Немає світла та мобільного зв'язку, проте єдиний магазин — працює. Так живе село Веселе на Дніпропетровщині за 15 кілометрів від лінії фронту. Востаннє знімальна група Суспільного була у селі в жовтні 2025 року. Тоді місцеві розповідали: через посилення російських обстрілів, люди уже почали виїжджати.
Згодом, 2 грудня, тут оголосили обов'язкову евакуацію — до 20 грудня мали виїхати всі. Попри постійну небезпеку атак РФ наші кореспонденти знову побували у населеному пункті та дізналися чи багато людей залишаються в Веселому, як вони живуть під російськими ударами та чому не виїжджають.
"Куди їхати? Де нас чекають?"
Місцева жителька Лідія розказала: усі мешканці будинків навколо неї виїхали, лишилися тільки вона та її син. Вони, за словами жінки, евакуюватися поки не планують.
"Думаємо пересидіти тут із сином. Топити є чим. Харчі є, придбали. Картопля є, і помідори є. Все є. Поросятко зарізали. А куди їхати? До кого? Де нас чекають? Нас же ніде не чекають. А ми тут звикли. Мене ж ніхто не пустить безплатно жити. Ніхто. А за що жити тоді? Чотири тисячі пенсія" — сказала вона.
Світла у Веселому немає вже близько трьох днів, через це у селі також відсутня й вода, зазначила Лідія.
"Погано, що світла немає третій день. Ну, це ще нічого. У серпні півтора місяця не було світла. Робимо, поки видно. А тоді в хаті свічка, ліхтарик, плитку ж топимо дровами. Магазин працює, воду набираємо там з крана, бо її там очищають. А як немає світла, то води ж немає", — розповіла жінка.
Зараз Лідія разом із сином доглядають власний город, розказала вона. Жінка зазначила: сподівається що українські військові стримають армію РФ.
"Город є. Усе на городі садили – і помідори, і огірочки, і перчик був, все було. Кукурудза, гарбузи – свиней годували ж гарбузами. Сподіваємось, що їх (війська РФ — ред.) відгонять. Може ж таки допоможуть і визволять нас", — сказала вона.
""Шахеди” спостерігаємо із самого початку війни"
Інша мешканка села Наталія розказала: народилася й виросла у Межовій, у Веселе переїхала після одруження. Рідне місто жінки наразі у руїнах, зазначила вона. Не краща, за її словами, й ситуація у Веселому — військові РФ скеровують на населений пункт безпілотники.
"Прольоти дронів, “шахеди” спостерігаємо із самого початку війни. Вони летять, летять і летять. Прильоти у нас – Бог милував. FPV-дрони, як були, то тоді давали жару — тільки бігаєш і дивишся. Почув, що летить й десь треба під дерево ховатися. Уже ж як під деревом, то вдарить дерево, а не тебе", — розповіла вона.
Крім електропостачання та води у Веселому також немає мобільного зв'язку, зазначила Наталія. Не працює й місцевий медичний пункт.
"Медпункт вибудували, але ж він зараз не робочий. Магазин один працює, і принаймні, хазяйка поки не збирається закривати. Я з нею особисто спілкувалася, вона сказала: "Ні, поки є люди – є я"", — сказала жінка.
Виїжджати Наталія поки не збирається. Вона зазначила: переживає за те, що не зможе знайти роботу на новому місці.
"Куди мені їхати? Безхатькувати? У 60 років мені ніхто роботи ніде не надасть. Тут хоч якась є. І то – я три тисячі всього зарплати отримую. Зараз прибиральницею в конторі працюю. І мені житло ніхто безплатно не надасть. Поки сидимо тут. Хіба що КАБами знищать все – то вже, звісно, кудись будемо їхати", — розповіла Наталія.
"Я душею тут. І все. Я не зможу звідси виїхати"
Інша мешканка Веселого Ірина зазначила: вулиця на якій вона проживає зараз найбільш заселена, адже більшість мешканців села повиїжджала. Тим хто лишився, за словами жінки, видають гуманітарну допомогу. Також пристосувалися місцеві й до відключень світла.
"Гуманітарку дають, нам кожен тиждень хліб видають. Світло – ладно, ми підемо якось бензину купимо, запустимо генератор, трошки щось підтримаємо. А просто от з питною водою проблема", — сказала вона.
Ірина залишилась у селі, бо не може покинути власну домівку, зазначила вона. Також жінка розуміє й те, що лишатися у населеному пункті не можна.
"З одного боку, я розумію, що якщо в нас не буде світла, не буде води, не буде зв'язку, і роботи в нас теж немає. А з іншого боку – я не можу. Я душею тут. І все. Просто я не зможу звідси виїхати. У хаті в мене коти, британки. Я люблю це. В мене кури, качки. Ну як виїхати – я не знаю", — розповіла Ірина.
Не хоче виїжджати жінка й через те, що доглядає батьків. Її матері 91 рік. Вона найстарша жителька Веселого, зазначила Ірина.
"Задумуюся не за себе, а за батьків. Якщо щось буде – я десь втечу. Вони ж не зможуть. Покинути їх, щоб вивезли їх в якийсь притулок, то мені совість не дозволяє. В мене мама, 91 рік, пережила війну з німцями. Вона каже: "Ти знаєш, Іра, такого не було. Німець підходить, цукерку дає. А в нас ось так – убивають, нас знищують". Як воно буде – ми не знаємо", — сказала жінка.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
