Видатні твори мистецтва завжди були бажаною здобиччю для злочинців з різних причин: помста, продаж на чорному ринку чи прикраса власної оселі. Са́ме викрадення зробили популярними деякі роботи, що зараз прикрашають різні музеї. Однак буває, що мистецькі витвори навіть після десятиліть пошуків залишаються загубленими.
Суспільне Культура розповідає про найгучніші викрадення творів мистецтва по всьому світу.
Найтаємніше викрадення в Бостоні
Справа про викрадення у Музеї Ізабелли Стюарт Гарднер залишається не лише найгучнішою в Бостоні, а й однією з найбільших загадок у світі мистецтва загалом.
Ренді Гестенд і Рік Абат охороняли музей у ніч крадіжки — 17 березня 1990 року. Вони по черзі патрулювали порожні кімнати будівлі, що колись була помешканням поціновувачки мистецтва та світської левиці вікторіанської епохи Ізабелли Гарднер.
У галереях Музею Гарднер не було камер спостереження, лише датчики, які фіксували рух, зокрема й охоронців. У якийсь момент на четвертому поверсі спрацювала сигналізація, але коли Абат дійшов туди, то нікого не знайшов. Після обходу музею Абат залишився відпочивати, а до патрулювання взявся Гестенд. Як раптом до бічного входу підійшли двоє поліціянтів і попросили їх впустити.
"Я побачив, що у них були капелюхи, пальто, значки. Тож впустив їх", — розповідав Рік Абат. Потім, за його словами, поліціянти попросили покликати другого охоронця, поставили їх із Гестендом до стіни й одягли наручники, сказавши: "Джентльмени, це пограбування".
Так злодії проникли до музею, і змогли винести 30 творів мистецтва, серед яких картина "Концерт" 1664 року — одна з найвідоміших картин Яна Вермера, а також картини Рембрандта й Едуара Мане. Вони провели в галереях 34 хвилини, а потім деякий час вешталися музеєм: перевірили охоронців та зайшли до кабінету директора служби безпеки, щоб забрати запис із камер відеоспостереження, встановлених біля вхідних дверей.
Були припущення, що до пограбування причетна мафія або самі охоронці, оскільки картину Мане викрали з галереї, куди, відповідно до датчиків руху, злодії не заходили. Абат був останнім, хто відвідував цю кімнату.
На сьогодні працівники музею досі не впевнені щодо місцеперебування картин. А ФБР заявило, що викрадені роботи оцінюють у 500 мільйонів доларів.
За цим злочином Ульріх Бозер написав книжку "Крадіжка з Гарднера: Справжня історія про найбільшу нерозкриту крадіжку мистецтва у світі" (The Gardner Heist: The True Story of the World's Largest Unsolved Art Theft).
Netflix зняв документальний серіал "Це пограбування", а у 2018 році на бостонській радіостанції WBUR вийшов 10-серійний подкаст-розслідування "Останній раз бачили".
Жодна із сигналізацій не спрацювала: дивом не помічена крадіжка
Натюрморт 1887 року Вінсента Ван Гога "Квіти маку" викрали у 1978 році з музею Мохамеда Махмуда Халіля в Гізі. Через десять років картину знайшли у Кувейті та повернули до музею.
Однак у серпні 2010-го "Квіти маку", які наразі оцінюють у від 50 до 55 мільйонів доларів, знову вкрали. Двоє зловмисників проникли до музею, використавши диван як драбину, а картину Ван Гога вирізали з рами і таємно винесли.
З 43 камер спостереження музею працювало лише 7, а сигналізація картини не спрацювала, як і сигналізації для інших творів музею. Згодом пішли чутки, що картину знайшли в каїрському аеропорту, навіть затримали двох італійців, проте міністр культури Єгипту заперечив це, а італійців згодом звільнили.
Крадіжка запам’яталася як та, що ніби посіяла хаос у Єгипті: одинадцять працівників міністерства культури тоді подали у відставку, а декілька охоронців музею були заарештовані. Картину досі вважають зниклою.
Загадкова крадіжка двотонної скульптури
Британський митець Генрі Мур створював монументальні скульптури аморфних форм, які часто містили тонни бронзи. Через це скульптура "Лежача фігура" стала головною мішенню для злодіїв, які зацікавилися зростанням попиту на ринку металобрухту.
У 2005 році величезну скульптуру викрали з маєтку Фонду Генрі Мура в Мач-Гадемі у Гартфордширі. Вона важила дві тонни, була завдовжки три метри і заввишки два метри, а оцінювали її у 18 мільйонів доларів.
Спочатку поліція припустила, що роботу викрали на замовлення, але розслідування показало, що її вкрала група мандрівників з Ессексу. У 2009 році, після низки запитів по місцевих пунктах прийому металобрухту, британська поліція сказала, що роботи більше не існує. На їхню думку, злодії розрізали скульптуру вночі, переплавили її та продали в Китаї.
"Я вважаю, їм вдалося вбити таємницю настільки, наскільки це можливо", — сказав старший інспектор Джон Гамфріс. За його словами, скульптуру могли продати на металобрухт за 1500 фунтів стерлінгів. Стверджували, що Фонд Генрі Мура пропонував 10 000 фунтів стерлінгів за її безпечне повернення.
Як злочинцям вдалося викрасти роботу Мура — досі залишається загадкою, а грабіжників так і не спіймали.
Одне з найбільш таємних викрадень за версією поліції
Викрадення картини Мікеланджело да Караваджо "Різдво зі святим Франциском і святим Лаврентієм" є таємницею, яку досі не розгадали ні мистецтвознавці, ні правоохоронці.
Її викрали з ораторії Сан-Лоренцо в Палермо у жовтні 1969 року. Двоє чоловіків вирізали 2,4-метрову картину з рами та викрали шматок килима: поліція припускала, що в нього й загорнули картину. Експерти оцінюють твір мистецтва у 20 мільйонів доларів, але вартість на чорному ринку буде нижчою.
У 2005 році інформатор мафії зізнався поліції, що брав участь у крадіжці, і заявив, що картина була пошкоджена після пограбування. Проте попри заклики він відмовився розкрити, де зберігається картина.
Італійська комісія з боротьби з мафією знову взялася за цю справу у 2017 році, отримавши нову інформацію від швейцарського колекціонера. За його словами, він закликав злодіїв розірвати картину, бо продати такий відомий твір на міжнародних ринках буде складно через його впізнаваність.
Слідчі вважають, що картина з часом переходила від одного члена сицилійської мафії до іншого, але її місцеперебування та стан залишаються загадкою. Висувають різні теорії: дехто вважає, що роботу продали приватному колекціонеру на чорному ринку, дехто — що вона пошкоджена і знищена після крадіжки. За деякими даними, картину зберігали у підсобному приміщенні і її з'їли гризуни, інші стверджують, що картина висіла над почесним місцем на зборах мафії або використовувалася босом мафії як килимок на підлозі.
У 2015 році замовили копію "Різдва зі святим Франциском і святим Лаврентієм", яку розмістили в ораторії Сан-Лоренцо на знак вшанування краси оригінальної картини.
Артефакти, повернення яких домагаються досі
Наприкінці літа 1801 року Томас Брюс, відомий як лорд Елгін, викрав дорогоцінні античні скульптури з Парфенону, щоб вивезти їх до Англії. Це поклало початок суперечці, що триває досі, про право власності на ці артефакти.
Брюс був британським послом у Константинополі. У 1800 році він відправив до Афін британського дипломата й археолога Вільяма Гамільтона та шістьох художників і ремісників з Італії. Вони мали оцінити античні пам'ятки, особливо Парфенону. Спершу лорд Елгін хотів просто отримати зліпки з різних пам'яток, щоб зробити копії для свого маєтку в Шотландії.
Однак на тлі політичних конфліктів у світі Елгін вирішив привласнити колекцію старожитностей. У 1801 році він отримав лист від каймакама Сегута Абдулли, який на той час заміняв Великого візира в Константинополі, із закликом до османської влади в Афінах дозволити людям лорда проводити розкопки навколо Акрополя за умови, що вони не зашкодять пам'яткам.
З 1801 по 1804 рік бригади Елгіна відкололи і розділили на трофеї майже половину скульптур, що прикрашали Парфенон, разом з деякими архітектурними фрагментами будівлі. Перші метопи з Парфенону вивезли у 1802 році. Їх упакували у дванадцять дерев'яних ящиків, завантажили на корабель Елджина "Ментор" і перевезли морем до Англії. Однак корабель затонув в Авлемоні Кітерській, неподалік від Антикітери. Знадобилося два роки, щоб підняти всі ящики з дна моря.
Елгін повернувся на батьківщину в 1806 році, де його розкритикували за те, що він забрав грецькі скульптури з їхнього законного місця. Його також звинуватили в тому, що він став звичайним злодієм і вандалом, який за допомогою хабарів осквернив культурні пам'ятки заради власної вигоди.
Зрештою скульптури Парфенону опинилися в Британському музеї, де їх виставляють донині. Грецькі уряди останніх десятиліть намагаються повернути безцінні пам'ятки античної історії, але поки що безрезультатно.
Крадіжка як спосіб сповістити про "погану охорону музею"
Крадіжка з Художньої галереї Вітворта в Манчестері запам'яталася далеко не викраденими роботами. У 2003 році злодії виламали металеві двері музею та зайшли до кімнати Маргарет Пілкінгтон: там схопили дві найближчі картини, а третю — в кінці стіни. Це були роботи Вінсента Ван Гога, Поля Гогена і Пабло Пікассо.
Схоже, вони відкрутили рами, які потім так і не знайшли, та втекли, непомічені двома камерами відеоспостереження в кімнаті. Наступного дня картини знайшли скрученими у картонну трубу, яку підкинули в забиту дошками, обкладену цеглою, прикрашену графіті та завалену сміттям громадську вбиральню недалеко від музею Вітворта.
Отримавши наводку, поліціянти вирушили до вбиральні, яку британські медіа охрестили як LoovreГра слів: Louvre (музей) і loo (туалет). Картини знайшли трохи пошкодженими: робота Ван Гога була дещо розірвана в одному кутку, а картини Поля Гогена і Пабло Пікассо мали невеликі плями через погодні умови.
Та поліцію більше зацікавило повідомлення, яке залишили крадії. Точне формулювання не розголошують, але вважається, що воно звучить так: "Ми не мали наміру красти ці картини, ми лише хотіли наголосити на жалюгідному рівні безпеки".
"Рукописна записка, яку знайшли разом із картинами, свідчить про те, що їх викрали з благородною метою, якою б необґрунтованою вона не була", — прокоментував ситуацію старший інспектор поліції Пітер Робертс.
Самі представники музею заперечували, що їхні заходи безпеки жахливі.
Викрасти, як Людина-павук
Грабіжника Паризького міського музею сучасного мистецтва у 2010 році порівнювали з Арсеном Люпеном, вигаданим злодієм із французьких бульварних романів, та Людиною-павуком — врешті саме так і почали називати злодія.
Вночі, одягнений у чорне, з маскою на обличчі, злодій зрізав навісний замок на воротах і розбив вікно, щоб потрапити в музей. Хоча зловмисника зафіксували камери відеоспостереження, сигналізація не спрацювала. А троє охоронців, які чергували вночі, нічого не бачили, тому не реагували, поки не помітили розбите вікно зранку.
Тоді зникло п'ять цінних картин. Спочатку злочинець взяв лише "Пастораль" Анрі Матісса. Але оскільки сигналізація не спрацювала, він також забрав роботи Амедео Модільяні, Фернана Леже, Пабло Пікассо та Жоржа Брака.
Грабіжником виявився В'єран Томич, який уже мав судимості за крадіжки творів мистецтва. Після затримання він розповів, що декілька разів приходив до музею, бризкав кислотою на кріплення, щоб потім легко зняти їх та забрати картини. Томича засудили до 8 років ув'язнення.
Він працював на замовлення дилера Жан-Мішеля Корвеса, який хотів продати картини. У справу був залучений мистецтвознавець Йонатан Бірн, у якого певний час зберігалися викрадені картини. Бірн заявив, що знищив картини, бо боявся, що його спіймають. Суд призначив Корвесу 7 років за гратами, а Бірну — 6. Також їх оштрафували на 106 млн євро за втрату картин.
Міський голова підтвердив, що в системі сигналізації музею була виявлена "технічна несправність": вперше про неї взагалі повідомили задовго до пограбування, але її не виправили як належить.
Він також заявив, що розпорядився провести адміністративне розслідування, щоб з'ясувати, сприяли крадіжці "технічні недоліки чи людська легковажність".
Що допомогло картині "Мона Ліза" стати найвідомішою у світі мистецтва
Мало кого цікавила "Мона Ліза" Леонардо да Вінчі до 1911 року, поки Вінченцо Перуджа з двома братами Вінченцо та Мікеле Ланчелотті вкрав її та поспіхом тікав до Італії.
Перуджа був італійським дрібним крадієм, який переїхав до Парижа в 1908 році. Він влаштувався різноробом у Луврі: встановлював захисні скляні вітрини на картини. Ця робота дала йому доступ до всесвітньо відомих полотен, а також розуміння того, як твори мистецтва захищають від злочинців. Перуджа у своїй луврській формі після робочих змін міг вільно ходити музеєм, це й дозволило йому вкрасти картину.
На противагу сучасним високотехнологічним системам безпеки та відеоспостереження, початок XX сторіччя пропонував небагато можливостей завадити злочинцям вкрасти картини зі стін чи скляних шаф.
Перуджа та брати Ланчелотті разом сховалися у комірчині Лувру, чекаючи, поки галерея зачиниться. Потім вони швидко взялися за роботу: зняли захисне скло та раму і забрали картину, загорнувши її у ковдру. Коли музей відчинився, полотно непомітно винесли з будівлі. Про зникнення "Мони Лізи" дізналися, лише коли один із відвідувачів помітив порожню стіну та сповістив про це охорону.
Перуджа спочатку сподівався продати картину багатому колекціонеру, але коли новина про крадіжку "Джоконди" потрапила до медіа по всьому світу, а поліція пропонувала велику винагороду за її повернення, ніхто не захотів купувати відомий твір. Тож Перуджа зберігав "Мону Лізу" в скрині з фальшивим дном, поки вирішував, що робити далі.
Через два роки Перуджа, під псевдонімом Леонардо Вінченцо, спробував продати картину колекціонеру на ім'я Альфред Джері у Флоренції. Джері відразу запідозрив щось нечисте, тому попросив керівника італійської художньої галереї приєднатися до нього на зустрічі з Перуджею. Після підтвердження оригінальності "Мони Лізи" двоє італійських мистецтвознавців удали, що погоджуються купити картину, таємно викликавши поліцію.
Так картина повернулася до Лувру, де висить і сьогодні. Поліція заарештувала Перуджу, який стверджував, що вкрав картину лише для того, щоби повернути її в Італію. Він вважав, що допомагає культурній репатріації, адже Наполеон пограбував найкращу частину італійської спадщини. У підсумку злочинець провів у в'язниці лише сім місяців.
"Голлівудське" викрадення
У 2000 році троє озброєних чоловіків замінували автомобілі та організували втечу на швидкісному катері, щоби викрасти картини "Молодий парижанин" і "Розмова з садівником" П'єра-Огюста Ренуара та "Автопортрет" Рембрандта ван Рейна з Національного музею в Стокгольмі.
Один зі злочинців зайшов до вестибюля музею і почав погрожувати охоронцю автоматом, вимагаючи, щоб той ліг на підлогу. Інші двоє чоловіків, які вже були всередині, наставили зброю на двох інших охоронців, змусивши їх лягти. Викрадення трьох картин вартістю 55 мільйонів доларів зайняло лише кілька хвилин.
На під'їзних шляхах до музею грабіжники підірвали заміновані автомобілі та розкидали шипи по дорозі, щоб відволікти увагу поліції. А самі втекли на катері.
У 2005 році ФБР Лос-Анджелесу знайшло картини Ренуара під час рейду боротьби з наркотиками. Ця знахідка дала зачіпки щодо місцеперебування зниклої роботи Рембрандта.
Поліція Данії та Швеції разом із ФБР провели спецоперацію: агент ФБР видавав себе за торговця творами мистецтва на чорному ринку. Після тижнів переговорів злодії домовилися зустрітися з ним в одному з готелів Копенгагена. Як тільки агент під прикриттям переконався, що картина Рембрандта оригінальна, данський спецназ, який чекав у сусідній кімнаті, увірвався і заарештував злодіїв.
Тисяча подяк за погану охорону
Для крадіжки, скоєної у 1994 році в Осло, злодіям знадобилося менше ніж хвилина. Вони піднялися по драбині, розбили вікно та викрали картину "Крик" Едварда Мунка, а в галереї залишили листівку зі словами "Тисяча подяк за погану охорону".
Лише кілька годин потому директор музею Кнут Берг звернувся до преси, заявивши, що "Крик" є "найціннішою картиною у Норвегії та найвідомішим твором Мунка, тож його неможливо продати".
Пограбування одразу ж стало сенсацією в Норвегії. Тоді активісти руху проти абортів заявили, що можуть повернути картину в обмін на те, що національне телебачення покаже рекламний ролик, який відповідатиме їхнім інтересам. Насправді ж вони збрехали, адже не знали, де картина. Представник норвезького телебачення заявив, що про показ ролику за таких умов "не може йтися".
Через місяць після крадіжки Національна галерея отримала лист з вимогою викупу картини за 250 000 доларів попри те, що справжня ціна "Крику" становила 1 мільйон доларів. Проте уряд Норвегії відмовився платити викуп, оскільки вважав це нечесною пропозицією.
У 1996 році картину все ж таки знайшли в готелі на морському курорті Осгордстранд. Чотирьох чоловіків затримали та засудили за крадіжки та спробу збуту краденого майна. Очолював банду Пол Енгер, якого засудили до шести років і трьох місяців ув'язнення. Він не був новачком у сфері викрадення творів мистецтва: Енгер уже провів чотири роки у в'язниці наприкінці 1980-х років за крадіжку іншої роботи Мунка — "Вампір".
Трьом із чотирьох злодіїв вироки скасували через те, що детективи під прикриттям в'їхали до Норвегії з фальшивими документами, що було порушенням норвезького законодавства.
Після звільнення Енгер законно придбав літографію Мунка на аукціоні у 2001 році. А у 2023 році зняли документальний фільм "Чоловік, який викрав крик", в якому Енгер розповідає як вкрав картину за 50 секунд.
Авторка: Марія Онищенко
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
