У Святогірську шахісти-аматори Владислав та Олег грають в шахи просто неба. Одному з гравців — 91 рік, другий — на 14 років молодший. Так, кажуть, відволікаються від війни. Одну з партій перервав обстріл КАБамикеровані авіабомби, та, коли загроза минула, приятелі продовжили гру. Як шахісти почали грати разом, скільки вже грають у шахи та куди ховаються під час обстрілів — у репортажі Суспільне Донбас.
На лавочці вони розставляють шахи та починають гру.
"Дідусю, скільки їм років, шахам? Цим шахам багато років. Він замислився. Вони до того старі, дошка, навіть лак обліз", — розповідає про шахи шахіст Олег.
Одному з гравців — Владиславу — 91 рік. Олег — на 14 років молодший. Грають так вдруге.
"Дідусь підійшов і каже: "Маю шахи, ми можемо зіграти з вами". А я у телефоні граю. А він каже: "Ми можемо зіграти". Ось ми почали грати", — розповідає Олег.
"З дитинства. Вже 70 років, мабуть, граю у шахи. Це гра для себе. Вона досить цікава. Шахи розвивають мислення інтерес якийсь проявляється. Шахи — це цікаво", — ділиться шахіст.
Гру перериває звістка, що на місто летять КАБи. Гравці прямують до укриття.
"Я сидів на лавці один, нікого не було, було 15 хвилин на одинадцяту і було три ракети. Або три великі снаряди. Вони, як вибухнули, там шифер летів. Неподалік, 200 метрів. Це вважається недалеко. Тому що розкид снарядів після ракети, після великого калібру — 300 метрів. Розкид осколків. Це я по Часовому Яру знаю. Тому треба швидше в укриття ховатися, у підвал. В одне місце три кидають", — каже Олег.
Загроза минула, гравці повертаються на своє місце.
"Кінь у руці у мене. Сідайте, ваші — білі", — говорить шахіст Олег.
"Гра є гра", — каже шахіст Владислав.
"Він вчора виграв 1-3", — каже Олег.
"Щоб виграти — треба вивчати шахову літературу, вивчати гру чемпіонів світу. Це точно допомагає. Ти забуваєш за війну, за обстріли, ти думаєш про партію. Ми граємо та думаємо про те, як нам зіграти. У нас своя війна, цілком вірно", — говорить шахіст Олег.
