Театр часто асоціюється якщо не з класичним репертуаром, то з його осучасненим баченням. Натомість вистав за текстами сучасних українських драматургів маємо не так багато. Чому так?
Сучасні п'єси переважно політично і суспільно заангажовані, порушують складні питання й позбавляють зони комфорту — кажуть у "Театрі Драматургів". Там вважають, що академічні театри переважно не до кінця готові стати інструментом суспільного і політичного аналізу, бути некомфортними й незручними.
Натомість в академічних театрах переживають, що п'єси, написані на злобу дня, можуть із часом втрачати актуальність, тож звертаються до творів, які вже пройшли випробування часом. Крім того, театри часто не працюють із чистою драматургією, а створюють драматургійні сценарії на основі прозових чи поетичних творів (тобто роблять інсценізації, перероблюючи твори для сценічної дії).
Суспільне Культура поцікавилося у десяти київських театрів, які вистави за текстами сучасних українських драматургів зараз регулярно йдуть на їхніх сценах, які складнощі виникають у роботі з такими постановами й про що нині пишуть українські драматурги.
Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки

Це один із театрів, де грають переважно вистави за творами українських класиків. Наприклад, у репертуарі є дві постанови за текстами Івана Франка та дві — за творами Лесі Українки, а також нещодавні прем'єри — "Стефаник. Новели" чи "Україна в огні" за Олександром Довженком.
У відповіді Суспільне Культура в театрі зізнаються, що із сучасною українською драматургією складніше:
"П'єси є, адже з огляду на війну попит на своє рідне, національне зріс і це природно. Проте здебільшого молоді драматурги пропонують тексти, як-то кажуть, на злобу дня. Вони наче й про сьогодні, але на відміну від текстів класичних — не про сьогодні, вчора, завтра й завжди. Здебільшого це така собі публіцистика. Попри нестачу сучасних українських текстів, вони все ж таки з’являються. Важливо вчасно їх розгледіти та правильно оцінити їхній потенціал".
"Приємним винятком" називають вистави за п'єсами Марини Смілянець "Майстер" і "Молитва за Елвіса". Прем'єри обох відбулися у 2023 році (у вересні та січні відповідно).
Постанову "Майстер" описують як історію поза часом: знаний актор втомився від сцени й сховався від шанувальників та преси в глухому селі, але минуле так чи інакше дає про себе знати.

А події вистави "Молитва за Елвіса" розгортаються в час початку війни на Донбасі. За сюжетом, двоє братів мріяли займатися музикою, аж раптом старший, не попередивши родину, вирішив піти добровольцем на російсько-українську війну. Це рішення впливає і на життя молодшого брата. В театрі кажуть, що драматургиня порушує вічні теми незважаючи на те, що її герої діють у сучасному контексті.
На третю річницю повномасштабної війни, 24 лютого, в театрі Лесі Українки також планують зіграти "Блокпост" Антона Несміянова. На початку травня 2022 року постанова з'явилася у форматі читань, а тепер її вирішили поновити. Автор написав п'єсу по гарячих слідах — у перші дні повномасштабної війни. Текст, власне, про ці дні й розповідає.
"Емоційний стан героїв — на дуже високому градусі", — коментують у театрі. У центрі сюжету — дід та онук, які вартують на блокпосту.
Вибухи, перестрілки та переселенці відкривають дідові очі на реальну війну, писав про постанову театральний критик Олег Вергеліс. На думку режисера вистави Олега Степанцова, сучасні автори ще потребують часу, щоб відрефлексувати масштаб російсько-української війни, але текст Несміянова — про біль теперішнього, де є живі рани, щирі емоції і творчий неспокій сучасних авторів.
Національний академічний театр імені Івана Франка

"Ми помітили певну прогалину в цьому питанні, адже через острах, що сучасна драматургія не є достатньо апробованою, театри найчастіше звертаються до класичних творів або світових бестселерів, які вже витримали випробування часом. Проте надзвичайно важливо знайти сучасну, актуальну та цікаву драматургію, яка б відгукувалася на виклики сьогодення", — коментує Суспільне Культура генеральний директор — художній керівник театру Євген Нищук.
Для цього в театрі проводять Тиждень актуальної п'єси — драматургійний освітній фестиваль-конкурс. У жовтні цього року його провели вже вп'ятнадцяте. Конкурс охоплює не лише сучасну українську драматургію: молоді режисери можуть подати й світову, написану за останні кілька років, яка рефлексувала би події в Україні. Теми охоплюють війну і соціальні та екологічні катаклізми, каже Нищук.
Він додає, що чистої сучасної драматургії як в Україні, так і у світі є дуже мало, тож у театрах часто звертаються до відомих і цікавих літературних творів — прозових чи поетичних, створюючи на їхній основі драматургійні сценарії або інсценізації, написані творчою командою чи особисто режисером. Наприклад, раніше великий успіх мала вистава театру Франка "Гімн демократичної молоді" за однойменною книгою Сергія Жадана у постанові Юрія Одинокого, яку вже не грають, каже генеральний директор.
Зараз на сцені можна побачити виставу "Буна" від драматургині Віри Маковій у постанові Давида Петросяна. Прем'єра відбулася ще в листопаді 2018 року. Цю виставу іноземні менеджери та промоутери відібрали для участі в Штутгартському театральному фестивалі, уточнює Нищук.
Назва вистави "Буна" — це те, як називають бабусю в буковинських говірках. Щоби створити постанову, режисер та актори місяць жили в селі на Буковині Це реальна історія про прірву між поколіннями: бабуся не дуже лагідно виховує онуку, тож та вирішує поїхати за кордон, щоб почати нове життя. Питання в тім, чи приживеться онука на новому місці.
Київський академічний драматичний театр на Подолі

"Театр на Подолі не часто ставив актуальну п'єсу, власне, це не відповідало нашому баченню театрального мистецтва, особливо якщо говорити про сучасні п'єси як реакцію на сучасні події", — коментують Суспільне Культура в театрі.
Перед повномасштабною війною ставили здебільшого українські п'єси на інші теми, як-от "Приворотне зілля" за текстом братів Капранових (прем'єра — листопад 2021 року) чи "Замовляю любов" драматургині Тетяни Іващенко (жовтень 2015 року). Першу позиціюють як "сучасне українське фентезі", другу — як комедію про стосунки між чоловіком і жінкою.
Першою виставою театру про російсько-українську війну називають "Сірі бджоли" на основі роману Андрія Куркова, яку поставив засновник театру Віталій Малахов. Вистава вже п'ять років у репертуарі театру (з грудня 2019 року). Вона розповідає про двох ворогів дитинства, які не можуть стати друзями, але змушені проводити час разом, бо вони єдині мешканці села в "сірій зоні".

Після початку повномасштабної війни почали ставити більше сучасних п'єс українських авторів. Серед них — "Зелені коридори" за драматургією Наталки Ворожбит у постанові Максима Голенка (історії чотирьох біженок, травень 2023 року) та "Молочайник" за текстом драматургині Оксани Гриценко (трагікомедія в декораціях окупованої Херсонщини, червень 2024 року).
Крім того, з репертуару зняли кілька п'єс українських драматургів, які "втратили зв'язок із глядачем", як-от комедію про материнство Анатолія Крима "Звідки беруться діти?", що її називають "чудовою, але застарілою". "Звісно, їх можна оновлювати. Але як казав Малахов, набагато простіше часто просто поставити іншу виставу", — коментують у театрі.
Зараз працюють над виставою за п'єсою бродвейського драматурга Річарда Нельсона, який у 2024 році поставив у театрі "Тускульські бесіди". Нова постанова має назву "Коли ущухне шуру-буря зла":
"Річард не українець, але він за час свого перебування навесні так пройнявся боротьбою українців за власну ідентичність, а зокрема постаттю реформатора Леся Курбаса. Річард написав для нашого театру п'єсу, де досліджує першу постанову про Шекспіра під час Першої світової війни в селі біля Білої Церкви", — додають у Театрі на Подолі.
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

На п'єсах сучасних українських авторів був побудований фестиваль "Митниця. Нова режисура", який у 2023 році проходив у співпраці з "Театром Драматургів". Переможцем цьогорічного фестивалю став Роб Фельдман із пʼєсою сучасної української драматургині Ніни Захоженко "Копи проти Равликів" (прем'єра – жовтень 2024 року). Її описують як "гостру соціальну сатиру-розслідування на злобу дня вчорашнього".
Театр на лівому березі має в репертуарі такі вистави за п'єсами сучасних драматургів:

- "Погані дороги" Наталки Ворожбит у постанові головної режисерки театру Тамари Трунової. Виставу вперше показали в травні 2019 року. Це шість історій про стосунки жінок і чоловіків, "загострені й спотворені війною, та про переломи, які ніколи не загояться".

- "Хлібне перемир'я" за текстом Сергія Жадана в постанові Стаса Жиркова. Це прем'єра грудня 2020 року. За сюжетом, два брати приїздять у дім дитинства на Донбасі й залишаються зі спогадами, коли за вікном війна.

- Ha*l*t — вистава авторства й режисури Тамари Трунової. "Ha*l*t" — це Hamlet (Гамлет), з якого вирвали, вирізали me — мене. З німецької — повна зупинка. Так само як і наше мирне життя у 2022 році й дотепер", — коментують у театрі. Українська прем'єра мала відбутися в березні 2022 року, але сталася лише в жовтні 2024 року.

- "Поїхати не можна залишитися" — постанова Ігоря Носовського від режисерки Тетяни Губрій. Це прем'єра січня 2021 року, "лірична комедія про кохання, Польщу, кота Фердінанда, гастарбайтерів та київського юриста". Глядачі мають вирішити, де поставити кому в назві.

- "Легенди Києва" — вистава про Київ минулого й сучасного від драматургині Катерини Пенькової у постанові Наталки Сиваненко. Прем'єра відбулася в червні 2024 року.

- "Віддайте тіло", гостру сатиру Анатолія Крима поставив режисер Володимир Цивінський. Перший прем'єрний показ був у березні 2023 року. Українська жінка Надя не дасть себе образити мешканцю Барнаула Васі, який "не може не викликати ненависті".
Крім того, в репертуарі театру є казка "Котигорошко" у версії української авторки Наталії Ігнатьєвої. Музичну інтерактивну виставу поставили в грудні 2023 року.
Київський національний академічний Молодий театр

Театр ставить переважно інсценізації, тобто перетворює твори, призначені для читання, для сценічної дії. З вистав саме за текстами українських драматургів — "Саша, винеси сміття" Наталки Ворожбит у постанові головної режисерки Театру на лівому березі Тамари Трунової (2017 рік), а також моновистава з Олексієм Вертинським "Синій автомобіль" Ярослава Стельмаха в режисурі Ігоря Славинського, поставлена більш ніж 25 років тому (1998 рік).
Першою прем'єрою після початку повномасштабної війни в Молодому театрі стала дитяча постанова "Цап-ка-цап" (липень 2022 року). Драматургію створила Ірина Малоліта за мотивами української народної казки "Коза-Дереза", а поставив художній керівник Молодого театру Андрій Білоус.
Він також виконав інсценізації "Небезпечних зв'язків" за мотивами епістолярного роману Шодерло де Лакло та "Жагучої таємниці" за мотивами новел Стефана Цвейга (жовтень 2024 року та січень 2023 року).
Серед більш ранніх інсценізацій Білоуса:
- "Гагарін і Барселона" (за оповіданнями Любка Дереша, Руслана Горового, Сергія Жадана, Юрія Винничука та Євгенії Кононенко, 2017 рік);
- "Шинель" за повістю Миколи Гоголя (2020 рік);
- "Хомо-ферус, або Сука-любов!" за мотивами п’єс Івана Карпенка-Карого "Сто тисяч" і "Наймичка" і на основі реальних подій (2018 рік);
- інсценізації за мотивами новел Джованні Боккаччо "Декамерон";
- за творами Реймонда Карвера, Джерома Д. Селінджера, Рея Бредбері та Доріс Деррі ("Фенілетиламін")
- за мотивами оповідань Курта Воннегута, Рея Бредбері, Ханіфа Курейші та Френсіса Скотта Фіцджеральда ("Ідеальне вбивство").
Ще одну інсценізацію за оповіданням Габрієля Гарсії Маркеса "Очі блакитного собаки" створила Кіра Малініна ("Неймовірна історія кохання").
Також чотири постанови з'явилося в межах проєкту "Майстерня Молодого. Драматург", де молоді драматурги протягом десяти місяців опановували професію та писали п'єси, співпрацюючи з репертуарним театром (загалом створили більш ніж десять п'єс, але до репертуару театру увійшло чотири: "Жага моря", "Матір моєї мами", "Ліки для Ліки" і "Тиша до небес"). У формі постанов їх втілили з 2020 до 2023 року.
Взимку цього року також планують створити виставу за сучасною драматургією авторства В'ячеслава Островцева "Праматері степів" у режисурі Ніни Змерзлої (прем'єру запланували на 8 лютого). Пластично-драматичний епос досліджуватиме, чи можливо знайти любов у світі, де панує війна і безжальні звичаї: косачки-амазонки протистоятимуть воїнам-скіфам.
Київський академічний театр "Золоті ворота"

В репертуарі театру — дев'ять вистав за творами сучасних українських драматургів, зокрема "Кортес" отримав відзнаку 2024 року театральної премії "ГРА" як найкраща камерна вистава, а також журі нагородили драматургиню Лєну Лягушонкову й режисерку Тетяну Губрій. Це чорна комедія, де завоювання конкістадорами держави ацтеків у XVI столітті водночас змальовує загарбницьку колоніальну політику Росії щодо України. Прем'єра відбулася в серпні 2023 року.

У 2023 році відзнаками премії нагороджували ще одну виставу театру за текстом харківського драматурга Олега Михайлова — "Білка, яка прожила 100 років". Це моновистава з Віталіною Біблів, яку поставив Стас Жирков (березень 2021 року). Автор п'єси отримав спеціальний приз журі, виставу визнали найкращою постановою камерної сцени, а акторку нагородили за найкраще виконання ролі Фрекен Бок. Михайлов пропонує новий погляд на персонажку Астрід Ліндгрен, знайому з дитинства. Це героїня, яка живе в реаліях Швеції XX століття під час історичних потрясінь, соціальних трансформацій та особистих трагедій.

Після початку повномасштабного вторгнення режисерка Тетяна Губрій поставила "Люби мене, не покинь" за твором Ольги Анненко (жовтень 2023 року). Моновистава, де грає Віталіна Біблів, окреслює проблеми українки, яка після 24 лютого 2022 року виїхала до Німеччини. Драматургиня написала п'єсу на основі реальних діалогів.
Про внутрішнього ворога та проблеми, які можуть лишитися і після перемоги над ворогом зовнішнім, розповідає вистава "Величне століття. Веселе" за твором Сергія Кулибишева. Її поставив режисер Олекса Гладушевський (червень 2024 року).

Ще одна прем'єра минулого року (серпень 2024 року) — "Я повернуся" Оксани Гриценко у постанові Анни Турло. Це "трагічна комедія про дітей для дорослих". Гриценко створила п'єсу на основі інтерв'ю із підлітками з Херсонщини, яких вдалося повернути з депортації у Росію.
Також у театрі поставили інсценізацію "Крихітка Цахес" Марини Смілянець (режисерка — Анна Турло, прем'єра — лютий 2023 року). Сюжет Гофмана адаптували до епохи постправди: вийшла рефлексія про вплив інформації на масову свідомість.

Крім того, в репертуарі дві вистави українсько-німецького автора Павла Ар'є в режисурі Стаса Жиркова (2015 і 2016 рік), що отримали театральну премію "Золота пектораль". Це "Сталкери" і "Слава Героям", які описують як своєрідний диптих про сучасну Україну, котру не знають у світі, але котра заслуговує на те, щоб її почули.

"Сталкери" розповідають про життя родини, що повернулася до зони відчуження Чорнобиля попри всі загрози й упередження. "Слава Героям", зроблена в копродукції з Івано-Франківським театром імені Франка, переносить глядачів у палату сучасного госпіталю, де зустрічаються ветеран УПА і колишній боєць Червоної армії. Ця зустріч — привід для болючого осмислення історичних конфліктів, які не лише ділили суспільство в минулому, а й досі формують суперечності, кажуть у театрі.

З 2019 року там також грають провокативну комедію "Бери от жизні всьо" за творами Татусі Бо і Руслана Горового (режисерка — Тетяна Губрій). Виставу називають "майже казковою історією про двох простих пацанів, які поставили до свого життя багато запитань і отримали шанс знайти на них відповіді".
Київський академічний театр на Печерську

У жовтні 2022 року в театрі відбулася прем'єра "Я, війна і пластикова граната" за п'єсою Ніни Захоженко, яку поставили Олександр Крижанівський та Ігор Рубашкін. П'єса описує шість історій із тилу — глибин харківського метро, блокпостів та окупованих передмість, з телеграм-чатів та розмов із померлими. Цивільні люди намагаються адаптуватися до нової воєнної реальності в різних куточках України та мають надію, що "у цьому новому світі теж можна грати у футбол, їсти персики й посміхатися". Зараз виставу також грають, але рідко, уточнюють у театрі в коментарі Суспільне Культура.

Перед повномасштабною війною режисерка та акторка театру Вероніка Літкевич працювала над ще однією п'єсою Захоженко — "Сім перших робіт Аліни", але поки що роботу зупинили. Зараз у репертуарі театру є вистава Літкевич "Покоління пепсі" за текстами Сергія Жадана (з 2019 року), яка стала своєрідним TikTok-трендом.
Також у 2022 році випустили "музично-поетичну фантазію" Femina за поезією Анастасії Матешко, написаною після початку повномасштабної війни (режисерка — Ольга Ларіна). У фокусі постанови — життя шістьох молодих українок, які хочуть повернутися додому. Виставу поки що не грають.
Малий драматичний театр

Театральний сезон, що триває, присвятили українській класиці, тож грають за п'єсами Лесі Українки та Івана Франка. Але в репертуарі театру є вистава і за текстом сучасної української драматургині Людмили Тимошенко, "Пісні Полісся". Прем'єра постанови відбулася в листопаді 2023 року.
Перед початком репетицій у серпні 2023 року творча команда постанови з режисером Дмитром Весельським їздила в експедицію в Овруч та провела п'ять днів на Поліссі. Там спілкувалися з місцевими, познайомилися з прототипами деяких персонажів пʼєси й отримали багато автентичних подарунків, які стали реквізитом для вистави. Гідом для команди стала сама драматургиня Людмила Тимошенко, яка народилась в Овручі й написала пʼєсу на основі місцевих легенд.
У Малому театрі перед початком повномасштабної війни також репетирували виставу "Зальот" за п'єсою Тимошенко "Дядя Міша проходить мимо". Прем'єра мала відбутися 25 лютого 2022 року. Постанову вдалося зіграти лише влітку 2023 року в Штутгарті. Протягом року виставу також грали на сцені Малого театру, але в цьому театральному сезоні її поки що немає у репертуарі, уточнюють у театрі.
Дикий театр

Це не академічний театр, але його репертуар на 90 % складається з української сучасної драматургії та інсценізацій. Засновниця театру Ярослава Кравченко в коментарі Суспільне Культура зазначає, що постанови за п'єсами сучасних українських авторів — це один із головних векторів театру.
Регулярно побачити на сцені театру зараз можна такі вистави:

- "Кайдаші 2.0" від Наталки Ворожбит за мотивами серіалу "Спіймати Кайдаша" у постанові Максима Голенка.

- "Гей-парад" за п'єсою Ігоря Білиця. Це "комедія про тарифи та стереотипи": у київській хрущовці живе типова родина з кумом-гомофобом, якій не вистачає на комуналку, і щоб отримати субсидію, треба піти на кардинальні зміни в житті. Згодом на основі п'єси режисер Аркадій Непиталюк зняв фільм "Уроки толерантності" (прем'єра відбулася в лютому 2024 року).
- "Жуй. Ковтай". Виставу 16+ про "їжу та людей" створили у 2021 році як випускну постанову акторського курсу "Дикої школи". Постановка складається з трьох частин: "Зефірка", "Не психуй" і "Бабка" (автори — Олександр Клімов, Поліна Положенцева і Анна Стефанська; режисери — Наталка Сиваненко, Анна Александрович, Олександр Клімов і Наталка Гарна).
Після 24 лютого 2022 року до репертуару "Дикого театру" додали ще дві постанови:

- "Тренди Твіттера", автором і режисером якої став Слава Юшков. Його герої — сусіди, які опинилися замкнені в одному просторі під час ракетної загрози: Борис, який понад усе любить маму, Булгакова і знає все про всіх; Кіра, яка веде блог про провали й щойно закінчила ремонт; та Марина, яка ненавидить оливки й штори на вікнах та обожнює Latexfauna. Вистава досліджує, чи зможуть сусіди змінити свої погляди перед загрозою смерті й що потрібно людям, щоби вони переглянули свої позиції.
- "Тіні" за п'єсою Артема Афяна в постанові Вероніки Літкевич. У сатиричній виставі зустрічаються двійники Путіна, які мають вирішити, хто з них стане справжнім.
Крім того, у 2025 році в "Дикому театрі" планують щонайменше ще дві прем'єри за текстами сучасних драматургів — "Худну з понеділка" (17 і 18 січня) та "Зомбі". Перша створена на основі реальних історій від людей плюссайз (на основі документальних текстів співзасновниці "Театру Драматургів" Ольги Мацюпи), а друга покаже, що буде, якщо апокаліпсис і зомбі дійдуть до села Малі Піструнці (за п'єсою Олександра Клімова).
Театр Драматургів

Це театр, де "головною цінністю є текст". Його офіційне відкриття на київському Подолі мало відбутися в березні 2022 року, але першу виставу тут зіграли лише у вересні 2023 року. Театр почався із закритого чату, де зібралися близько 20 сучасних українських драматургів, які працюють із пошуковою українською драматургією.
Концепція театру полягає в тому, що автор чи авторка п'єси є такими собі шоуранерами цілого створення вистави. Наприклад, драматургиня Юлія Гончар опікується створенням концепції, отримання грошей, підбором команди для втілення власних п’єс. Драматургиня Анастасія Косодій часто ставить свої п'єси у німецьких театрах, а останню її роботу — "Плейліст подорожнього" — можна побачити у львівському театрі Лесі Українки. Часто береться за функцію режисерки власних текстів й Ірина Гарець, з останнього — "Різдвяне печиво" в полтавському "Театрі сучасного діалогу", розповідають Суспільне Культура в "Театрі Драматургів" (відповіді надавали драматурги Максим Курочкін, Людмила Тимошенко, Ірина Гарець, Юлія Гончар та Ольга Мацюпа).
"Взяттю на себе режисерської ролі передує досвід невдалих постанов, бажаннями режисерів додати власних сенсів, які часто не збігаються з написаним авторами. Подекуди новаторським текстам бракує новаторських підходів режисерів, які в більшості працюють у класичних, звичних стилях, уникаючи експерименту і ширшого бачення постанови", — кажуть у "Театрі Драматургів".
Для театру також важливо, щоби тексти ставили не лише співзасновники: мінімум половина текстів із репертуару має належати іншим сучасним драматургам — стверджує співзасновник Максим Курочкін.
На сцені "Театру Драматургів", у межах якого розвивають проєкт "Театр Ветеранів" разом із "ТРО Медіа", зараз можна регулярно побачити такі вистави за текстами сучасних драматургів:
- "Військова мама" за п’єсою ветеранки Аліни Сарнацької. У центрі сюжету медикиня, яка рятує життя побратимів, але має жертвувати вихованням дитини. Режисер Олександр Ткачук зібрав команду з військових і цивільних артистів. Виставу також грають на камерній сцені Театру на лівому березі.
- "Поза мовчання". Авторкою п'єси стала драматургиня Юлія Гончар, для якої знайомство в Tinder на одну ніч обернулося на травматичний досвід, який вона не може відпустити понад п’ять років — чоловік тримав її в заручниках півтори доби. Режисеркою і хореографкою вистави стала Христина Шишкарьова.
Крім того, зараз режисер Олекса Гладушевський закінчує роботу над повною версією вистави за п’єсою ветерана Максима Девізорова: "І в горі і… шототам". В основу пʼєси, створеної в межах "Театру Ветеранів", лягла драматична історія, що трапилася в особистому житті драматурга.
Ми також поцікавилися в "Театру Драматургів", чому українські театри ставлять так мало творів від сучасних українських драматургів. Там вважають, що єдиної відповіді немає, але за останні п'ять років ситуація покращилася, бо сучасну драматургію почали ставити не лише незалежні інституції, але й великі академічні театри. Попри це, сучасну драму не можна назвати трендом чи маркером теперішнього театрального процесу, додають драматурги.
Більше зацікавлення класикою вони пояснюють тим, що українське суспільство в умовах війни прагне переосмислити національну літературу чи відкрити її для себе:
"Однак наскільки це самоусвідомлене рішення з боку театрів і глядацької аудиторії — важко сказати. Іноді те, що мало би бути переосмисленням, за своєю суттю таким не є, адже у багатьох, навіть дуже популярних, виставах немає роботи з меседжами, тобто зміна відбувається лише на естетичному рівні. Те, що українська класика може бути поставлена не в шароварному псевдонародному форматі — таке собі переосмислення… Звісно, що й класику можна ставити по-різному, але зараз це у переважній більшості — безпечні і комфортні вистави, які не здатні стати імпульсом важливих дискусій".
На думку драматургів, український театр не до кінця готовий до того, щоби стати інструментом суспільного і політичного аналізу, який дає сучасна драма. У театрі вважають, що сучасні автори активно пишуть про війну, але театри скоріше оминають цю тему: "Звісно, можна додати ще фактори комерційного ризику, бо директори стверджують, що на невідомі імена не будуть купувати квитки. Сьогодні ця відмазка теж уже не працює".
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]