Ірина Коляса — волонтерка з Петропавлівки Синельниківського району Дніпропетровщини. Суспільному жінка розповіла: на початку року з міркувань безпеки разом з родиною переїхала на Кіровоградщину. Однак продовжує їздити в прифронтові громади Синельниківщини з допомогою.
Нещодавно у Межовій волонтерка роздала понад тонну сублімованого рису. Вона зазначила: це її друга поїздка у селище – привозила харчові набори наприкінці 2024 року, коли через громаду масово евакуювались люди з Покровська. Через наближення фронту, за її словами, тепер допомоги потребують місцеві жителі.
Ще у 2014 році прихистила переселенців з Донецька
"Важко психологічно слухати оце, бачити. Було, що і на сусідній вулиці від мене бахкало, в основному прилітали дрони. Ще господарство є. То як буде більш складніша обстановка, тоді будемо виїжджати", — розповіла жителька Межової Валентина, яка отримала допомогу.
Ірина зазначила: вже понад десять років допомагає переселенцям і військовим. Усе почалося ще у 2014-ому: тоді вперше прихистила вдома переселенців – родину з Донецька.
"Це були люди з інвалідністю, і ми їх прихистили. Потім ще приїхали родини – так і волонтерили. І старих, і дітей, і родини були з котами й собаками. Місця усім вистачало", — додала вона.
Згодом жінка почала підтримувати і військових. Зокрема, готувала обіди. Щоб масштабувати допомогу, Ірина створила громадську організацію.
"Починалося з того, що ліпили вареники, пироги, інколи було по три доби не відходили від столу. Тоді далі вже пішла допомога на фронт. Я почала сама їздити", — розповіла жінка.
Після загибелі сина підтримує родини військових
Згадала, як під час однієї з волонтерських поїздок на Донеччину, наприкінці грудня 2023 року, зустріла свого сина Олексія. Він воював від початку повномасштабного вторгнення. Це була їхня перша і остання зустріч неподалік від лінії фронту – за кілька днів під Бахмутом син загинув.
За словами Ірини, в пам'ять про Олексія її родина підтримує родини загиблих воїнів — на свята діти отримують подарунки. На гроші, які держава виплатила після загибелі сина, волонтерка придбала авто, аби їздити на передову.
"Вдень, вночі, коли б не зателефонували, я піднімаю слухавку і відповідаю. Якщо є можливість відразу – на ранок ми вже їдемо з допомогою. Дуже багато FPV-дронів ми відправили, дуже багато "мавіків". Дві машини, багато тепловізорів було передано, нічне бачення, дуже багато шин і медикаментів", — зазначила волонтерка.
Вона додала: найважче для неї – дізнаватись про загибель військового, якому допомагає.
Ірина каже: не забуває про рідну Синельниківщину, допомагає, чим може.
"Я хочу, щоб всі дітки були щасливі і нарешті настав мир – це моє волонтерство. Щоб не плакали діти, не було знедолених, щоб у кожної дитини були батько і мати" — говорить вона.
У Кіровоградській області, куди переїхала, родина волонтерки нещодавно придбала будинок для багатодітної сім'ї з Петропавлівки.
Авторка Сніжана Салівон
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
