Перекладаючи культуру: кому цьогоріч вручать Drahomán Prize

Перекладаючи культуру: кому цьогоріч вручать Drahomán Prize

Фіналісти премії Drahomán Prize
Катажина Котинська, Ееро Балк, Мікаель Нідал. Колаж: Вікторія Желєзна/Суспільне Культура

23-го квітня вчетверте вручать Drahomán Prize за переклад з української мови на мови світу. Відзнаку в 2020 році заснували Український інститут, "Український ПЕН" та Український інститут книги.

Номінантами на Drahomán Prize 2023 стали Ееро Балк (Фінляндія), Катажина Котинська (Польща) та Мікаель Нідал (Швеція). З чого виник їхній інтерес до української мови й культури, в чому полягають завдання і роль перекладачів у міжнародній культурній дипломатії та як справи з українським перекладом у Фінляндії, Швеції та Польщі?

Фіналісти поділилися своїми думками під час онлайн-зустрічі з письменницею, журналісткою та радіоведучою Оленою Гусейновою. Розмову слухала та зафіксувала журналістка Таня Миронишена.

Зараз у фінських видавців запит на українську літературу воєнного часу

Ееро Балк, номінований за переклад книжки Сергія Руденка "Бій за Київ" (Харків: Фабула, 2023) фінською, розповідає, що спочатку він вивчав російську мову — у 1970-ті роки у Фінляндії це вважалося перспективним. Щоб поглибити свої знання, Балк поїхав до Москви, однак уже за два дні після приїзду студента відправили до Києва — відтоді виник інтерес Балка до української мови та культури. У 1981 році він закінчив Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, а згодом екстерном навчався у "Києво-Могилянській академії".

Першою перекладеною українською літературою у Фінляндії вважають твори Марко Вовчок, які видали ще на початку ХХ століття. На цьому переклади з української практично повністю припинилися, і для перекладача було справжнім викликом переконати видавців узятися за українську книжку. Нині ситуація покращилася.

"Зараз у фінських видавців запит саме на воєнну українську літературу. Це цікаві та цінні твори, які неабияк актуальні. Книжка «Бій за Київ» Сергія Руденка, яку я переклав, написана після початку великої війни. На неї я отримав відгуки від читачів про те, що вона дає в певному сенсі конкретику. Бо в медіа ти можеш прочитати хіба що новини, а за допомогою книжки можна відчути, як ці події проживають реальні люди, — ділиться Ееро Балк. — Думаю, це дуже цінне свідчення того першого часу війни, який у моїй уяві цілком чорний. Однак коли читаєш книжку, то розумієш, що там також були відтінки. Моїм співвітчизникам таке подобається читати. З’являється відчуття, ніби дізнаєшся про щось із перших рук". Потенційно Балку хотілося б перекладати саме белетристику та поезію, бо це те, що відкриває внутрішні переживання людей, а не лише події, у яких вони живуть.

Найпопулярніший підхід до перекладу українських творів у Фінляндії — коли про книжки видавництвам розповідають міжнародні агенти. Труднощі та затримки з українськими перекладами можуть бути пов'язані з тим, що Фінляндія — невелика країна, яка має 5,5 мільйонів мешканців. Відповідно, видавці мають обмежені потужності й обирають видавати ті книжки, які мають більше шансів стати популярними.

Ще був прикрий інцидент, коли в університеті в Гельсінкі восени 2021 року закрили програму україністики, — додає Балк. — Згодом її знову відкрили, і колежанка мого покоління повернулася з пенсії, щоб навчати майбутніх українських перекладачів. Тому поступово їх ставатиме більше”.

Водночас Ееро Балк зазначає, що під час Другої світової війни у Фінляндії виходило багато перекладених книжок і статей фінською та шведською мовами. Так, у 1942 році вийшла книжка приблизно з такою назвою: "Ілля Ріпин — великий український художник".

"Україна не була порожнім місцем для фінів. Вона була присутня в нашому культурному просторі після Другої світової війни, просто ми не вийшли переможцями, щоб диктувати порядок денний. Українська література в бібліотеках була, але її не дозволяли читати. Зараз можна і треба цим користатися", — підсумовує номінант на Drahomán Prize 2023.

На польському ринку з’являється все більше перекладачів з української

Лауреатка премії "Ангелус" Катажина Котинська претендує на Drahomán Prize за переклад книжки Оксани Забужко "Найдовша подорож" (Київ: Комора, 2023). У 2021 році Котинська була номінована на Drahomán Prize за переклад книжки Вікторії Амеліної "Дім для Дома". Від 2023 року Котинська завідує кафедрою україністики Інституту східнослов'янської філології Ягеллонського університету. Врешті саме Котинська й отримала цьогорічну премію.

Котинська розповідає, що переклад книжки Оксани Забужко "Найдовша подорож" вона виконувала на замовлення: “У польському контексті перекласти найновішу книжку Забужко чи, наприклад, Юрія Андруховича — це вже не питання роботи перекладача з видавцем, якого необхідно переконувати, чому текст вартий уваги. Це вже питання, коли і хто зробить переклад”.

Катажина Котинська називає "Найдовшу подорож" винятковою, герметичною та складною книжкою як і всі попередні роботи української письменниці. Однак цей текст виявився напрочуд нескладним прикладом перекладу тексту Оксани Забужко.

"Мені неймовірно полегшило роботу те, що вона з самого початку писала цей текст для читача, не зануреного в український контекст. Водночас, як Забужко сама казала, у неї не було під рукою її бібліотеки з архівом, які авторка могла б використати, якби писала книжку з дому, — розповідає Котинська. — Відповідно, мені не потрібно було заглиблюватися в контексти, щоб зрозуміти, що Оксана сховала у своїх реченнях. Для порівняння: «Планета Полин» — набагато важча книга есеїв, це як інша галактика для мене. Думаю, польські читачі й читачки це теж відчували".

Ситуація з українським перекладом у Польщі є унікальною. Умови, в яких працюють перекладачі там, відрізняються від тих, які сформувалися в інших країнах. У поляків вже є напрацьований масив текстів, до якого можна звертатися, тож локальному читацтву не потрібно все пояснювати спочатку. Наразі на польському видавничому ринку йдеться про те, що варто вдосконалювати переклади з української наприклад, перекласти сучасною мовою старі твори.

"Усе ще буває, що роботи для перекладу більше, ніж можливостей, проте і нас — перекладачів з української — стає все більше. Є кому цю надлишкову роботу передавати. Ба більше, на перекладацькому польському ринку з’явилися прізвища фахівців, яких я не знаю особисто. Для мене це велика радість”, говорить Катажина Котинська.

Українська поезія — це можливість для шведів, які живуть у мирі, відчути те, що відчувають українці

Мікаель Нідал, номінований на Drahomán Prize 2023 за переклад шведською поетичної збірки Артура Дроня "Тут були ми" (Львів, ВСЛ), є співзасновником шведської резиденції та перекладацької програми для українських драматургів Ukraina berättar (2022).

Коли розвалився Радянський Союз, Нідалу було 18 років, тож саме цю подію він називає ключовим фактором, який вплинув на весь процес пізнання перекладачем української мови та культури.

Втім, свої взаємини з українською культурою Мікаель вважає точковими до 2013 року: уперше він відвідав Україну 2000 року, де познайомився з Оксаною Забужко, у 2004-му переклав вірші, які належать до роману "Польові дослідження українського сексу". Свого часу Забужко та Сергій Жадан були єдиними українськими авторами, книги яких переклали шведською мовою.

"Я почав інтенсивніше цікавитися українською культурою після окупації Криму та початку війни на сході України, та найбільше — вже після початку великої війни. Тобто вся моя історія з перекладом і популяризацією української мови та культури триває трохи більш як два роки", — говорить Мікаель Нідал.

З огляду на те, що Швеція є невеликою країною, на ринку існує обмежена кількість видавництв і перекладачів, які публікують якісні тексти. Якщо говорити саме про українську літературу, то Нідал виділяє три хвилі розвитку.

Перша хвиля була повільною та незначною, вона охоплює дев'яності й початок 2000-х. Серед перекладених текстів — більшою мірою поезія. На жаль, ця хвиля так і не розігналася, й лиш події 2013–2014 років знову повернули інтерес шведів до України. З того часу пророблено чимало роботи з перекладу і популяризації українських творів, однак країна зіткнулися з нестачею кваліфікованих перекладачів.

"Наразі триває третя хвиля, яка є найбільш потужною. До 2022 року Швеція мала близько трьох фахівців, які могли перекладати без посередника. Зараз перекладачів значно більше. Ними також стали ті, хто, як я, довго перекладали з російської чи польської мов, а також українці, які вивчили шведську, — розповідає номінант. — Хочу зауважити, що на університетському рівні вже доволі тривалий час у Швеції існують кола літературного перекладу. До них залучені чимало мовних груп, і нарешті у січні 2024 року доєдналася й українська".

Поезія — це література не лише для гурманів і спеціалістів, якою її часто сприймають. За словами Нідала, українські поетичні тексти — це можливість для шведів, які живуть у мирі, не лише прочитати, а й спробувати на коротку мить відчути те, що відчувають українці.

"Коли я дізнався про поезію Артура Дроня, то одразу нею зацікавився. Його твори мають певну наївність, а оскільки я не опанував українську на вільному рівні, то ця простота зробила їх для мене більш доступними, — розповідає перекладач. — Однак попри просту форму вони мають глибоку суть. Серед шведів є Нобелівський лауреат поет Томас Транстремер, який писав так, як Артур. Ця двоїстість поезії Дроня робить її суголосною для шведського читача і має успіх у Швеції".

Шведські перекладачі винайшли власний формат: вони власноруч верстають та публікують книжки невеликими тиражами. Цей формат не відповідає комерційній логіці, але водночас і не обмежується нею. Тому успіх шведські перекладачі вимірюють не продажами, а реакцією на книжки, коли дарують їх, читають з них публічно, говорять про них із читачами.

"Зараз я б виділив реакцію вдячності. У нашій країні серед багатьох людей існує чуття, що ми маємо зрозуміти те, що відбувається в Україні. Газети нам дають лише інформацію. А розуміння ми можемо отримати саме з літератури. Звідси і походить відчуття вдячності, яке можна вважати успіхом", — наголошує Мікаель Нідал.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок