Потокова платформа Netflix 25 липня випустила серіал "Декамерон", який створено за мотивами однойменного твору авторства італійського ренесансного прозаїка Джованні Боккаччо.
У рейтингах "Найкращі книги XIV століття" та "Книги XIV століття" від Goodreads "Декамерон" посідає четверту й другу сходинки. Визнання твір здобув не одразу: спершу книжка зазнала цензури та була заборонена Папським престолом, оскільки глузувала з церкви й духовенства.
Збірка новел пронизана гуманізмом, оповідь ведеться на тлі соціального занепаду та апокаліптичних переживань у час, коли відбувається найбільша в історії пандемія бубонної чуми. Після пандемії Covid-19 люди по-іншому почали сприймати "Декамерон" із його лейтмотивом локдауну, який головні герої та героїні інтуїтивно організували на віллі в італійській Тоскані.
Суспільне Культура розповідає, яку новизну впровадив "Декамерон" в літературі, за що його забороняли та які ідеї можна знайти між рядками.
Літературна новизна твору
"Декамерон" є першим літературним прозовим твором, який написаний розмовною тосканською мовою, як пише The Concervation. Річ у тім, що різниця між латиною і розмовною мовою в кожному регіоні Італії була немалою. Боккаччо написав свій твір так, щоб він був зрозумілий звичайним мешканцям Тоскани, які, малоймовірно, що опанували латину. Рукописи книги почали поширювати в 1370-х роках, а в XVI столітті надрукували 200 примірників.
Боккаччо також ввів жанр новели в новій європейській літературі. Раніше короткі оповідання з нерідко еротичним змістом існували в Античності, однак саме в "Декамероні" жанр набув нових рис — сатиричності та гумористичності.
Образ жінок у "Декамероні"
Від імені жінок у "Декамероні" розповідається більше історій, ніж від імені чоловіків: головними героїнями є семеро жінок, а чоловіків-оповідачів троє. Боккаччо все ж не описав взаємини чоловіків і жінок в тосканському суспільстві рівноправними. Жінки в соціальній ієрархії книги є на щабель нижчими, ніж чоловіки.
Однак жінки в книзі є витривалішими за чоловіків. Вони стикаються з великою кількістю труднощів, не маючи альтернативного вибору. Сила жінок є їхнім способом вистояти проти нещасть без можливості впливати на них.
В десятий день у десятій історії Гризельда терпить зловживання владою від свого майбутнього чоловіка Гвальтьєрі, який емоційно тиснув на наречену. Гризельда натомість змирилася з випробовуванням і поклялася зробити свого обранця щасливим. А маркіз Гвальтьєрі натомість принижує її через селянське походження, та погрожує її покинути.
Папська цензура і не тільки
7 лютого 1497 році у Флоренції відбулося спалення "гріховних" книжок, яке організував католицький священник Джироламо Савонарола. Серед спалених книг було чимало екземплярів "Декамерона" Боккаччо.
Після цього книгу заборонили в 1559 році — тоді Папа Римський Павло IV вніс збірку новел до забороненого для поширення індексу книг. В 1564 році підтвердження заборони книги викликало громадський протест проти такого рішення Католицької церкви. Врешті Папа Григорій XIII в 1573-му ініціював комісію експертів Deputati, щоб створити переглянуту версію "Декамерона".
Втручання в книгу відбулося тільки в епізодах, які висміювали церкву і духовенство, натомість еротичні сцени залишились без цензурування. Однак Папа Сикст V вирішив повернути "Декамерон" до заборонного індексу. Врешті з'явилась версія, яку опублікував в 1582 році Ліонардо Салв'яті: ця версія не була схвалена громадськістю, однак не ввійшла до заборонного списку книг від Папи Римського.
Книга також була заборонена з 1873 до 1930 року в США через закон Комстока.Закон Комстока 1873 року стосувався низки чинних положень федерального законодавства, які загалом криміналізували участь Поштової служби США (United States Postal Service), її працівників або звичайних перевізників у пересиланні "непристойних" матеріалів, матеріалів, що підбурюють до злочину, або певних матеріалів, пов'язаних з абортами. Цей закон зробив аборти нелегальними, а також обмежив свободу слова, заборонивши відверті книги, зокрема ті, що сатирично висміювали релігію або детально описували секс. Це вплинуло на авторів, які жили в той період, наприклад на Ернеста Гемінґвея, Джона Стейнбека, Вільяма Фолкнера та Френсіса Скотта Фіцджеральда. Письменниці Езра Гейвуд і Маргарет Сенгер були заарештовані за порушення.
Covid-19: переосмислення "Декамерона"
Написання збірки новел збіглося в часі з Чорною смертю, що вирувала Європою. Пандемія бубонної чуми за різними оцінками забрала від 75 до 200 мільйонів життів за час від 1347 до 1353 року.
Боккаччо зробив цю історичну подію лейтмотивом оповіді. Його оповідачки та оповідачі вирушають на віллу в Тоскані, щоб вберегтися від чуми. Крім того, цей твір є художнім свідченням однієї з найбільш смертоносних пандемій в людській історії.
У 2020–2021 роках під час пандемії коронавірусу уряди країн світу, зокрема й український, впроваджували локдауни, щоб вберегти людей від поширення збудника хвороби. Цим самим наблизили сучасний досвід локдауну до того, який мали герої та героїні, що розповідали свої історії на віллі в Тоскані.
Природне право як моральність у "Декамероні"
У "Декамероні" функціонує своя моральна система, що впливає на сюжет. Збірка новел пронизана моральними принципами природного права, що є основою для вчинків деяких персонажів оповідань. Тих, хто опираються принципу, який підносить у праві вибору людські інстинкти, зазвичай спіткають невдачі.
Природне право також є основою християнської схоластичної філософії. В розумінні філософа з Карфагена Блаженного Августина природне правоПриродне право є базовим принципом права, яке філософи-схоласти підносили над позитивним правом і визначали його джерелом законів. походить від Бога. Такої ж думки дотримувалися і клірики, які розуміли моральність, вибір за природним правом таким, яке збігається з біблійною мораллю.
Натомість у Боккаччо людина чинила вибір за природним правом, в центрі якого була вона сама. Таке сприйняття природного права автором було інноваційним для XIV століття, оскільки він помістив саме людину в центр найвищого принципу справедливості, а не Бога.
В десятому оповіданні другого дня розповідається історія чоловіка, який всіляко уникав потреб своєї молодої дружини. Згодом вона йде від нього та стає щасливою, а він намагається її повернути — втім, марно. В цій оповіді молода дружина поставила своє природне право вище за право шлюбу та обрала бути щасливою.
У восьмій історії четвертого дня Нейфіле згадує природне право: "...Є на світі, як мені здається, такі люди, котрі забрали собі в голову, що вони за всіх розумніші, а насправді навпаки, і через те уперто не тільки людським порадам, а й природним законам противляться. З тієї упертості постало незліченно всякого лиха, а добра щось ніколи ніби й не видно було" (переклад Миколи Лукаша).
Далі героїня оповідає історію, де мати втручається в кохання свого сина, після чого він помирає через сум і втрату коханої людини. Любов у "Декамероні" є силою природи, яку неможливо приборкати, а втручання в неї може мати жахливі наслідки.
Коли "Декамерон" вперше з'явився в Україні
Перші спроби перекладу "Декамерона" українською почалися ще на межі XVII та XVIII століть. Тоді невідомий автор переклав віршуванням першу новелу четвертого дня "Декамерона" про трагічну історію кохання Гізмонди та Гвіскардо. Невідомий перекладав із віршованого перекладу польського поета Мортишина.
Уже згодом у 1928 році українські перекладачі Леонід Пахаревський та Павло Майорський переклали книгу з французької, звіряючи переклад із російським, авторства Олександра Веселовського.
Перший український переклад з італійської здійснив у 1963 році перекладач, знавець 20 мов Микола Лукаш. Книга вийшла в 1964 році у видавництві "Дніпро".
Наразі доступне перевидання перекладу Миколи Лукаша, яке вийшло у видавництві Folio.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
