Селище Покровське, яке, за даними мапи DeepState, розташоване у 8 кілометрах від лінії фронту, війська РФ атакують ледь не щодня, кажуть місцеві жителі. По житлових будинках б’ють КАБами, "шахедами" та FPV-дронами.
Повністю розбитий центр селища, понівечені десятки домівок. Розбомблені магазини та ринок, не працює жодна адмінустанова. За словами місцевих жителів, під обстрілами в Покровському залишаються приблизно 200 людей.
Чому, попри небезпеку, люди відмовляються покидати побиті домівки — у матеріалі Суспільного.
Місцева жителька Тамара розповіла: в її оселі залишилось одне вціліле вікно, всі інші — вибиті.
"Ось одне від вулиці залишилося. А так — пʼять вікон всі (розбиті — ред.). Це ось і раму розбило, немає рами. І там раму розбило. У даху дві дірки було", — зазначила жінка.
У центрі селища, каже, напередодні через атаку повністю знищений будинок, загинула людина.
"Я сьогодні їздила до сестри, сестра там, у центрі. Так одного дому немає взагалі — вирва. І у цьому будинку, якого немає, кажуть, загинув", — розповідає жінка.
Тамара говорить, що виїжджати поки не планує. На її вулиці людей майже не лишилось.
"Пенсія — 4,5 тисячі. За що їхати? Квартири немає, де найняти — за які гроші? А так, що їхати? Ну, це — на вулиці я, і там через дві хати ще одна. А це — біженці живуть", — каже вона.
Володимир розповів, що переїхав до Покровського з Відрадного. Каже, дочка кличе переїздити знову, але він відмовляється.
"Дочка моя казала: "Давай у Дніпро". Я кажу: "І у вас там гупають". Кажу: "Я хочу на Батьківщині померти", — розповідає чоловік.
Чоловік розповідає, що через одну з атак дістав поранення. У селищі розбиті магазини та аптеки.
"Трохи осколками. Тут і вдень, і вночі. Я вийшов надвір, там — бух, бух. Десь поруч: то там, то там. І так давай у хату… Розбомбили один магазин, другий, третій. Там виїхали. Ось там десь у центрі є магазин. У центрі один залишився — рознесли. І базар рознесли — там як бухнуло", — каже Володимир.
З господарства, каже чоловік, має кролів та курей.
"Ну так, а чого ж їх бросати? При чому тварі до людей? А кошенят скільки зібралося — куди їх дівати? Ціла купа: і чорні, і різні. Я ж не знаю, що їм давати. А там скільки бігало на стадіоні тих собак. Я йшов — за мною біг, схожий на вівчарку. За мною, прив’язався. Ну куди її?", — каже Володимир.
Жителька Покровського Віта каже, що пошкоджені від атак будинки вже й не рахує. Розповідає, її мати виїхала в Шахтарське, сама ж жінка вирішила поки лишатися.
"Хоч там не тихіше, але, кажу, сидиш там — сиди. Я хати не покину. До останнього триматимуся. Хоч у нас і залишилося небагато. Ну, як кажуть, три каліки в нас на Покровку зосталось. І то сидять по будинках. Ото вийдуть — і бігом у хату", — каже вона.
Жінка розповідає, що чимало людей виїхало та залишило господарство.
"Мені качок дуже шкода. До мене одна качка приблудилась, ну індокачка. Думаю: живеш — живи. Ходиш, крякаєш — крякай. Ще у мене два кота моїх, породисті. Собачка така. Мама приїхала — собаку, Пікінеску, забрала з собою. А так — більше нічого. Головне — за хатами. Я кажу: вмру, але не поїду. Що їх батьки, як кажуть, будували, наживали. Хай мене краще вб’ють, я сама підпалю. Але оркам — ні", — каже вона.
Світла та питної води в селищі також немає, каже: подекуди доводиться вживати дощову воду.
"Це хіба що за три кілометри треба шурувати — в колодязі набирати воду. І все. Або, якщо басейн є, і дощова вода. Вона ж відстоюється, потім перекип'ячується, а потім уже можна нею користуватися", — зазначає вона.
Віта розповідає, що на все селище залишилось зо 200 людей. Майже всі сидять у домівках і намагаються не виходити.
"Хочеться, щоб ось я — щоб орків не було. Не боюсь їх. Вб’ю, когось вб’ю — хай потім і мене вбивають", — сказала вона.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
