Дніпрянин Сергій Горбань – 33 роки займається гончарством. Для своєї справи чоловік побудував найбільшу в Україні дров'яну піч. Свою майстерню він облаштував на місці сміттєзвалища. Там же розташував готель та дизайнерський сад з українськими рослинами.
У межах спецпроєкту "Незамінні" Сергій розповів Суспільному про свою роботу та які навички треба мати, щоб стати гончарем.
Чоловік почав займатися гончарством у 20 років. Він розповів: відчуває у цій справі дещо магічне.
"Почав займатися лише у 20 років, з дитинства я не ліпив. Вже шукаючи якусь роботу, шукаючи куди себе притулити й чим зайнятися по життю, я почав займатися гончарством. Бо в цьому я бачив якийсь магічний сенс. Коли ми беремо щось з землі, щось м’яке, додаємо води, потім ліпимо, воно висихає, фарбується і виходить витвір", — розказав майстер.
Ліпити Сергій починав не маючи ані гончарного кола, ані печі. За його словами, перші свої вироби з глини він створив під час поїздки у тролейбусі. Тоді, зазначив гончар, вирів, що треба розвивати свою справу.
"Почав це робити в тролейбусі, треба було проїхати через усе місто — з лівого берега аж на Тополю. Коли приїхав, то вже зрозумів, що треба робити гончарне коло, робити піч. Батько мені допоміг. Ми за три дні зробили невеличке електричне гончарне коло, трошки більше часу треба було, щоб зробити піч", — розповів він.
Спочатку за майстерню в Сергія була його кімната в оселі батьків. Втім згодом батько чоловіка запропонував йому обладнати гончарню у будинку бабусі.
"Батько в шутку казав: “Художник в родині — гірше наркомана”. От я пам’ятаю таку фразу, але звісно, що він допомагав і нормально до цього ставився. Саме тоді, коли вже з моєї кімнати на 15 поверсі почала витікати рідка глина в коридор, вони мені нагадали, що є бабусина хатинка, де можна займатися цією справою", — сказав гончар.
Близько року знадобилося чоловіку, аби обладнати майстерню у бабусиній хаті. Працює він у ній і до сьогодні.
"Коли я сюди пересилився, десь пів року, може до року пішло на те, щоб привести стару хибару до ладу. Але увесь цей час я працював на гончарному колі й щось робив. І перші якісь гроші, які з’явилися від заняття гончарством, то це може десь, ну може за пів року, за рік, може і більше", — розказав гончар.
Перші свої вироби Сергій продавав у салоні разом з іншими майстрами. Одного разу, розповів він, до нього підійшла жінка та запропонувала чоловіку продавати глечики у квітковому магазині у будинку побуту.
"Одного разу жіночка підійшла до мене, подивилася на все це і каже: "Тебе як звати?". "Сергій". "Сергію, збирай оце все і пішли зі мною". Я зібрав і пішов. Ми прийшли в будинок побуту, там був невеличкий магазин, де продавали рослинки. Вона підвела до полички й каже: "Отут буде твоя поличка, виставляй все". І вони там продавалися досить довго, може років п'ять", — сказав майстер.
Зараз Сергій виготовляє на замовлення від посуду до глиняних ванн. Також майстер створює вазони великих розмірів. Спеціально для цього, зазначив гончар, самотужки збудував найбільшу в Україні дров'яну піч.
"Ми за все беремося, але тільки за те, що нам подобається. Це і посуд звісно, і світильники, і якісь скульптури, це ванни. Ми єдині, хто робить глиняні ванни. Ми робимо вазони великих розмірів, вази. У нас найбільша діюча дров’яна піч в Україні", — розповів він.
Об'єм печі — вісім кубів. За один випал витрачається більше одного камазу дров, розказав Сергій.
"Я намагався самотужки розібратися в усіх питаннях. Якщо в мене виникає питання, то я не телефоную колегам й запитую, а я просто сам роблю експерименти і дивлюсь що з цього вийде. Можна було звісно знайти майстра, поїхати до нього, але мені було так кайфово у себе в майстерні, просто сидіти і доходити самому", — сказав Сергій.
Наразі майстерня Сергія — найбільша в Україні, розказав чоловік. Тут він викладає гончарну справу своїм учням та створює власні вироби.
"Тут ми займаємось з нашими учнями, у нас 11 гончарних кіл. Це найбільше майстерня в Україні. Усілякі ножички, інструменти, шкрябалки. Зразки поливи, глини, демонструємо на майстер-класі, коли глина сира, як вона виглядає вже після випалу", — розказав гончар.
Аби стати гончарем, за словами Сергія, треба вміти розбиратися в процесі та розвивати свої навички.
"Від природи, мені здається, що кожна людина має руки, голову, очі, вуха і все, що треба для гончаря. Від природи воно є, а все інше просто треба розвивати й навичок, які потрібні для цього дуже багато. Треба вміти розібратися в процесі, треба вміти керувати своїм часом, розвивати свої навички", — зазначив чоловік.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
