"Без автора": презентація збірки Максима Кривцова на основі його побажань

"Без автора": презентація збірки Максима Кривцова на основі його побажань

Максим Кривцов презентація збірки "Вірші з бійниці"
Максим Кривцов. Колаж: Вікторія Желєзна / Суспільне Культура

У книгарні "Сенс" на Хрещатику 15 березня відбулась презентація збірки "Вірші з бійниці" поета і військового Максима Кривцова. Подія відбулась без автора, адже 7 січня Кривцов загинув. Однак організатори старалися врахувати всі побажання щодо презентації, які Максим залишив за життя.

Суспільне Культура розповідає, про що збірка поезії та як відбулася презентація.

У грудні 2023 року у видавництві "Наш Формат" вийшла дебютна збірка поезій Максима Кривцова "Вірші з бійниці". Незабаром "Український ПЕН" визнав її однією з найкращих українських книжок 2023 року. Максим Кривцов загинув на фронті, не встигши організувати презентацію своєї книжки.

"Робота над книгою тривала понад рік. З того часу я замінив більш ніж половину віршів, які були спочатку. Хочу подякувати «Нашому Формату» й усім, хто працював над книгою. Вона, на мою думку, досить гарна: проілюстрована фотографіями з плівки, із записаними віршами від руки, із майже порожніми сторінками, на яких можна написати свій вірш або проілюструвати мій. Маю кілька мрій, наприклад, щоб Підпільний стендап провів презентацію книги: і нагадав усім про війну, і мені допоміг. Можна поєднати таку подію із якимось потрібним збором", — згадували організатори слова Кривцова.

"Без автора": презентація збірки Максима Кривцова на основі його побажань
Презентація збірки Максима Кривцова "Вірші з бійниці" у Києві. Фото: Влада Прізова/Суспільне

У події взяли участь друг Максима військовий та автор Дмитро Вербич, кінорежисерка та поетеса Ірина Цілик, учасники проєкту "Підпільний стендап" Святослав Загайкевич та Ганна Кочегура. А модераторкою була редакторка і ведуча "Телебачення Торонто" Олександра Гонтар.

Також фронтвумен гурту Vivienne Mort Даніела Заюшкіна виконала пісню на поезію Кривцова "Не ходи ти тут, не ходи", а Данило Гайдамаха виконав інший вірш — "Колискова терикону".

На презентації також були батьки Максима Кривцова. Тато Олександр Кривцов розповів, що презентація книги стала для нього величезною втіхою.

"Я кожного ранку читаю його вірші, інакше не можу. Заради Максима я приходжу на всі зустрічі, читаю його вірші — все це заради пам'яті про нього. Це все, що я можу робити зараз: приходити, читати вірші та молитися за його душу та душі його побратимів. Мій улюблений його вірш — невеликий «Ти бачиш дощ? Не дощ це вже, не дощ». Це один з останніх його віршів, я співаю його і співаю на могилі сина. Не можу читати його вірші без сліз, особливо ті, де він згадує про маму", — говорить батько Максима.

"Без автора": презентація збірки Максима Кривцова на основі його побажань
Презентація збірки "Вірші з бійниці" Максима Кривцова. Фото: Влада Прізова/Суспільне

Момент визнання автора без автора

Ірина Цілик згадала момент, коли Максим попросив її написати рецензію на збірку своїх віршів, яку він мріяв перетворити на свою першу книжку. Вона зазначає, що зазвичай не любить оцінювати твори своїх колег, але в цьому випадку не змогла відмовити. Коли Цілик прочитала рукопис, то була вражена його текстами. Письменниця зазначила, що важливо читати і перекладати збірку різними мовами та проводити презентації на різних платформах.

Олександра Гонтар вважає, що формат презентації книги "без автора" нагадує їй про часи "розстріляного відродження". Водночас Ірина Цілик зазначила, що їй не до вподоби фраза "ми маємо бути їхніми голосами" про загиблих. Проте, на її думку, ми зобов'язані говорити про них і зберігати пам'ять про тих, кого втратили. Якби Максим був тут, він, за її словами, побажав би всім "спокою, моря та крихти віршів, які залишаться з нами".

Святослав Загайкевич, засновник "Підпільного стендапу", пригадує момент із грудня, коли отримав повідомлення від військового про те, що йому надіслали книжку, але не зміг її забрати одразу.

"Після смерті Максима мені почали надсилати посилання на його допис у Facebook, де він висловив бажання, щоб його «Вірші з бійниці» представив наш проєкт «Підпільний стендап». Через кілька днів я пішов на пошту за книжкою і побачив, що відправником був Максим Кривцов. І тоді, і зараз, коли я про це розповідаю, у мене мурашки по шкірі", — ділиться Загайкевич.

"Мене огортає сум від того, що Максима немає тут з нами. Цей момент мав стати вершиною його слави, визнанням його праці, творчості і щирості, яку він вклав у свої твори. Він мав би бути тут сьогодні, а не ми говорити за нього. Він мав би насолоджуватися цією миттю. Митець, який не пише лише для себе, який видався і став доступним публіці, чекає на відгуки від читачів. Те, що сьогодні прийшло так багато людей, чудово. Але сумно, що Максим не може бути тут разом з нами", — говорить Дмитро Вербич, побратим Максима.

Любов — це закономірність: творчість Максима Кривцова

"Творчість Максима для мене — це про дар спостереження. Він фіксував, записував маленькі деталі, а з цих спостережень створював тексти", — відзначає Гонтар.

Вербич вбачає в поезіях Кривцова можливість побачити ту саму ситуацію під іншим кутом. Дмитро каже, що Максим часто створював вірші після важких бойових дій, які вони пережили разом, і перечитуючи його поезію, він дивився на події іншим поглядом.

"Запам'ятався момент, коли ми разом ходили в похід по Карпатах. На спуску Макс захотів, щоб я вивчив на пам'ять його вірш і зняв його на відео. Цей спуск тривав 6 або 7 годин, і я вчив його вірш. Зараз я вже не пригадаю його, і цього вірша немає в цій збірці, але тоді було дуже цікаво, і, звичайно, він був про війну", — пригадує Вербич.

"Чорний гумор і цинізм — це спроба захистити себе. Ми захищаємося таким чином, але попри це у віршах Максима проявляється ніжність і багато любові. Перегортаючи сьогодні книгу, я знайшла слова, яких раніше не помічала: життя — це випадковість, смерть — це випадковість, любов — це закономірність. У всіх його віршах виражено надзвичайно багато любові, особливо в тому, як він пише про людей. Всі його персонажі, маленькі та великі, залишаються з читачем на все життя", — ділиться своїми думками Цілик.

А на думку комікеси Ганни Кочегури, поезія Кривцова — імпресіоністична: вона зосереджена на маленьких деталях, які дозволяють скласти цілісну картину.

Ветеранська чи комбатанська література як окремий жанр

"Говорячи про ветеранську літературу, я можу виступати як споживачка, дружина військового, і для мене читання таких книг пом'якшує гостроту розривів між нашими реальностями. Нам, цивільним, часто бракує емпатії та уваги, щоб зрозуміти, через що пройшли військові. Щирі розмови, навіть у спальні з власним чоловіком, іноді не дають повного усвідомлення того, що він бачив і пережив. Тому книги допомагають створювати хоча б деякі мости між нами", — роздумує Цілик.

Крім того, Дмитро Вербич згадує, що для нього робота над книжкою "Точка неповернення" про бойові дії 2014–2015 років була своєрідною терапією, а також спробою розповісти правдиву історію: без чорно-білих поділів, без надмірної героїзації, без створення міфів та ідолів.

Під час обговорення не всі погодилися, що доречно відділяти тексти, написані військовими. На думку Кочегури, таке виділення може знизити цінність текстів, адже книги важливі не лише через те, що їх написали ветерани, а через те, що вони відображають те, що відбувається з нами. На противагу цьому прозвучала думка, що виділення такої літератури необхідне, аби зробити авторів та їхні тексти помітнішими.

Ірина Цілик, коментуючи значення комбатантської літератури, пригадує оповідання Джерома Селінджера "Чудовий день для рибки-бананки", яке показує посттравматичний стресовий розлад.

"Такі твори важливі для нас, адже вони відображають те, що може чекати на нас у майбутньому. Ми живемо в час, коли кількість ветеранів війни зростає, і ми навіть не уявляємо, що вони носять у собі", — зазначає Цілик.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок