На Дніпропетровщині з 14 серпня працює транзитний пункт для евакуйованих з Донеччини. Працівники закладу розказали, що за тиждень прийняли 128 людей. Серед них 28 дітей та 13 людей з інвалідністю. Евакуйовані лишаються на два - вісім днів, а після ідуть далі.
Суспільне дізналося, як проходила евакуація та куди люди їхатимуть після Дніпропетровщини.
Щодня у транзитному пункті для евакуйованих з Донеччини перебуває до чотирьох десятків людей. 86-річна Ангеліна з Мирнограда розповіла, що снаряди прилетіли в її будинок. За словами жінки, вона дивом вціліла, а після погодилась виїхати.
"Чотири снаряди прилетіли на дах вночі. Усе догори дриґом. Я вибігла з квартири і хотіла йти у багатоповерхівку, де жила раніше. А там все закрито. Потім я побачила машину військової швидкої. Мені запропонували виїхати у безпечніше місце. Я і не взяла з собою нічого. Як спала, так встала і вискочила надвір і побігла", – розказує Ангеліна.
Жінка розповіла, що її діти виїхали з Мирнограда ще два місяці тому. Вона залишилась одна, з двома котами й собакою.
"Вони мене не взяли, бо сказали, що я після інсульту, куди мене візьмуть. Самі не знали, де будуть. А я і не хотіла їхати, якось думала в хаті буду", – каже жінка.
Кілька днів перебуває в транзитному пункті й Людмила з чоловіком. Подружжя евакуювалося з міста Українськ. За словами жінки, вона хвилюється за котів, яких залишили сусідці. Не знала, що на евакуацію можна з тваринами.
"Сусідка каже, що тварини нявкають, кричать. Розуміють, що хазяйки немає. Не знаю як їх вивезти. У мене розбиті вікна в залі, в кухні й у даху дірка два на два метри. Ми жили у двоповерховому домі. Ми його закрили та виїхали – сказали всім евакуюватись", – згадує жінка.
Дмитро Литвинець з Торецька розповів, що його евакуювали поліціянти. Забрали і його 78-річну матір Віру.
"Я пішов до магазину. Мене зупинили поліцейські. Посадили, довезли до Константинівки. Сказав, що у мене хвора матір, її треба хоча б попередити. На це мені відповіли, що вивезуть і її", – каже чоловік.
Мати Дмитра – Віра розказала, що хвилюється за ще одного сина та його родину. Вони виїхати не змогли.
"Лежу і плачу: живі вони чи ні. Хвилююся, бо там лишились син та онук. Виживуть чи не виживуть — не знаю", – каже Віра.
Мати й син встигли прихопити лише документи. Розповіли, що боялись їхати в невідомість, однак залишатися під обстрілами більше не могли.
"Матері дали чотири хвилини, вона схопила лише один пакет з речами. Раніше виїжджати боялися, бо думали, що нікому не потрібні. Все змінилось, коли за ніч прилітає 40 ФАБів, це без урахування артилерії й танкових обстрілів, ну і додатково ще автоматна стрілянина. Я й досі не можу до тиші звикнути", – каже Дмитро.
На місці з евакуйованими працюють психологи Служби з надзвичайних ситуацій. Фахівчиня Анастасія Тітова розказала, що люди потребують підтримки та стабілізації емоційного стану. Евакуйовані не розуміють, що на них чекає далі.
"Перша психологічна допомога – те, як ми їх зустрічаємо. Надаємо їм первинну допомогу, психологічний супровід. Надаємо інформацію, яка їм потрібна, щоб вони відчували себе стабільно і мали якусь впевненість в тому, що буде сьогодні, завтра. У них є страх і тривожність за те, що буде далі й що їм очікувати. Хтось міг взяти з собою якість матеріальні цінності, а інші приїздять вночі без нічого", – каже психологиня.
Евакуйованих зустрічають медики, психолог, поліція та представники громади. Представниця селищної ради Любов розказала, що благодійні організації допомагають харчами, речами та засобами гігієни.
"Ми отримуємо повідомлення із сусідньої області, що до нас уже направляється автобус з певною кількістю людей. Ми людей зустрічаємо, проводимо до місця перебування, реєструємо і розміщаємо. Ми їх звичайно годуємо. Середня кількість людей, які одночасно перебували у центрі – це було 22 людини, найбільша кількість – 66. В середньому близько 40 щодобово", – каже Любов.
Після Дніпропетровщини евакуаційними потягами людей везуть у Рівне. Там їм надають постійне чи тимчасове житло. За бажанням, людей можуть відправити в Київ, Полтаву чи Дніпро – переважно тих, кого готові прихистити рідні та знайомі.
Авторка – Сніжана Салівон
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
