Про походження, збереження та розмаїття діалектів ромської мови до Всесвітнього дня ромської мови Ірина Миколайчук поспілкувалася з українським дослідником ромського походження, науковим працівником Інституту етнології Чеської академії наук Янушем Панченком.
Ромська мова є однією з індійських мов, адже предки ромів походять із території Індії. Найближчі до ромської мови — це діалекти раджастані у північній Індії, панджабі, гуджараті тощо.
За час свого існування вона зазнала впливу різних мов, адже формувалася за межами свого природного ареалу. На початку був вплив іранських мов, вірменської та грецької. Далі розвиток мови відбувався залежно від того, куди мігрували роми, тому сьогодні мова ділиться на багато діалектів.
"З XIV–XV сторіччя на фоні війни Османської імперії з Візантійською роми почали масово мігрувати в європейські країни. Частина ромів прийняла іслам та залишилася жити під контролем Османської імперії. Інші ромські групи мігрували в різні країни, правильніше навіть сказати, культурно-мовні ареали. Деякі з них мігрували аж в Україну. І знову нові мови впливали на ромську мову. Тому діалекти лексично іноді відрізняються один від одного, й зараз напевно 40 % ромської мови — це вже лексика взагалі не індійського походження", — розповідає Януш Панченко, український дослідник ромського походження, науковий працівник Інституту етнології Чеської академії наук.
За словами дослідника, найперші ромські групи в Україні — це серви та влахи, вони з'явилися приблизно в XVI сторіччі. Інші ромські групи з'являлись пізніше, навіть до кінця XIX сторіччя.
Основний ареал розселення сервів — Луганська, Донецька, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська та Львівська області. Влахи розселились у тих же областях, що й серви, окрім Львівської області.
Тому можна сказати, що це корінні ромські групи в Україні. Сьогодні вчені не можуть точно сказати, скільки існує діалектів, адже немає точних досліджень.
За словами Януша, зараз в Україні проживають приблизно 15 ромських етногруп, частина з яких вже втратили рідну мову. Тобто наразі в Україні збереглися приблизно 10–12 діалектів ромської.
Залежно від регіону проживання в Україні в ромській мові з'являлись слова, які вона увібрала з українських діалектів і які стали органічною частиною романі. До прикладу:
- штріха (романі) — дах (стріха, укр.);
- кульша (романі) — стегно (кульша, укр.);
- кручя (романі) — обрив (круча, укр.);
- вітка (романі) — дерево (вітка, укр.);
- жерделя (романі) — абрикос (жерделя, укр.);
- горішя (романі) — горище (укр.);
- глечіко (романі) — глечик (укр.);
- віхті (романі) — ганчірка для витирання столу (віхоть, укр.);
- біда (романі) — біда (укр.);
- вершляго (романі) — молот (вершляг, укр.).
Розмістившись по всій території країни, різні етногрупи ромів вбирали в себе українську мову тих регіонів, в яких оселилися. Винятком були кримські роми, адже вони як етногрупа формувалися в Криму, під впливом передусім кримськотатарської мови, а також — російської. Тому чим далі один від одного регіони проживання, тим гірше роми розуміють одне одного.
За словами Януша, є діалекти дуже близькі одне до одного, а є дуже віддалені. Іноді це віддалення настільки велике, що їх можна розглянути не як діалект, а як різні мови.
"Я сам із сервіцької родини, мій батько — серв, ми з Каховки, Херсонська область. У нас в місті є дві групи: серви та кримські роми. Ми живемо в одному місті, але мови досить різні. Наприклад, кримські роми, які знайомі зі мною давно, звикли до моєї мови і розуміють її. Але був випадок, коли я займався гуманітаркою і до мене доєднувались нові кримські роми, то вони казали: «Давай українською, бо не все зрозуміло». Тож коли зовсім важко зрозуміти один одного, ми переходимо на українську", — розповів Януш.
Дослідник додає: "Становище ромської мови загалом не погане, адже вона добре зберігається як усна мова. Деякі діалекти гірше, деякі краще, але загалом мова в гарному стані в Україні та у світі, тому що багато ромських родин користуються нею в побуті. Найкращий показник збереження мови — коли нею спілкуються у побуті. Водночас одна з проблем в тому, що ромська мова — це переважно усна мова".
Ромська мова не кодифікована в Україні, тобто не має єдиної системи письма. В європейських країнах є приклади: наприклад, у Північній Македонії, в муніципалітеті Шуто-Оризарі, ромська мова має статус регіональної. Засобами кодифікації мови можуть стати словники, підручники, посібники та наукові дослідження, що встановлюють норму.
"Звісно, з кожним поколінням частина лексики втрачається, кожне покоління гірше і гірше говорить ромською мовою. Тому питання кодифікування письма дуже актуальне. І мені близька ідея кодифікування саме всіх діалектів, що існують, задля їхнього збереження, а не уніфікація чи стандартизація мови в один кодекс", — коментує науковець.
Кодифікація мови — це не лише про збереження. З появою цілісного письмового кодексу з'являється більше потенціалу для її розвитку через культурний сектор.
Поява літератури, музики, казок, мультфільмів та кіно ромською мовою підсилить її звучання та водночас виокремить і підкреслить культурні особливості кожної етнічної групи. Також важливо, щоб ромська мова звучала голосом прогресивної молоді, науковців та культурних діячів. Адже сьогодні роми по всьому світу і в Україні відчувають непрестижність своєї мови, а подекуди й соромляться її.
"Я був нещодавно в Болгарії, в ромському поселенні біля Софії. І там чоловік розповів історію з гумором, але насправді було не дуже смішно. Історія в тому, що його дитина не хоче, щоб він забирав її зі школи, бо він має темніший колір шкіри. І просить батьків не розмовляти в школі ромською, щоб діти не бачили, що вона ромська дитина. У самих ромів є таке відчуття, що ця мова якась неповноцінна", — розповів Януш.
Згідно з дослідженням, яке представили в "Укрінформі" у 2019 році, на Закарпатті 11 % ромських батьків заявили, що їхні діти зазнають цькування у школі, на Львівщині 21 %, а на Харківщині 32,7 % повідомили про негативне ставлення вчителів до ромських дітей.
На жаль, статистику на сьогодні порахувати дуже складно.
Згідно з даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, яке проводили ще до російського повномасштабного вторгнення, роми в Україні були групою з найвищим показником ксенофобії.
"Коли я навчався в університеті, до мене у Київ приїжджала бабуся. В побуті ми завжди спілкувалися з нею виключно ромською. І от вона приїхала в університет і на людях раптово почала розмовляти українською, бо там були викладачі. Хоча мене ніколи не цькували й не було ніякої ксенофобії. Це просто внутрішнє відчуття, коли здається, що краще приховати свою національність", — поділився Януш.
Сьогодні питання збереження ромської мови не лише в кодифікації її письма, а й у популяризації завдяки розвінчуванню стереотипів про ромів та запобіганню дискримінації за національною ознакою. Адже коли романі вільно зазвучить голосами сучасної ромської молоді, зокрема митців, музикантів та науковців — це стане новою хвилею для її розвитку і в підсумку створить природний архів та якісне збереження через різні сфери, зокрема культуру.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
