Донецький академічний обласний драматичний театр, релокований з Маріуполя, представив прем’єру вистави "Ніч у Лісабоні". Постановку зіграли під час гастрольного туру у Дніпрі, у театрі "Драміком", 21 серпня. Тиждень тому цим же спектаклем театр відкрив свій 148-й сезон в Ужгороді, де зараз працює.
Про це Суспільне Донбас розповіло подружжя акторів, виконавці головних ролей Олена Біла та Ігор Китриш по завершенню виступу в Дніпрі.
П’єсу за мотивами однойменного роману німецького письменника Еріха Марії Ремарка написав київський режисер, актор, народний артист України Юрій Одинокий, він же став постановником.
Про війну під час війни
Події вистави "Ніч в Лісабоні" розгортаються на тлі Другої світової війни, її герої, так само як і мільйони українців зараз, намагаються зберегти свої життя й життя рідних людей, говорить актриса Олена Біла, яка у виставі виконує головну жіночу роль – Гелен Шварц.
"Під час роботи над виставою Юрій Одинокий говорив, що цю п'єсу можуть виконати тільки ті люди, які пережили щось подібне. І саме до маріупольського театру звернулись з таким матеріалом. Це був хороший досвід – роботи зі столичним режисером. Окрім того, художником вистави виступила Любов Душина з Харкова, теж переселенка і теж розуміє цю історію. Тому ми можемо тільки подякувати за те, що маємо в репертуарному листі такий матеріал", — сказала Олена Біла.
Підготовка вистави тривала кілька місяців, додає актриса. Її роль, не приховує, стала викликом для неї.
"По-перше, робота з режисером такого високого рангу – це для нас нове, попри те, що ми виховані на психологічному театрі, на старій школі, все одно нам було і важко, і цікаво, захоплююче. Мені здається, я зростала разом з цією роллю, вона дала можливість мені доторкнутися до себе. Це дуже драматична історія: на який ризик може піти чоловік, головний герой Шварц, заради того, щоб лише побачити кохану. Я бажаю кожній жінці такого Шварца, такого кохання", – каже актриса.
Репетиції спектаклю тривали в Ужгороді, для них "театру без даху" доводилося винаймати приміщення, говорить актор Ігор Китриш. У виставі він грає Йозефа Шварца, чоловіка Гелен Шварц.
"Ми не маємо сцени, не маємо даху, тому це були дуже важкі умови народження вистави, тому що ми знімали репетиційну залу, це навіть не сцена, тому робити якісь мізансцени для режисера теж було важко, але він, як художник, що бачить картинку в цілому, ніби вів нас за руку", – розповідає Ігор Китриш.
Чоловік згадує, що працювати над цією роллю йму було складно.
"Такий ніби бар'єр стояв – не хотілося згадувати, порівнювати зі своїм життям, з пережитим, бо тема ж одна – війна", – додає він.
Перші дні повномасштабної війни в Маріуполі
Донецький академічний обласний драматичний театр з Маріуполя три роки діє в Ужгороді, розповідають актори. Олена й Ігор працюють у ньому понад 20 років. На початку повномасштабної війни, згадують, будівля рідного драмтеатру в Маріуполі слугувала їм прихистком.
"Ми провели в драмтеатрі десять днів, жили. У костюмерному цеху спали, на підлозі. Готували на багатті з того, що мали, – були, крупи, якісь запаси. На той час там було близько 1200 людей, ми знаємо це, ми бачили. Люди йшли туди, в театр, ніби це якесь місце порятунку", – згадує Олена.
"Пройшла інформація, що нібито буде "зелений" коридор, і люди почали сходитися. А потім почався обстріл, і вони всі почали ховатися в театр. І залишалися там. А пізніше вже просто люди сходилися, ті, у кого квартиру зруйнувало, ті, хто не міг бути вдома", – додає Ігор.
15 березня, за день до бомбардування армією Росії драмтеатру в Маріуполі, говорить Ігор, вони з Оленою та 10-річною дитиною змогли виїхати з міста. З собою вивезли ще двох людей.
"Ми виїхали завдяки тому, що в нас своє авто, і ми вивезли ще двох студентів. Це студенти, якими ми опікувалися в гуртожитку маріупольського коледжу", – каже Олена.
Що зараз
Улітку 2022 року, згадують актори, їхній театр відновив роботу на базі Закарпатського театру музично-драматичного імені братів Шерегіїв. У липні представили першу після евакуації виставу. За три роки роботи в репертуарі з'явилися півтора десятка нових спектаклів.
"Завлітом театру братів Шерегіїв був письменник Олександр Гаврош. Він провів з нами багатогодинні інтерв'ю – про нас, про акторство, про Маріуполь. Він говорив з кожним з нас по 5-10 годин. Так народилась вистава "Маріупольська драма", яку поставив режисер Євген Тищук. Ми з цією виставою їздимо за кордон, були у Великій Британії, Франції, Італії. І наразі, у жовтні, ми їдемо до Гааги. Будемо свідчити зі сцени про трагедію Маріуполя", – говорить Олена Біла.
Саме ж акторське подружжя облаштувалося в Ужгороді, мешкають у гуртожитку.
"Коли нам кажуть, що "ну ми вам бажаємо, що ви повернулися додому". Нам нікуди повертатись. Це взагалі неможливо. В нас квартира розбомблена. Але ми – разом, і розуміємо, що життя – найголовніше, що матеріальні речі вже нічого не варті", – ділиться Ігор.
Олена каже, що зараз їх підтримує те, що їх впізнають глядачі з Маріуполя.
"Уже три роки минуло, і я не знаю, чи щось змінилось. Ми так і не навчились мріяти. Ми вже не будуємо планів. Ми більше занурені в професію, в роботу. А ще – дуже підтримує, коли нас впізнають наші глядачі, маріупольці. Все ж таки ми десь 20 років пропрацювали в Маріуполі, там було народження наших кар'єр, наших вистав і театральних традицій. Чекаємо глядача на наших виставах, творимо мистецтво разом", – додає Олена.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
