Рік тому, 11 листопада, армія РФ поцілила ракетою по п’ятиповерхівці у Кривому Розі. Розбір завалів тривав до ранку. З родини Кулик, які мешкали на третьому поверсі, вижив тільки чоловік Максим, який у той момент був в іншій кімнаті. Його дружина Олена та троє дітей: 10-річний Кирил, 2-річний Демид та двомісячна Уляна — загинули. Їхні тіла діставали з-під завалів рятувальники, розповіла мама Максима та бабуся загиблих дітей — Ірина Скок.
Що розповідає жінка про стан сина, який втратив родину, та як згадує той день вона — читайте у матеріалі Суспільного.
Ірина Скок розповіла: 11 листопада 2024 року пам’ятає дуже добре. Каже, того дня її життя зупинилося.
"11 листопада минулого року життя нашої родини і моє життя зупинилося. Дим був у стороні, де живуть мої діти, і я почала їм зразу телефонувати: зразу Оленці, Максиму, Кірюші, і я сподівалась, що зараз хтось із них візьме слухавку і відповість: “Мамуля, у нас все в порядку”. Але ніхто не брав трубку", — каже жінка.
Внаслідок удару загинула невістка Ірини — Олена, її онуки: 10-річний Кирило, 2-річний Демид та двомісячна Уляна.
"Російська ракета забрала у нас найдорожче: мою невісточку Оленку і трьох моїх онуків. Тоді я приїхала на це місце, зайшла з тильної сторони і побачила розбиті вікна в їх квартирі. Я побачила Максима — він бігав босий, розгублений біля будинку. Я пішла за ним, ззаду побачила розтрощені квартири — і я зрозуміла, що сталося лихо", — каже вона.
Жінка згадала, на місці події вони чекали до ранку, поки рятувальники розбирали завали.
"Оленку найшли біля 12-ї ночі. Хлопчиків — туди ближче до ранку, і Улянку теж. Ми віруюча родина, ми молимось кожен день до Господа, щоб Він хранив наші сім’ї. Я не могла допустити навіть думки, що Господь у нас забере наших дітей. Ми до останньої миті сподівались, що вони живі, але чуда не трапилося", — розповіла Ірина.
За її словами, в родині були дуже гарні стосунки.
"Лєна дуже любила своїх дітей, змалечку купляла їм розвиваючі книжки, енциклопедії. У гуртки різні записувала їх — у творчі, у спортивні. Вони такі були розвинені, комунікабельні. Куди не прийдуть — завжди було багато друзів коло них. Кірюша дуже любив спортом займатись і навчатися, він дуже любив навчатися, дуже він любив футбол", — сказала вона.
Жінка розповідає, її сину Максиму нині дуже важко. Його підтримує родина та віряни. Каже, після трагедії чоловік закликає світ зупинити війну в Україні, аби не гинули діти та не руйнувались долі.
"Максиму дуже важко, і я не знаю, якби ми не були в Господі, як би ми справились із цим. Дуже сильно нам допомагають браття по вірі. Він зараз більше з дітками спілкується і їздить у церкви інших міст, його запрошують по всій Україні. Несе Слово Боже, що не треба опускати руки, щоб скоріше закінчилась війна, щоб не гинули наші діти", — розповідає жінка.
Ірина каже, декілька місяців тому будинок почали розбирати. До нього увесь цей час намагалися не приїздити.
"Намагалися сюди не їздити, бо дуже боляче. Я тут з дітками гуляла — все тремтить у душі. І зараз отой майданчик, де я гуляла... Це двір, де я з Ульою з візочком ходила. Дуже важко на це все дивитися", — каже жінка.
"Господь їх зараз там обіймає, і там з ними немає ні лиха, ні біди, ні війни. Мені не віриться, що їх немає. Я завжди за них згадую, як наче вони живі. Їх поховали разом, всіх чотирьох разом", — розповідає Ірина.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
