Колядки в Україні, щедрівки, засівалки — невід’ємні атрибути зимової пори. Останнім часом вони дедалі рідше лунають у наших домівках, але прийдешні свята — чудовий привід згадати про українські традиції.
Різниця між колядками і щедрівками та засівалками доволі суттєва. Колядки зазвичай співають на Різдво (6-7 січня), щедрують напередодні Старого Нового року (13 січня), а засівають — на Василя та Маланки (14 січня).
У колядках переважно прославляють народження Христа, а в щедрівках і посівалках бажають добробуту родині й багатого врожаю. Також більш традиційним вважається колядування у виконанні чоловіків і хлопців, тоді як щедрувати, за звичаєм, мають жінки та дівчата.
З давніх часів вважається, що українське фольклорне поетичне слово має магічну силу, тому зупинимося детальніше на кожному із зазначених жанрів.
Коляда на Святий вечір
Свято Коляди з'явилося ще за часів язичництва. Давні слов'яни відзначали 25 грудня день сонцестояння. Легенда була така: Коляда народжує сонце Божича, а на нього полює змій Коротун.
У ті часи з'явилася традиції ходити від хати до хати, співати колядки й вітати господарів та сповіщати про народження Сонця. З приходом християнства традиція лишилася, але вже сповіщали про народження Христа.
Колядки
Колядки — обрядові пісні, що традиційно виконуються дітьми та молоддю. Вони містять побажання здоров’я, багатства й доброго врожаю наступного року. Дитячі колядки мають жартівливішу форму, тому крім побажань і привітань у них іноді вдаються до “залякування” скупих домогосподарів. Але більшість старих українських колядок — це серйозні пісні, що прославляють народження Сина Божого.
Коли співають колядки: юрба колядників зазвичай ходить по хатах із 7 по 14 січня. А якщо вам цікаво, колядують хлопці чи дівчата, то маємо відповідь на це питання. Колядка – текст, який можна співати всім, існують навіть колядки для дітей різного віку.
Колядники ходили від хати до хати, тримаючи в руках зірку, що символізує народження Ісуса Христа. Етнографи пов’язують ці традиції зі святом Коляди (народження Нового Сонця), про що писали вище, та колядують. Хоча існує й більш старовинне пояснення щодо походження свята — від латинського слова “календа”. Давньоримським святом січневих календ (від 1 до 15 січня) завершувався святковий цикл, спільний для всього греко-римського світу.
Посівалка
З давніх-давен після служби в церкві хлопці-посівальники ходили обсипати зерном оселі родичів, сусідів і знайомих. За повір’ям, першим у Новому році в хату має зайти чоловік — за це засівальник отримував грошову винагороду. Тому зранку хлопці намагалися прокинутись якомога раніше.
З собою парубки носили рукавиці, наповнені зерном: пшеницею, ячменем, житом або рисом. Замість рукавичок також використовували мішечки з тканини. Якщо господарі пускали до себе молодиків, вони починали розсипати по коридору зерно та співати. Це зерно не можна було збирати й викидати до самого заходу сонця.
Щедрівки
Щедрівки — стародавні обрядові пісні. У деяких регіонах щедрують на Старий Новий Рік 13-14 січня, в інших — напередодні Водохреща, 18 січня. Раніше в цей день селяни виконували певні ритуальні дії. Зокрема, ходили до колодязя обмивати “карачун”, обрядовий хліб на Бойківщині. Або запрягали молодих коней та починали привчати їх до роботи.
Коли щедрують: Дівчата починали щедрувати звечора до опівночі 13 січня. Парубки в цей час “водили Маланку”: вбирались у костюми Маланки, Василя, Цигана, Смерті, Кози та інших фольклорних персонажів. У деяких областях щедрувати йдуть 18 січня, напередодні Водохреща.
Про що співають у щедрівках? У них величають родину, співають про добробут, бажають гарного врожаю, аби народжувалась худоба та був добробут.
