Жителька Марганця, що на Дніпропетровщині, Ірина розпочала військову службу у 2020 році, коли їй було 18 років. Дівчина розповіла: стати частиною української армії було її дитячою мрією. Нині вона служить зв’язківцем у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри.
Про це йдеться на сторінці бригади у Facebook.
За словами дівчини, думка доєднатися до війська виникла у неї у 2014 році, коли вона побачила події на фронті в новинах.
"Мене тягнуло сюди. Хотілося носити форму, взяти зброю до рук, бути серед військових. Це була мрія, і вона здійснилася. Я не розраховувала, що буде легко. Розуміла, з чим доведеться зіштовхнутися", — розказала військовослужбовиця.
Після школи Ірина здобула професію кухаря-кондитера. Водночас зазначила: спочатку мріяла стати снайпером, однак через вік тоді не змогла реалізувати цей задум.
"Я вже хотіла бути снайпером. Була навіть можливість, але тоді не склалося через вік. Тому в цивільному житті вивчилася на кухаря, щоб мати професію", — розповіла вона.
На початку служби дівчина п’ять років працювала кухарем у війську. Згодом перевелася до 152-ї окремої єгерської бригади, де нині служить зв'язківцем. За її словами, найважчим було переконати маму погодитися на її вступ до війська. На той момент для служби неповнолітнім ще був потрібен письмовий дозвіл батьків.
"Мама кілька днів не підписувала дозвіл. Казала: "Ти ж ще дитина". Хвилювалася, плакала, намагалася відмовити. Але добре знала мій характер. Якщо я вже щось вирішила — то все одно піду", — сказала військова.
Зараз її робота — це безперервний зв’язок, чергування, координація та робота із засобами комунікації. Від того, наскільки швидко й чітко передається інформація, часто залежить ефективність роботи підрозділів.
За словами Ірини, саме можливість постійно навчатися та розвиватися стала однією з причин, чому вона обрала службу зв’язківцем.
"Тут є змога постійно розвиватися, вчитися чомусь новому. У війську все змінюється дуже швидко, тому ти не стоїш на місці. А я якраз із тих людей, які не люблять сидіти без діла", — пояснила вона.
Попри навантаження та складнощі служби, дівчина зазначила: сьогодні почувається на своєму місці.
"Я себе тут комфортніше відчуваю. Чесно, навіть не уявляю, що б робила вдома. Тут я розумію, для чого прокидаюся зранку і чому моя робота важлива", — сказала Ірина.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
