Вадим з Дніпропетровщини на позивний Дрім до війська у 2022 році пішов простим солдатом. До того чоловік займався підприємницькою діяльністю, пов'язаною з виробництвом дитячих іграшок. Нині він — заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу у 108-ій Кодацькій бригаді тероборони Збройних сил України.
Про початок повномасштабного вторгнення, героїку бойових буднів та рівень самомотивації — в історії бійця на Facebook-сторінці 108-ї окремої бригади ТрО.
"24 лютого 2022 року о 6 ранку мені подзвонили старші діти і сповістили, що Росія почала проти нас широкомасштабну війну. О 8 ранку я вже був у них у Харкові. Зі сторони Бєлгорода вже рухалися колони російських танків... Коли зібрав родину докупи, запитав у дружини, які наші дії, що ти бачиш: західна Україна, за кордон, чи ще щось? Вона сказала, не роздумуючи: всі троє дітей — зі мною, ми будемо тут у Самару (тоді ще Новомосковську). Я відповів, що йду в військкомат", — розповів Вадим.
Він пригадав: наступного дня прийшов у ТЦК з власним АК 7,62. Купив його, бо виховував сина на принципах, що чоловік має бути захисником.
"До війни ми їздили на полігони, навчалися. Восени 2022 року син сам пішов у військкомат. Зараз проходить службу в 10 горно-штурмовій бригаді "Едельвейс". Він не просився до мене у частину. Хотів самостійно будувати свою військову кар'єру. Разом зі своїм підрозділом пройшов багато гарячих точок – Бахмут, Курщина... Зараз воюють на Донеччині...", — додав Дрім.
Чоловік зазначив: до вторгнення не проходив військову службу, за станом здоров'я був визнаний обмежено придатним. Але у 2022-му не думав про це, пішов простим солдатом, виконував поточну роботу з таким ж, як і він, чоловіками.
"В червні 2022 року склалась дуже цікава ситуація на Донеччині, коли на підходах до села, яке ми обороняли, почали прогріватись декілька танків ворога. Було дві дороги, по яких вони могли піти або на нас, або на сусідів ліворуч. Наш командир відділення Саркіз тоді сказав: "Хлопці, або ми плануємо наші дії, або хто хоче панікувати, мийте ноги і лягайте спати". Оцей вираз я запам'ятав на все життя. І зараз, коли спілкуюся з хлопцями, завжди пам'ятаю, як я був простим солдатом. І що відчуває хлопець в окопі, для мене не новина", — говорить Вадим.
У підсумку, додав він, танки на них не пішли, але дві години очікування показали, хто чого вартий.
"Перебувати в окопі, постійно спостерігати, щоб ворог не наблизився, потерпати від постійних обстрілів, впливу ворожих дронів, тримати себе в тонусі… За великим рахунком, героїки в поточному моменті ти особисто не відчуваєш, коли ти це робиш день за днем. Але це важка бойова робота, пов'язана з ризиком для життя. Хто це розуміє і продовжує виконувати завдання — Герой з великої літери", — сказав Дрім.
Під час відновлення бригади після бойових дій на Донеччині чоловік став командиром відділення. Потім – заступником командира роти, а згодом й командиром роти та заступником комбата. Зазначив: важила не військова освіта, а відчуття команди і самомотивація.
"Ми могли ночами не спати, поки не зрозуміємо, як правильно все зробити. Ми завжди все вирішували командою. Командир роти, головний сержант роти, сержант з матзабезпечення, технік роти... Завжди підтримували один одного, щоб сто відсотків поставлених задач було виконано. Задача командира – компетенції кожної людини використовувати максимально ефективно. Треба підбирати команду, яка матиме натхнення відпрацьовувати сто відсотків завдань", — підсумував військовий.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
