З десяток будинків — понівечені, у небі — постійна загроза ударів російських FPV-дронів. У таких умовах живуть останні жителі Антонівського за 17 кілометрів від фронту. Майже все населення евакуювалося після перших ударів по селу, покидати домівки відмовилися шість людей. За рішенням Межівської селищної ради в громаді триває обов’язкова евакуація всього населення з 2 по 20 грудня.
Чому, попри небезпеку, жителі залишилися у селі — читайте у матеріалі Суспільного.
Житель Антонівського Микола розповідає: частіше населений пункт атакують FPV-дронами. Також каже, повз село часто пролітають "шахеди". Б’ють, каже, по транспорту.
"В основному — по машинах. Так що тут машиною їхати важко. Ця вся траса проглядається, так що вони бачать, хто куди їде. Оце велосипед — найнадійніший транспорт. Такий можна кинути і десь сховатися", — розповідає він.
Чоловік каже, по населеному пункту б’ють вже майже рік. У селі багато пошкоджених будинків.
"Оце хати, поприлітало туди, порозбивало в основному дахи, б’ють. Ну, оце така обстановка. Я їхати не збираюся. Мати наполягає їхати. Ну, куди їхати? В яку сторону? В яку сторону їхати, як скрізь однаково", — каже Микола.
Розповідає, має невелике господарство, залишились кури й гуси. Корів, говорить, продав, аби можна було поїхати.
Жителька села Любов зазначає: на все Антонівське залишилось шість чи сім людей. Жінка каже, її будинок теж атакували дронами.
"Це ввечері було, ми вже полягали. Світла немає, так послухали то радіо, то те. Тоді я в телефоні там рилася. І тут як почали кружлять, і отак раз — і бах, і попало нам в дах", — зазначає Любов.
За її словами, господарства майже не лишилось. Має собак та котів, тому і не виїздить, аби годувати тварин.
"Ну, ми качок порізали, вже зима. Ну, так качки були, а зараз… А тепер же їх ніхто не буде продавати. І зерна ніхто не сіє, ніде нічого. Ще собак маю, там чотири. І тут одна, вона там за гаражем. Ну, це взагалі сусідська собака. Вже жалко ж, не помирати ж їй. Замерзла", — каже жінка.
Жінка додає: найбільша проблема — у воді, її в село не привозять. У сусідню Богданівку їхати, каже, боїться, бо можуть літати дрони.
Ірина розповідає: жителям дають хорошу гуманітарку. Та проблема, каже, з дровами.
"Хліб дають, тушонки, консерви, томати всякі. Отаке дають. Дров нема, топитися ж треба чимось. Ходимо, підбираєм", — каже жінка.
У селі, каже, третій місяць немає світла. Подекуди вмикають, але в їхньому помешканні, розповідає, не було давно. Продукти зберігають у коморі. Також майже немає зв’язку.
"М’ясо ми, як треба, зарізали — з’їли. Не зберігаємо. А купляти в нас ні за що. Продукти. У магазин їхати немає з чим. От дали 19 тисяч, оформляли ото. Ото і все. То розплатились боргами, то на хліб, то на цигарки. А так воно ходить", — каже жінка.
Попри обов’язкову евакуацію, жінка їхати не планує.
"Я ніколи, кажу, не поїду. Мені 62 роки. Куди я вже буду тікати? Вже доживатиму спокійно вік. Ось тут, на своєму. Страшно. Страшно. Лягаєш ввечері і думаєш: бахне — і не проснешся. Страшно", — зазначила Ірина.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
