23 лютого регіональне радіо в Дніпрі відзначило свій 100-річний ювілей. Наразі воно знайоме слухачам як Українське радіо Дніпро. Спочатку станція була заснована як державна, а нині працює як одна з платформ Суспільного мовника.
Аби дізнатись, яким радіо було 100 років тому, де у Дніпрі з'явилася перша радіовежа, та скільки радіоточок налічувалось у місті в перші роки радіотрансляцій, Суспільне поспілкувалось з істориком Максимом Кавуном, а також колишнім радіоведучим Володимиром Пасічником.
"З усіх радіостанцій України тільки Дніпропетровська вважалась найтехнологічнішою", — історик Максим Кавун
За словами історика Максима Кавуна, історія радіо в місті Катеринославі почалася на початку ХХ століття.
"Радіо, можна сказати, після кіно було таким засобом розповсюдження культурної і офіційної інформації. Якщо перший кіносеанс в Катеринославі відбувся 1897 року, то до революції ніяких свідчень про якісь спроби радіопередач немає. Відомості про перші спроби радіофікації – це квітень 1920 року, коли було виділено фінансування для будівництва нової радіостанції", — розказав він.
На початку травня 1920 року в Катеринослав із Харкова прибула група спеціалістів, серед яких був інженер Е. А. Кінкулькін. Як зазначив Максим Кавун, саме він розробив схему радіомовлення для всієї території губернії.
"Він доповідав, що крім Москви чутно Харків, Миколаїв і ряд інших станцій. Але технічні можливості тоді були мінімальні. Спочатку транслювали концерти, а потім ефіри доповнювали уже політінформацією", — сказав науковець.
Першу радіостанцію облаштували біля Преображенського собору, розповів історик. За його словами, є також відомості, що перше радіо планували розмістити в дзвіниці собору.
"Була така ідея, що ця дзвіниця може бути радіостанцією, але вона не втілилася в життя. І надалі цікаво, що 1 вересня 1921 року відкривається радіостанція в Кривому Розі. Писали тоді, що сигнал був слабким, слабо доносилися звуки скрипки, роялю, голоси співаків. Ну і потім уже влада вирішила взяти це в свої руки. І було прийнято цікаве рішення розмістити першу стаціонарну радіостанцію у будинку органів влади", — зазначив він.
Пробні передачі з тодішнього Катеринослава на хвилях 690 метрів вдень і 575 метрів ввечері були передані 23 лютого 1926 року, розказав Максим Кавун. Спочатку на радіо транслювались лекції на політичні теми, а потім транслювали концерт або передачу "Радіогазета".
"Цікаво, що одна з перших радіопередач 3 травня 1926 року транслювала Третій окружний з'їзд Рад, де було прийнято рішення про перейменування Катеринослава на Дніпропетровськ. Перші два роки радіостанція існувала у будинку органів влади, а потім було вирішено перемістити на найбільший такий у нас пагорб – Соборна гора. І вже побудована стаціонарна перша будівля радіостанції на початку 1927 року", — сказав історик.
У 1933 році у місті відкрили першу радіовежу. Розмістили її у районі, який називався міські дачі. За словами максима Кавуна, це був заміський район колишнього Катеринослава де задля зведення вежі знесли кілька будинків.
"У 1935 році журнал "Радіо" писав, що з усіх семи обласних радіостанцій України тільки Дніпропетровська за своєю схемою і обладнанням може вважатись найвищою за технічним рівнем. В 30-ті роки радіо використовувала радянська влада, аби транслювати доповіді вождів, політінформацію, особливо в селах. Це, на жаль, було засобом колективізації, коли зганяли в колгоспи і там такі були заклики постійні", — зазначив він.
Робота в умовах жорсткої цензури та народження любові до радіо. Історія диктора Володимира Пасічника
Володимир Пасічник – теле- і радіоведучий, "легендарний голос Придніпров'я". Він почав працювати у 1976 році. За його словами, тоді він прийшов разом з друзями на футбольний матч, де його голос почув старший редактор молодіжних програм Володимир Наземцев і запропонував стати диктором обласного телебачення і радіо.
"Я тоді не знав, хто цей чоловік. Він слухав мене, а потім каже: "Ти знаєш, в нас проблема з диктором зараз, нема диктора. Прийди, може, будеш новини у нас начитувати". Я прийшов, і почав працювати і на телебаченні і на радіо. Тоді на радіо працював заслужений працівник культури Валерій Євгенович Хованський. Це була легендарна особистість, він з 1951 року був диктором на радіо. Я у нього вчився. Він мені сказав таку фразу: "Не знаю більш складної журналістики, ніж радіо журналістика", — розказав Володимир Пасічник.
Тоді на роботу чоловік прокидався о 05:00, аби о 07:10 місто почуло його голосом вітання — "Говорить Дніпропетровськ" або "Ви слухаєте Дніпропетровськ". Як зазначив Володимир, почавши працювати на радіо, він зрозумів, що ніколи не треба йти до мікрофона, не взявши словника. Адже, за словами ведучого, коли людина несе мову в ефір, вона повинна бути грамотною. Також чоловіку довелося працювати й в умовах жорсткої цензури.
"У ті часи на радіо, панувала жорстка цензура. Без підпису цензора нічого не могли дати в ефір. На Карла Маркса, 56 – це біля “Асторії”, там знаходилася цензура, туди відвозили матеріали перед тим, як їх на ефір відправляти. І там вичитували, і підписували, що можна, що не можна говорити. Наприклад, не можна було називати прізвище військового зі званням майора і вище без цензури", — розповів він.
Загальний робочий стаж Володимира Пасічника — 42 роки. За цей час він встиг попрацювати і ведучим і журналістом.
"Я був ведучим і журналістом. Писав, читав, розповідав. А "Наш край Січеславський" – це була моя авторська програма, яку я з радістю робив про різні історичні часи України. Програма проіснувала до 2000-х років", — сказав ведучий.
Володимира Пасічника обожнювали радіослухачі. Йому постійно писали листи сотнями. Хтось просто хотів поговорити, хтось висловлював свою подяку за ефіри, а жінки зізнавалися у коханні. Під час спілкування з Суспільним диктор показав один з листів, який йому надіслала мешканка тодішнього Новомосковська Алла:
"Шановний Володимире Васильовичу, пише вам радіослухачка з 70-річним слухацьким стажем. Після війни в нашій селянській хаті на стіні висіла чорна тарілка радіо, до якої ми уважно всі прислухалися. А в 70-х роках я спостерігала, як ви йшли на роботу до нашого живого обласного радіо. Тому що я жила по проспекту Правди №67, а ви в будинку №65. А потім я слухала ваші передачі, які уважно слухаю до цього часу. Ваші передачі дуже цікаві, особливо на історичні теми. Про наше місто, наш край. Трішки про себе. Рік народження – 1939. 11 травня. Виросла в селі Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області. Закінчила в 1962 році гірничий інститут. Маю стаж 47 років. Зараз живу в місті Новомосковськ. 10 років тому втратила зір. З моїх слів листа записала соціальна працівниця Щербина Валентина".
Нині деякі листи від своїх шанувальників Володимир Васильович Пасічник зберігає в особистому архіві. Він зазначив: постійно слухає Українське радіо, спілкується зі своїми колегами і завжди святкує день народження радіо.
Авторка — Світлана Угнівенко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
