"Ситуація вкрай складна, вичерпані майже всі водосховища", — так охарактеризував ситуацію з водопостачанням на окупованій частини Донецької області начальник обласної військової адміністрації Вадим Філашкін. З 21 липня люди в окупації на Донеччині живуть в умовах жорсткого обмеження водопостачання. Воду у будинки подають раз на три дні, і то не скрізь, розповідають місцеві жителі. Суспільне Донбас поспілкувалося на умовах анонімності із кількома людьми — як живуть без води — читайте.
"Тоненькою цівкою попісяла, і знов перерва": як живуть в окупованому Донецьку без води
Ситуація з водою важка вже не вперше, розповідає донеччанин Анатолій (ім’я чоловіка змінено в цілях безпеки), але таких складнощів чоловік не пам’ятає за 11 років окупації міста. А з 21 липня у Донецьку оголосили, що тепер вода буде подаватися один раз на три дні з 17:00 до 21:00, проте вода тече не всі 4 години вода і не завжди щотридні.
"Зараз воду дають раз на три дні — якщо пощастить. Наприклад: ніби по графіку сьогодні має бути вода, а потім пишуть, що через якусь аварію графік змістився, і води немає чотири дні. Буває так, що о 17:00 не пішла, потім за пів години тоненькою цівкою попісяла, знов пів години перерви і пішла. Мовчу вже про те, що якщо вода і є, то щастить її набрати лише тим, хто живе на нижніх поверхах. Далі п’ятого вже тоненька цівка, на десятому води можна не дочекатися. Там люди спускаються в підвали і відрами носять до себе.
Всі кажуть про графіки, але ж в нас ще є проблема — питна вода. По телевізору показують водовози з технічною, як всі кинулися допомагати, а питна де?
Ми давно вже купуємо питну воду, і десь кілька тижнів тому вода (питна вода на розлив з бочок або в автоматах — ред.) подорожчала. Було по 3,5 рублів за літр і несподівано стала по 5 рублів. Народ почав обурюватися, і вода тупо зникла. Дали там якесь розпорядження повернути стару ціну, але розпродали те, що було по 3,5 — і все. Дефіцит. Тепер люди готові платити і по 5, аби була. Бо бутильок у магазині — по 250 рублів. Хто собі може дозволити хоча б кілька тих бутильків, щоб приготувати їсти і чаю попити?
І черги тепер всюди. За технічною водою і за питною. Таке враження, що над нами тут експерименти проводять: від війни не вимерли, то може без води позбавляться від тих, кому не подобається.
Ця вся муть почалася після 2022 року, до того проблеми були лише з гарячою водою, потім її не стало, вже не згадаю, коли саме. Холодна йшла з перебоями, потім ввели графіки. Вони мінялися. Минулого року донедавна в нас навіть було покращення — вода йшла кожен день! Щоправда по годинах, але ж можна було нормально прибрати, помитися, зробити якісь запаси, речі прати.
Я вже мовчу про якість тієї води: брудна, смердюча, з іржею. Труби ж ніхто не міняв, як і не чистив. Пральні машини у людей ламаються через те, що від води фільтри забиваються. Білі речі вже навіть не купуємо, бо кілька разів випереш — жовте.
Якби ще щось реально робилося… А то спочатку розповідали, що води немає через військові дії, ніби зараз посунуть ЗСУ від Донецька і заживем. Потім сказали, що вони зайдуть у Слов’янськ і буде вода, потім водогін з Ростова. Але щось той водогін спочатку запустили недоробленим: то аварія, то диверсія, то корупція. І от ми знову з графіком раз на три дні”.
"Пакетами на посуді люди висміюють ситуацію, бо вже немає сил спокійно реагувати"
Ситуація з водою різниться від району до району, розповідає Ірина (ім’я жінки теж змінено з міркувань безпеки). Вона розповідає, що в Донецьку є такі куточки, де про воду забули ще кілька років тому.
"В центрі і на Калінінському з водою краще, тут і напір, і довше йде, ніж на Пролетарці. Колеги мої з Текстильнику і до цього мали проблеми з водою. Якщо пам’ятаєте, вони навіть сніг топили, щоб мати воду. Там і до нинішніх графіків все було погано, а стало ще гірше. А на Лідіївці (селище шахти Лідіївська, — ред.) води вже роками немає. У кого є гроші, ті свердловини бурять, в кого нема — ходять з колонки набирати. Тільки там і з колонками тепер проблеми, водосховища попересихали. Ті колонки, що від свердловини — з водою. А ті, які просто як бювєти працювали, стоять сухі.
Нам ще відносно пощастило, в нас є свердловина, бо в приватному будинку живемо, вона тут давно була, коли ми ще тільки купили будинок. Це нас рятує, бо у нас діти, і води треба багато, щоб приготувати, випрати, помити. Той же туалет.
До речі, передайте, що нас сильно обурює, коли сміються, як деякі змушені ходити в туалет у відро, бо немає чим змити. Це поодинокі випадки і здебільшого так люди висміюють ситуацію, бо вже немає сил спокійно реагувати. Звідси і відео про те, як люди обмотують посуд пакетами, аби не мити.
Обурює те, що немає як боротися з проблемою. Ну добре, у нас свердловина, а на сусідній вулиці — вже дев’ятиповерхівки. І люди ходять до машин з технічною водою: старенькі, діти, там всі. Набирають в каністри, відра, пляшки і несуть додому, щоб просто мати можливість помитися. Спека 35 градусів, а люди без води сидять. Тільки бачимо, як Пушилін вчергове розповідає, що проблема вирішена вже на скількись відсотків. Хотіли б, вже з Росії протягнули ту трубу і давали воду. Хай по графіку, але чисту і нормальним напором".
"Треба буде їхати у більш цивілізовані міста": ситуація із водопостачанням в окупованому Сніжному
Проблема з водопостачанням торкнулася не тільки Донецька, а інших міст: у Сніжному, що за 80 кілометрів від Донецька, як розповів Суспільне Донбас місцевий житель, і раніше воду у будинки не подавали по кілька днів.
“Знущання! Донецьку хоча б інколи давали щодня, в нас і до того раз на три дні, тепер — як пощастить. У селищах взагалі катастрофа, особливо влітку. Воду не дають, щоб не було перевитрат, бо ж городи в людей. Спека стоїть під 40 градусів, а вони казки розповідають.
Ми взагалі воду завжди з Міусу (річка, що протікає містом — ред.) брали, а тепер вони щось розповідають, що то Україна перекрила. Я знаю випадки, коли люди замовляли сауну, щоб просто помитися нормально: в гарячій воді і не за три хвилини. Так от і живем. А це ще навчальний рік не почався і люди у відпустках. Що буде далі не ясно. Певно треба буде їхати кудись в більш цивілізовані міста", — розповів співрозмовник.
Що відомо про проблеми із водопостачанням на окупованій частині Донецької області
Основою водопостачання на Донбасі був канал Сіверський Донець — Донбас, труби якого, насосні станції та інше обладнання неодноразово були під обстрілами з боку російської армії. Восени 2024 року було одно з критичних пошкоджень, через яке підконтрольна українському уряду територія стикнулась із дефіцитом води. Користуватися зруйнованим каналом неможливо, пояснювала тоді заступниця директора департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної адміністрації Лариса Гусева. В регіоні почали бурити свердловини та розконсервовувати старі водозабори, роботи проводять, зокрема, і коштом міжнародних гуманітарних організацій.
Окупована частина Донецької області до початку активних боїв під час повномасштабного вторгнення продовжувала користуватися гідроспорудою, а з руйнацією каналу "Сіверський Донець — Донбас" втрачала доступ до води.
Ще одним наслідком війни, яку розв'язала РФ, стало обміління водосховищ регіону. Зокрема і Старокримського у Маріуполі, яке разом із трубами гідроспоруди було частиною системи водопостачання, писала міська рада міста.
Аби спробувати вирішити проблему води для захоплених територій, Росія стала будувати водогін, який назвали "Дон-Донбас". Його будівництво окупанти почали у грудні 2022 року, у квітні 2023 завили, що запустили першу гілку. Повністю проблему це не вирішило, води не вистачало, ватажки терористичного угруповання "ДНР", за свідченням місцевих, неодноразово звинувачували Україну у диверсіях та обстрілах водної споруди.
У липні 2025 року віце-премʼєр-міністр РФ Мурат Хуснуллін заявив про рішення щодо будівництва ще одної нитки водоводу "Дон-Донбас". Ватажок угруповання "ДНР" Деніс Пушилін стверджує, що "на 70%" проблема подолана: окупанти будують водогін з Монаховського кар’єру в бік Ханжонківського водосховища, а також облаштовують водоводи з Павлівського водосховища у Старокримське.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
