Полковник Руслан Ткачук — начальник відділення комунікації 108 окремої Кодацької бригади територіальної оборони. Чоловік у професії — понад 30 років, починав шлях із журналіста у військовій газеті. В 2014-му Руслана відрядили до зони АТО: тоді його щодня транслювали на місцевому телебаченні, аби "зменшити панічні настрої населення". Опісля — призначили керівником адміністрації кількох прифронтових сіл.
Що полковник згадує про роботу в АТО та як потрапив до 108 бригади ТрО — він розповів кореспондентам Суспільного.
До початку російсько-української війни Руслан Ткачук працював у газеті Міністерства оборони "Народна армія", в журналі "Військо України". Коли їх перепрофілювали — в інформагентстві "Армія.Інформ".
"І я настільки горів цим. Теми були найрізноманітніші: і про людей, і про військових, і про миротворців — про багатьох писали у свій час. Ми завжди підіймали проблеми, намагалися достукатися до керівництва держави, щоб звернули увагу", — пригадав він.

У липні 2014 року чоловіка у складі делегації на чолі з тодішнім міністром оборониВіктором Гелетеєм України відрядили в зону проведення антитерористичної операції.
"Пам'ятаю, тоді дзвонив до свого старшого брата, афганця, і кажу: "Щось я оце лечу зараз з мішенню номер один (міністром оборони, — ред.) в зону бойових дій". А ми літаком летіли. І він каже: "Та не хвилюйся, як тільки ти потрапиш під перший обстріл, тобі зразу стане легше". Наступного дня, як звільнили Дзержинськ, я нарешті побачив, що таке війна. І ці десять днів мене вразили тоді. Багато написав, багато зафільмував", — розповів Руслан.
Потім було тримісячне відрядження у пресцентр штабу АТО, після чого чоловіка відправили у СіверськодонецькКолишній Сєвєродонецьк на Луганщині, де він обійняв посаду речника штабу АТО.
"І мені довелося там добряче попрацювати, налагоджувати комунікації. Були проблеми з телебаченням, з радіо — викручувались, як могли. Але згодом вже я виходив щодня на телебаченні. І вже в мене було основне тоді завдання — зменшення панічних настроїв населення", — сказав військовий.
Як розповів Руслан, один із перших його матеріалів на посаді речника був про населений пункт Піски на Донеччині.
"До Пісків був так званий блокпост під назвою "Республіка". Мене дуже це вразило, тому що коли ми приїхали, а я їхав не один, а разом з СТБ, і 1+1 ще позаду — я їх супроводжую. І це було таке щось епічне. Я приїжджаю, відчиняю машину — хлопці стоять з автоматами, вже практично націлені на нас. Я кажу: "Ну, пресслужба штабу АТО, в мене є паролі". "Ні, — кажуть, — паролі нам нецікаві, ви могли їх там десь здобути. Документики, будь ласка". Я кажу: "Ні, паролі!" Вони так разом підбігли зі всіх боків, націлили автомати. Я кажу: "Добре, документи, так документи", — пригадав він.
За словами Руслана Ткачука, в той час висвітлювати бойові дії в зоні проведення АТО приїжджали й російські ЗМІ, зокрема телеканал "Дождь", який вважався опозиційним, та представники Фонду Сахарова.
"Я видавав прескарти журналістам, а це ж як ключі від раю до АТО. А їх я не міг не видати, тому що вони (росЗМІ, — ред.) проходили акредитацію в СБУ. Я з підозрою ставився до таких людей, тому і намагався якимось чином тестувати їх. Перевірити їх справами важко було. В основному, якась підозра залишалася, що, мабуть, вони все-таки працюють на ФСБ. Але ж потім ми дивилися такі сюжети, які вони випускали. В принципі, нічого такого, нейтральне більш-менш. Але це не було явною проукраїнською позицією", — зазначив він.
Через рік, коли зникла необхідність в речнику штабу АТО, Русланові запропонували стати начальником військово-цивільної адміністрації чотирьох сіл.
"Це фактично люди, які схилялися до Росії, м’яко кажучи. І мені довелося сформувати цю військово-цивільну адміністрацію з 12 працівників, підібрати їх і намагатися турбуватися про медицину, про школу, про старих, про те, щоб було харчування, про те, щоб завозили дрова, вугілля на зиму, тому що громада не була газифікованою. Багато було проблем", — розповів чоловік.
Після 30 років вислуги Руслан Ткачук вийшов на пенсію. Проте на початку повномасштабного вторгнення вирішив повернутися на службу — у команді "Армія.Інформ" висвітлював ситуацію на Запоріжжі. Після трьох місяців роботи чоловік перейшов до 108 бригади ТрО.
"Продовжити військову службу мені дуже хотілося в 108-й бригаді, яка героїчно втримала Велику Новосілку. Тоді дуже такі запекли були бої. І я тоді познайомився з комбригами, з офіцерами. І часто висилав до них знімальні групи, тому що там була така річ, коли росіяни сконцентрували свої сили й хотіли прорвати нашу оборону. І, певною мірою, підрозділи нашої бригади 108-ї, разом взаємодіючи, зробили подвиг, тому що проти них виходили до зубів озброєні російські підрозділи, частини, які мали все, а тероборона була не навчена, тільки мобілізована, цивільні люди. Вона зазнала втрат, але свою задачу виконала", — розповів військовий.
За словами начальника відділення комунікації, зараз бригади вимушені самостійно займатися рекрутингом, щоб мати у своїх лавах умотивованих бійців. Вербують людей, зокрема, через соцмережі та сайт.
"Ось, підняли трошки рівень фейсбуку, там охоплення зросло. Зараз створюю сайт. Хочу якісь такі речі зробити, щоб бренд 108-ї хоча б трошки наблизився до бренду 3-ї Штурмової або "Хартії". Хлопці на це заслуговують", — зазначив чоловік.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
