Жителька Добропілля Олена доглядає у місті вісім десятків котів та намагається евакуюватись разом із ними. У місті на Донеччині під постійними обстрілами, без аптек і магазинів залишаються жити 1700 людей, повідомили телефоном Суспільне Донбас у міській військовій адміністрації. Як живуть люди у Добропіллі та чи планують евакуюватися з міста — у репортажі Суспільне Донбас.
Біля під'їздів квітнуть клумби, але двори вже спорожнілі, вікна — побиті. Чути вибухи. Такий вигляд наразі має Добропілля.
В Олени в руках — десятки ключів. Доглядає за квартирами сусідів та котами.
"У мене котячий притулок, я буду виїжджати в Кіровоградську область. Думаю, у мене вийде. Зараз вже десь 80 котів. Вони по різних квартирах, там, де мені дозволили їх залишати. Вони там всі знаходяться. Але сьогодні не прийшов перевізник, не приїхав. Сімейна пара, але вони теж виїжджають. Квартиранти трохи — теж згодом. У нас пустий будинок", — каже Олена.
Залишатися в місті, додає, вже неможливо.
"Якщо не обстрілюють близько, то обстрілюють десь поряд. "Шахеди" роями літають. В наш центр дитячої творчості — туди було пряме попадання. Там пожежа була, повилітало все. Там теж загорілись дві квартири, "Шахед" "Герань" прилетів. Я так думала, Покровськ ще минулого року був цілий, а зараз там руїни. А наше місто взагалі — швидко так. У нас таке маленьке місто — а на жаль, отак", — говорить жінка.
За словами жителя Добропілля Сергія, не виїжджає бо немає грошей.
"У мене є світло, десь немає. Аптеки не працюють — жодна. Магазини — є десь щось, та й то приїжджі. Працюю на Добропільській шахті, все ще працюємо, відкачуємо, нас бомблять з усіх боків. Не виїжджаю, бо немаю грошей, щоб виїхати. А виїхати та бути безхатьком мені якось не хочеться", — говорить Сергій.
З міста триває евакуація. Американець Пол — один з тих, хто вивозить цивільних.
"Це жахливо. Бачити, як людей бомбардують без причини. Це імперіалістичне захоплення земель. Сьогодні вранці ми забрали стару бабусю з її будинку, і знаєте, куди вона йде? Їде до центру догляду та залишає дім на схилі свого життя. Коли я їду, адреналін вирує. Я думаю про свою дружину, я думаю про свою доньку, але все одно їду", — ділиться волонтер Пол.
Людей, кажуть евакуаційники, з міста вивозять щодня.
