26 березня Національна гвардія України відзначила десяту річницю свого створення. У 2014 році військове формування одними з перших зупиняли російські атаки, а згодом ― повномасштабне вторгнення РФ. До річниці Суспільне розповідає дві історії бійців з Дніпропетровщини. Вони пішли служити навесні 2022 року. До того Євген працював на м’ясній фабриці, а Олександр — провізором. Разом захищали Серебрянський ліс на Луганщині.
Що їх мотивує та надає сил після поранень повертатися на службу – читайте у матеріалі Суспільного.
Нацгвардієць Євген згадує про те, як з побратимами відбивали наступ військ РФ. Чоловік каже, рятував товариша, коли в нього влучив уламок. Його врятував військовий квиток.
"У мене тут сумочка була в броніку — залетів одразу сюди мені. Воно ж гаряче. І як то кажуть — пощастило", – розповів чоловік.
Чоловік каже, впродовж 11 років працював на різних підприємствах міста. Потім пішов до війська.
"Напрямок – Серебрянське лісництво, Кремінна, Луганська область. У лісі немає такої важкої техніки, так просто не заїхати. Там в основному там піхотні бої: штурм, відбиття штурму", – каже він.
Нацгвардієць Євген про сина
Каже, попри те, що було важко, тримала обіцянка дитині повернутись.
"Я думаю: "Так, стій, яке вмирати, треба битися до останнього". Моєму сину буде ему 4 роки 31 липня. Звуть его Лерон, на івриті "Знайшов я радість чи щастя". Він для мене подих свіжого повітря. Я дуже його люблю" , – каже чоловік.
Військові РФ атакують газовими гранатами
Згадує, бої були тяжкі, їх обстрілювали з артилерії та намагалися виманити з позицій газом.
"Нас спочатку дуже сильно артилерією били, потім "викурювали" газом. Нам вдалося відбити, хоч я і надихався цього газу. Мене попалило, але ми відбили до вечора, і далі вже підмога прийшла. Такий момент був, що ти думаєш, що тобі вже немає чого втрачати, як загнаний, відбивався як тільки міг", – розповідає Євген.
Каже, військові РФ скидають на позиції газові гранати.
"Там не знаю, хлоропікрін (речовина подразнювальної дії — ред.). Легені, всю слизову випалює. Якщо ти дихнеш дуже сильно — очі, гортань, легені, шлунок, воно одразу дуже велику шкоду робить. У мене в основному хімічне ураження, отруєння газом", – розповів чоловік.
Військовий Нацгвардії Олександр розповідає, перші бої були у місті Рубіжне, далі Слов'янськ. Пізніше він долучився до наступальної операції на Харківщині.
"Ми звільняли селище Волохів Яр, на перехресті доріг, доволі ключове селище. Будь-яке звільнення території, якщо воно дається відносно малими втратами, воно завжди в плюс. Нашому підрозділу було легко, бо для супротивника це було неочікувано. Основну роботу зробили інші підрозділи – це там 25 бригада. Ми уже зайшли по накатаній і супротивник тікав", – розповів Олександр.
Також, каже, працювали у Балаклії та Куп'янську.
"А звідти уже частина нашого підрозділу пішла звільняти Лиман, а друга частина зі мною включно в бік Ямполя рухалася, і звільняли і обороняли селище Терини", – каже він.
Чоловік розповідає, в Національній гвардії він вже два роки.
"Я за освітою провізор, тому військова кафедра в нас заключалась більше в тому, що нас вчили як приймати, зберігати, і віртуально списувати лікарські засоби. Тобто це ніякого відношення до активних бойових дій не мало", – розповів військовий.
Олександр отримав поранення 26 червня 2023 року
Влітку минулого року Олександр отримав поранення.
"В Серебрянському лісництві ми пішли евакуйовувати загиблого, ми його евакуювали і потім уже я повертався. І при виході вже з окопу міна прилетіла, уламок. В цьому місці проходить якесь нервове сплетіння і пошкодився нерв, який відповідає за рухи в лопатці і в плечі. Рука в мене функціональна, але в плечі не дуже, я не можу її просто підняти", – каже чоловік.
Каже, в лікарні провів близько п'яти місяців. Потім закінчив з відзнакою навчальні курси та планує далі продовжувати роботу.
"Тут моя Батьківщина, тут мої батьки, мій рідний дім. Брат з дружиною, дідусі і бабусі. Треба не пустити ворога сюди. Я відчуваю, що я потрібен", – розповів чоловік.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
