11-го вересня — річниця звільнення Силами оборони Богородичного на Донеччині від російської окупації. До повномасштабного вторгнення в селі проживало близько 800 людей. Після деокупації повернулося лише 35. Зараз тут жодної вцілілої домівки, зруйнована школа, бібліотека, церкви та міст.
Як вигляд має зараз Богородичне та чим можна допомогти місцевим жителям — читайте в матеріалі Суспільного.
Петро — один з тих, хто проживає зараз у Богородичному. Чоловік розповідає: їжу місцевим доправляють зі Святогірська, через розбиту переправу.
"Кожен день, в ящиках. Кашу, що Бог дав. Два роки назад ось його (міст – ред.) побудували. Будували добре хлопці і швидко. Бачите, арматура, бетон, все розбили. Це підривали наші, щоб не пройшли (російські війська — ред.). Заможні люди тут були, але тепер нуль”, – розказав чоловік.
Анатолій оселився в Богородичному 30 років тому. Зараз чоловік ходить по гарячі обіди для себе та сусідів, які не можуть прийти. Каже, в населений пункт привозять хліб раз на тиждень. Розповідає, до приходу російських військових село розвивали.
"От дивіться, чим нас пригощали росіяни (показує уламки від снарядів – ред.). Це те, що знищує тварин, людей, все на світі воно знищує. Воно летить будь-якою стороною і воно влазить в тварину чи в кого хочеш. Це все село всіяне ними”, – говорить Анатолій.
Після деокупації Анатолій повернувся додому вже навесні, згодом приїхала і його дружина. Каже, обстрілами РФ пошкоджено все його майно. За три місяці чоловік збудував новий будинок. Розповідає, в ньому будуть зимувати.
"Ось це наш будинок, ось це був наш гараж, то голуб’ятня, це наші ворота. На садибі влучань 8-10 було, не менше. Обстрілювали фосфорними бомбами, тому тут нічого. Тут була літня кухня, її розкидало. Прийшлося по новій розібрати та зібрати. Тут багато обстрілів було, я вам кажу. Все подвір’я в ямах. Сусідське, моє подвір’я", — каже чоловік.
Микола народився в Богородичному. Каже, інтенсивні обстріли російськими військами почалися у квітні, тому в травні чоловік виїхав з села. Розповідає, відновив один із будинків, куди влучив снаряд РФ.
"Якби не було влучань, то воно б було цілим. Коли ось в ту хату поцілили, я був на вулиці, побіг швидко в погріб і в погребі ще два дні просидів. Вибухи вже були настільки близько. Тому я подумав, що тут вже немає сенсу сидіти, треба тікати”, – сказав Микола.
Євген виїхав з Богородичного в травні 2022 року. Каже, цей день пам’ятає, адже російські війська влучили в храм. До села чоловік повернувся одним із перших — в січні. А от під час окупації РФ, каже, в населеному пункті залишилося лише дві людини.
"Чоловік з мамою. Мамі був 91 рік, але вона маломобільна була. Через це вони і залишилися. Мама не хотіла їхати. В полон його брали, питали, але відпускали, бо мама рятувала", — каже чоловік.
Вдруге до Богородичного приїжджає волонтерка Анна Єсиповська разом зі своєю командою. Жінка каже, в березні, тут було близько п'яти жителів. Зараз повернулася, аби роздати людям продуктові набори та дізнатися, чого потребують ще.
"Тут було найбільше жаху, з того, що я бачила, тому зібрались і поїхали. Усім потрібен шифер, плівка, паробар’єр, тим, що можна зробити стелю, вікна. Попереду опалювальний сезон, потрібні пелети, дрова, вугілля. Треба корм для тварин, це всі просять. У всіх котики, собаки", – говорить волонтерка.
Попереду зима, каже Анна, тому потрібні і печі. Допомогти жителям Богородичного можна через волонтерів. Номер телефону – 098 543 34 34.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
