З Білогірки Херсонської області на початку повномасштабної війни через окупацію виїхали всі жителі, яких було до сотні. ЗСУ звільнили селище у вересні 2022-го року, однак людям не було куди приїжджати — всі будинки побиті. Зараз частина місцевих повернулася та відновлює своє житло. Чому люди приїхали додому і як облаштовуються — кореспондентам Суспільного розказав місцевий аграрій.
Фермер Сергій Бороженко — один з тих, хто повернувся додому. Армія РФ зруйнувала його домівку та понівечила техніку, а в полях чоловіка стирчать снаряди.
"Діду для того, щоб жити, потрібна була коняка. А мені для того, щоб жити, — треба теж залізний кінь. А так кажуть: «Ой, добре, слава Богу, живий залишився». Ну, залишився, і що я? Що я роблю? Аж нічого", — говорить чоловік.
Сергій повернувся до рідного селища в листопаді 2022-го року. Спершу їздив додому лише на день, не було де спати. Згодом облаштувалися, щоб жити й відбудовувати втрачене.
"Хлів відбудували з Танею. Волонтери десь зі Львова були, дали бляху нам. Ще треба два вікна вставити і двері. Вже б ми робили, треба ліс туди, дошки потрібні, щоб стелю зробити, накрити, утеплити", — говорить він.
Далі хочуть відновлювати господарку, ділиться планами аграрій.
"Це не те, що у місті, — ти там вже на пенсії сидиш і спиш, правильно? А мені ж треба жити за щось. Треба розвести господарство, тримати і за рахунок цього виживати. Двоє поросят уже є. Так що вже майже господарство", — каже фермер.
Як з комунікаціями
Світло в селищі наразі є. Газом користуються — з балонів. Воду набирають зі свердловини. Найважче — з опаленням, говорить Сергій.
"З опаленням важко, звісно. Пилки нам дали, теж волонтери допомогли, але ж боїшся пиляти. Воно то уламки… То ще міни. Уже й не боїшся, звикаєш, а уламків багато, немає дерева такого, щоб напиляти. Збираємо все таке, непотріб і топимо. Це добре, що зима така тепла", — зазначає він.
Чи буде посівна
Про обробіток полів, каже фермер, поки не йдеться — вони ще не розміновані.
Немає також техніки для весняної сівби.
"Скільки шкоди зробили. Що жив, що не жив. Усе зруйнували... Зараз треба хоча б один трактор, а потім би купив… А машина була! Та було все! А тепер, звісно, важко почати спочатку. Це знову треба ще 30 років мені працювати, мабуть, щоб стати знову так само", — каже аграрій.
Зараз чоловік живе надіями на відбудову й підтримкою рідних.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
