"Краще б цього не було" — саме так називається перша персональна виставка художниці Каті Лібкінд, яка відкриється 19 липня у thesteinstudio, київському artist-run-просторіПросторі, яким керують митці.
До експозиції виставки увійшли всі роботи авторки, які є в її колекції: рисунки, об'єкти, рухоме зображення, реквізит із творів та декорацій (окрім своїх творів Катя відома також як сценографка та працювала, зокрема, з агенцією "Ухо" — Прим. ред.) і навіть кров. У залі також буде розміщено комп'ютер з архівом художниці, з яким можна ознайомитися й побачити все те, що не увійшло до експозиції.
Чому це важливо побачити? З цілої низки причин. Катя є важливою фігурою для сучасного мистецтва й через свою роботу зі спільнотами (вона належить до спільноти "ательєнормально" для людей із синдромом Дауна та без нього, була кураторкою виставки "Тим часом у домі Ханенків" та ін.) і вміння віддавати та ділитися тим, що є їй близьким. Через те що її мистецтво незручне, провокативне, але щире та емоційне — таке, яке відповідає і своєму часу, в якому народилося. Але воно значно більше за цей час. Воно народжується поміж рефлексій, снів, сумнівів, мовчання, у любові та емпатії. Воно говорить до глядачів.
Чому це важливо побачити? Ще й тому, що мистецтво, представлене на виставці, є надзвичайно крихким, а нагода його побачити у такій експозиції — унікальною.
Редакція Суспільне Культура поставила художниці п'ять запитань напередодні виставки.
Катя каже: краще б цього не було. Ми ж дякуємо і говоримо: добре, що воно є.
Ти кажеш, що виставка — це "маса тіла з буквально кровоносною системою". То чи може якась мистецька робота стати тромбом, через який ця система пошкодиться?
Я додаю туди антикоагулянт, тому зупинитись вона може тільки через вимкнення світла чи коли випариться, бо це відкрита система. Тож тромбів не очікую — це якщо буквально.
А щодо мистецтва: воно скоріш розкриває цю систему, ніж тромбує, дає можливість крові вільно витікати, неконтрольовано насичуватись киснем, з усім змішуватись і всім смердіти від того, ставати чимось іншим, якщо бажаєте.
Тромбом виглядає, наприклад, отака моя пафосна цитата про тіло в кожному релізі.
Твої роботи формуються, серед іншого, зі снів — як ти їх записуєш і працюєш з ними?
Мене влаштовують сни тим, що я їх не вигадую і що я єдиний глядач, вони тільки для мене. Я записую аудіо чи текст, просто щоб не забути, що там трапилось, зазвичай не намагаюсь далі перетворити їх на щось, залишаю документацією.
Було діло, я продавала ці аудіодокументації на барахолці біля простору 2c1b. Одна жінка, що придбала сон, потім розповіла, що звабила чоловіка, давши йому послухати запис.
Просила людей, які брали участь у подіях мого сну, прочитати їх. Так здавалося, що це те, що ми пережили разом.
Ночувала в галереї "Білий світ" весь час виставки "Причина зникнення" та зранку залишала документацію того, що подивилася уві сні. Пам'ятаю: був страшний сон про відкриття.
Велика частина твоєї практики побудована на співпраці. Чи ти помічала, як під впливом цих розмов змінюються твої роботи? Що для себе знаходиш у форматі співпраці?
Зазвичай легше рухатись у співпраці, бо, приділяючи увагу комусь, я і до себе ставлюся з увагою, інклюзивніше до власних думок — тоді виходить бути набагато більш продуктивною і впевненою. Персональні проєкти часто викликають "фашистські" настрої стосовно самої себе та своєї роботи, бо чомусь важко дивитись, як те, що роблю, весь час змінюється під впливом кого і чого завгодно. Однак потребую таких "чисток" іноді.
Мистецтво має надихати чи дратувати?
Гадаю, і те, і те одночасно.
Це твоя перша персональна виставка. Чому не наважувалася раніше?
Хочеться сказати, що не було бажання, а тепер з'явилося. Але, здається, просто було страшно, що скажуть колеги або їхні голоси в моїй уяві.
На мене дуже впливають думки інших: будь-які, не тільки критичні, тож показати свою роботу — це найстрашніше, що можна з нею зробити. Це як освідчитись в коханні й почути "ні", або "я подумаю", або "мені дуже сподобалось, дякую" у відповідь. Але освідчення звільняє, на якийсь час принаймні.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
