Притулок для собак і котів, покинутих власниками в обстрілюваному Нікополі на Дніпропетровщині, від початку повномасштабного вторгнення надав прихисток принаймні трьом сотням тварин. Назву "Шанс на життя" він мав і до війни, розповіла Олена Вошун-Омельченко, яка заснувала притулок шість років тому.
Про зруйнований дім і плани, скалічених і врятованих собак та котів — інтерв'ю Олени Вошун-Омельченко Суспільному.
Під час війни нерідко доводилося рятували тварин з уламковими ураженнями, розповідає Олена. Зокрема, такий випадок був з котом. Йому довелося ампутувати лапку.
"Знаєте, уламкове поранення — це ж не просто розріз. Уламок гарячий, гострий, брудний. Він страшенно інфікує рану і він страшенно спікає рану", — каже вона.
Вона опікується безпритульними тваринами: здорових та молодих стерилізують та шукають господарів, а хворих — лишає в притулку.
"Страшно так, їх не можна залишити ні на один день. Не можна їм сказати: "Сьогодні вихідний чи сьогодні приліт, чи в мене щось десь болить, чи мені страшно". Та і не вийти на роботу не можна. За ними треба прибрати і їх треба нагодувати і напоїти, як мінімум", — говорить Олена.
Коли були влучання поряд з притулком, її працівники боялися виходити на роботу. Але зрештою — звикли.
"Вже люди адаптувались і тварини, я вам скажу, адаптувались до обстрілів: собаки за хвилину — всі у своїх будках, у вольєрах або в коридорах. Вони знають уже, як ховатися. І я бачу по тваринах в місті: вони теж знають, як ховатися, коли стріляють. Вони вже теж вивчили правила, як себе вести під час обстрілів, на жаль", — говорить жінка.
За словами Олени, залишатися в Нікополі й опікуватися тваринами — свідомий вибір. Її власний будинок був зруйнований через обстріли.
"Звісно, я дуже хочу, щоб закінчилась війна й ми переїхали в новий будинок. Я всіх тварин там випустила нарешті на свободу — побігати, погуляти, і щоб я мала можливість давати їм більше часу", — каже Олена.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
