"Я пройшов 900 кілометрів на протезах": як після поранення тренується ветеран ЗСУ з Дніпра

"Я пройшов 900 кілометрів на протезах": як після поранення тренується ветеран ЗСУ з Дніпра

Після поранення 60-річний Алмас щодня тренується на тренажерах та відвідує спортивні заняття. Чоловік розповів, що до Збройних сил України пішов добровольцем на другий день повномасштабної війни. Поранення отримав під Бахмутом. Йому ампутували дві ноги. Тренуватися Алмас починав у лікарні, потім пересів на крісло колісне, а рік тому отримав перші протези. Чоловік розказав, що кожного дня на них проходить шість кілометрів.

Суспільному він розповів, де знаходить сили щоранку йти на тренування та як звикав до протезів.

За словами військового, з собакою він гуляє щонайменше двічі на день. Коли доходять до майданчика – Міку прив'язує, а сам починає займатися спортом, робить розминку.

"Починаємо з ручок, ніжок, голови, плечей. Розігріваюсь, а потім вже інші. Для мене головне – поперек. Бо люди ходять на протезах не пресом, а саме попереком", – каже Алмас.

Чоловік розповів, що протези одягає кожного дня, бо лише так можна до них звикнути. За його словами, займається поки не втомиться чи не набридне.

"Набридло, пішов далі. Беру собаку, виходимо на майданчик для тварин, виходжу на Набережну. Загалом десь три-чотири кілометри виходить. А потім можна ще ввечері вийти. Тоді набирається шість-сім кілометрів на день", – говорить він.

Військовий розказав, що також бігає на тренажері, проте це не просто.

"Біг важкувато дається. Зараз в мене швидкість на звичайних протезах 6 кілометрів, а на наполовину спортивних – 7 кілометрів", – каже військовий.

Також займається на брусах. Відтискається від них у три підходи: 10, 15, 20 разів.

"Одну групу м’язів відпрацював, потім інша. Також відтискаюся від лавки. Коли я ще лежав в лікарні, я після операції починав потрохи рухати руками", — каже чоловік.

"Я пройшов 900 кілометрів на протезах": Як після поранення тренується ветеран ЗСУ з Дніпра
Алмас тренується на брусах. Фото: Суспільне Дніпро

Алмас сказав, що окрім занять на майданчику також ходить у басейн. За його словами, підтягуватись навчився саме завдяки щоденним заняттям.

"Спочатку як зручно було, так і робив, а згодом мені тренери пояснюють, як руки правильно ставити. Вони мені кажуть, що якщо відчув втому, не потрібно далі йти", – розповів військовий.

Завдяки тренуванням. каже, почувається впевненішим у собі. Займається по 30-35 хвилин.

"Як привчив себе? Вставав та казав, що треба", – розповів військовий.

Чоловік сказав, що його собака Міка завжди поруч. Разом ходять на тренування та відпочивають.

"Ось я ходжу і у мене періодично хлюпає куксоприймач. Мені треба якесь місце знайти та сісти, зняти гуму, протерти, і знову одягнути. Я з собою ношу рушник чи хустинку. У спеку взагалі важко гуляти. Кукса і силікон нагріваються. Тут силіконові лайнери, вони як гідрокостюм, в якому дайвери купаються. Вони не дихають. А інакше ніяк не одягнути. В мене кукса коротка", – каже чоловік.

"Я пройшов 900 кілометрів на протезах": Як після поранення тренується ветеран ЗСУ з Дніпра
Алмас протирає протез. Фото: Суспільне Дніпро

Військовий розказав, що на довготривалих прогулянках зупиняється по сім разів.

"Витираю ногу і все. Раніше якось соромився, а потім люди вже звикають. Вони бачать, що в цьому немає нічого страшного. Коли ти довго лежав і стаєш на ноги – це велике задоволення. На лівій нозі протез вже міняти треба. Нога схудла, я через це і спортивний протез не можу одягнути", – розказує чоловік.

Алмас сказав, що нині звичні справи для нього в задоволення.

"Спустився по сходах, і ти вже відчуваєш задоволення, що ти це зробив сам. Тобі ніхто не допомагає. Я вже першого дня пішов без тростини. З гірки мені спускатися тяжко, а от підійматися легше", – каже чоловік.

Військовий розказав, що минулого місяця пройшов 215 кілометрів. Нині має нові цілі.

"У мене ціль — дійти до "Метеора" (спортивний комплекс — ред.). На мапі це 10 кілометрів, вже прокладаю маршрут. Наприклад, одного разу я дійшов до перехрестя, наступного дня дійду трохи далі. І ось так потрохи. Загалом вже пройшов десь 900 кілометрів", – розказує Алмас.

Згадав, що у червні буде рівно рік, як надягнув перші протези. Найскладнішими перешкодами називає бетонні сходи. Розповів, що попри труднощі шкодує лише про одне.

"Я шкодую, що я зараз не з хлопцями на передовій. Вони телефонують. Радіють, що я пройшов, що пробіг, що по телевізору побачили. Бачать, що я не опустив рук", – каже чоловік.

За словами Алмаса, у будь-якій справі головне – почати.

"На одну пігулку менше проковтни. Зроби більше відтискань. Воно згодом в кайф буде. Я ж теж лежав й пігулки просив, а потім зрозумів, що ноги як зараз болять, так і все життя болітимуть. Нічого не зміниться. Втома буде. Сенс життя новий треба знайти", – мотивує військовий.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок