5 березня набув чинності Закон про примусову евакуацію дітей без згоди батьків. Документ підписав президент України Володимир Зеленський 2 березня. Згідно з ним, вилучати дітей з територій, де ведуться активні бойові дії, зможуть поліцейські. Якщо батьки не погоджуються виїхати разом з дітьми, вони ризикують втратити батьківські права.
Чому евакуаційники виступали проти цього закону та як батькам повернути дітей у разі вилучення — читайте у матеріалі Суспільного.
Житель прифронтової Васильківки Михайло виступає проти примусової евакуації дітей без згоди батьків. Чоловік розповідає: у селищі залишається його 5-річний онук Богдан. Місяць тому тут завершилася примусова евакуація родин з дітьми, однак сімʼя не виїхала. Нині це територія можливих бойових дій. Хоча РФ постійно атакує селище безпілотниками, евакуюватися з онуком родина поки не планує, каже Михайло.
"Дурість. На даний момент виїжджати нікуди — держава не забезпечує нічого. Вони просто відмивають гроші на цих дітках. "Шахеди" для підвалу недоступні, а от якщо сюди КАБи прилетять, або ракети, тоді з дитиною вже складно сховатися — будемо тікати звідси", — каже він.
У справах до Васильківки приїхала Наталя. Каже, що живе в невеликому селі Манвелівка з трьома дітьми та двома онуками. Розповідає: у них примусову евакуацію дітей ще не оголосили. Однак, додає, вже шукає варіанти житла в безпечніших місцях.
"У нас перший клас, треба щось шукати, тому що навчання онлайн. Третій-четвертий ще так. Будемо виїжджати, тому що варіанти шукаємо, шукаємо — вже не все від нас залежить. Зрозуміло, що дітей будемо в першу чергу вивозити, щось придумувати", — зазначила жінка.
Коли в населеному пункті оголошують примусову евакуацію дітей, родини зобовʼязані вивезти малечу з-під обстрілів, каже евакуаційниця Аліна Суботіна. Якщо ж родина не евакуювалась — вона наражає дитину на небезпеку. Однак, зазначає Аліна, вмовити людей покинути власні домівки та все нажите складно, іноді це займає тривалий час. Каже, що побоюється: через закон про примусову евакуацію без згоди батьків, родини будуть переховувати дітей.
"Ця історія злобіює те, що людина не буде довіряти владі, вона буде ховати дітей своїх. Все, що чує мати, — це те, що у неї заберуть дитину туди, куди вона не знає", — розповіла заступниця голови правління БФ "Діти нового покоління".
Нині, розповідає Аліна Суботіна, небезпечних територій стає дедалі більше: зона ураження FPV-дронами сягає 40 кілометрів від лінії фронту. Аби вмовити батьків забрати дітей з-під російських атак, евакуаційники розповідають про всі можливі варіанти житла та соціальної підтримки.
"Нам треба узгодити на національному рівні шлях родини, щоб батьки розуміли, що їх чекає далі і яка буде підтримка, на який строк і що взагалі їх очікує", — каже вона.
У 2023 році був прийнятий закон, за яким примусово евакуювати дитину могли лише разом з законними опікунами. Новий же документ почали розробляти у 2024 році, однак в ньому є неточності та не прописаний детальний алгоритм дій, розповідає співзасновник ГО "Розуміння кризи" Ярослав Корнієнко. При створенні закону не врахували думки евакуаційних організацій, деякі закликали президента накласти на нього вето.
"Він не окреслює межі цього примусу: чи може, наприклад, поліцейський вдарити електрошоком людину, чи може застосувати гумові палиці, чи може застосувати вогнепальну зброю. Ми маємо рятувати життя, ми маємо евакуювати, але разом з законними представниками та батьками", — сказав він.
Закон про примусову евакуацію дітей без згоди батьків вносить зміни до Сімейного кодексу України, розповідає адвокатка Юлія Сегеда. Однак, пояснює вона, водночас і суперечить йому, а саме — принципу пріоритетності збереження батьківських прав.
"Це суперечить судовій практиці, бо відповідно до правових позицій Верховного Суду, позбавлення батьківських прав — це виключна міра. Ми зберігаємо батьківські права як право батьків вирішувати долю дитини, чи життя та здоров'я дитини. Однак, на мій погляд особистий, тут немає альтернативи", — каже адвокатка.
Примусово вилучати дітей без згоди батьків можуть лише на територіях активних бойових дій. На Дніпропетровщині такі громади є у двох районах. У Нікопольському — це три села Покровської громади, одне — Мирівської, чотири села Червоногригорівської та вся Нікопольська міська територіальна громада. У Синельниківському районі список довший — до нього входять 39 населених пунктів Покровської громади та вся Великомихайлівська, Маломихайлівська, Межівська та Новопавлівська громади.
Примусово забирати дітей можуть виключно поліцейські, зокрема спецпідрозділ “Білий Янгол Дніпро”, розповідає начальниця служби у справах дітей обласної адміністрації Олена Гуржій. Додає: під час евакуації відповідальність за життя та здоров'я неповнолітніх несуть правоохоронці, по приїзду на безпечну територію — органи опіки. Згідно із законом, після вилучення у батьків є пів року, аби покинути територію активних бойових дій та забрати дитину.
"Батьків обовʼязково попередять, де перебуватимуть їхні діти. У них є шість місяців для того, щоб налагодити свою соціально-побутове становище, переміститися на безпечну територію і потім приїхати і забрати своїх дітей в родину", — сказала Олена Гуржій.
Станом на 5 березня, каже Олена Гуржій, з територій активних бойових дій на Дніпропетровщині вивезли всіх дітей. Однак, додає посадовиця, є ризик, що деякі родини можуть повернутися під обстріли.
"Із громад, які вважаються територіями можливих бойових дій, також евакуйовано родини з дітьми. На сьогоднішній день це 7095 дітей, які були переміщені з цих територій. Саме у Дніпропетровській області не було жодного випадку вилучення дитини", — зазначила вона.
За найближчі три місяці мають бути прийняті нормативно-правові акти, які необхідні для реалізації закону, каже Олена Гуржій. Нині в області є 44 патронатні родини, додає посадовиця, які можуть опікуватися дітьми у випадку примусової евакуації без батьків. Крім того, працює Центр соціальної підтримки з відділенням термінового влаштування дітей.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
