Україна посіла 133 місце в міжнародному рейтингу щастя (World Happiness Report), який щороку складають у рамках ініціативи ООН. Усього там представлені 156 країн усього світу – в рейтингу враховують кілька аспектів, зокрема ВВП на душу населення, рівень соціальної підтримки, очікувану тривалість життя, свободу вибору, рівень корупції, участь громадян у благодійності та наявність негативних очікувань від майбутнього. На жаль, частина з цих пунктів залежить від нас досить опосередковано.
За щорічним рейтингом американського журналу U.S. News & World Report, Україна є аутсайдером у списку країн із найщасливішими сім'ями з дітьми. 57 місце із 73 та рейтингове сусідство з Єгиптом і Болівією – це, на жаль, невтішний показник. Суспільне вирішило розібратися, що ж таке щастя (хюґеСлово "хюґе" походить від данського слова hygge і означає "добробут") і чи є в нас бодай якась можливість його відчути до того, як в Україні настане економічний рай на землі.
Чому не слід орієнтуватися на індекс щастя
В опитувальнику World Happiness Report респондентів просили оцінити своє життя за 10-бальною шкалою, де 0 – це нестерпні умови життя, а 10 – найсприятливіші. Але проблема самої ідеї вивести кількісний індекс щасливого життя стикається з відсутністю універсального визначення щастя як такого. Як абстрактну величину виміряти його об'єктивно неможливо. Та й як його вимірювати або порівнювати, якщо в різних культурах воно усвідомлюється і виражається по-різному? Часом навіть складно перекласти це слово з однієї мови на іншу.
Будь-які економічні та психологічні методики індексу щастя спираються на суб'єктивні оцінки людей, яким ставлять пряме запитання на кшталт "Наскільки ви зараз щасливі?". Але чи розуміють респонденти, про що їх запитують, і наскільки щиро вони відповідають? У деяких країнах взагалі вважається поганим тоном говорити про свої почуття. Наприклад, якщо запитати японців, чи щасливі вони, то, швидше за все, вам просто скажуть, що все гаразд. Може, тому Японія часто посідає низькі місця за показниками рівня щастя в соціологічних опитуваннях.
У світі домінує західна модель мислення, згідно з якою щастя означає перевагу хорошого над поганим: чим більше в житті хорошого – тим ми щасливіші. Тому WHR у своїх опитуваннях вимірює рівень добробуту, спираючись на рівень соціальної підтримки, обсяг корупції в країні та інші економічні складові. Але щастя не виражається тільки в цих категоріях. До того ж уявлення про нього постійно змінюється: з плином часу, зі зміною історичних періодів, з розвитком культури.
Для когось щастя – це можливість самореалізації, досягнення індивідуальних цілей. Для іншого – це підтримка балансу між гарною роботою та люблячою сім'єю. Для третього – безтурботне і гармонійне існування суспільства із природою. Поняття "жити добре" або "бути щасливими" також можуть бути пов'язані з відсутністю хвороб, продуктивністю, економічним успіхом, стійкістю до несподіваних ударів долі.
Тому в одному опитувальнику складно врахувати індивідуальне ставлення різних народів до такого складного абстрактного поняття як "щастя". Хороша новина полягає в тому, що можна не сприймати себе як "нещасливу націю" тільки тому, що ми опинилися на 133 місці в міжнародному рейтингу. Може, у нас просто різні уявлення про щастя?
Що ж таке щастя
Щоб розібратися, доведеться трохи зануритись у філософію, психологію та біологію. Кожна з цих дисциплін може надати свій варіант відповіді, а істину, як воно часто буває, знайдемо десь посередині.
Арістотель давав таке визначення: "Щастя – це діяльність душі в повноті чесноти". Він вважав, що розуміння щастя залежить від того, кого ми запитуємо. Тому щастя у кожного своє. Але виникають розбіжності щодо того, в чому воно полягає. Арістотель і багато його сучасників намагалися визначити, що саме потрібно людині для щастя, які властивості й чесноти вона повинна мати, щоб бути щасливою.
Сучасна нейробіологія може дати нам уявлення тільки про одну складову щастя – позитивну емоційну реакцію на стимул. За це відповідають гормони та нейромедіатори "центрів задоволення": дофамін (виділяється як реакція на приємний стимул або на передчуття його отримання), серотонін (регулює наш настрій, пам'ять і сон), ендорфіни (виробляються у відповідь на стрес, зменшують біль) і норадреналін (грає важливу роль в регуляції страху та інших негативних емоцій, відповідає за стресову реакцію організму).
Друга складова – осмислення того, що відбувається, наявність мети в житті – це питання радше філософське і наразі перебуває за межами можливостей систематичного об'єктивного вивчення.
Щастя не можна визначити "об'єктивно", оскільки саме по собі воно є внутрішнім суб'єктивним станом. Високий рівень щастя – це наслідок певного способу життя, який ми вважаємо цінним і осмисленим. Слід розрізняти щасливе та приємне життя: все приємне короткочасно, а щасливе життя не завжди пов'язане з задоволеннями.
Що впливає на нашу здатність бути щасливими
Не існує будь-якої шкали вимірювання щастя, крім тієї, яку застосовує до себе кожна окрема людина. Однак є загальні закономірності, дослідженням яких якраз і займається психологія та інші дисципліни.
Афективність. Рівень позитивної та негативної афективності – тобто здатності відчувати позитивні та негативні емоції – запрограмований в нас генетично і завжди тримається приблизно на одному й тому ж рівні незалежно від обставин. Досліджуючи однояйцевих і двояйцевих близнюків, вчені з'ясували, що рівень життєрадісності приблизно на 50% визначається спадковістю. Якщо в одного близнюка життєрадісний характер, він майже напевно притаманний іншому близнюку. Нерідні діти схожі на своїх біологічних, а не прийомних батьків. Зате інші 50% щастя знаходяться в наших руках, а це дуже багато.
Дитячі травми. Звісно, дитячі травми можуть вплинути на рівень суб'єктивного добробуту, але цей вплив не такий значний, як ми звикли думати.
Освіта. Щодо цього критерію думки розбіжні. З одного боку, психологи кажуть, що освіта майже не впливає на рівень щастя. З іншого боку, у великих статистичних вибірках високий рівень освіти зазвичай супроводжується вищим рівнем щастя. Ймовірно, сама по собі освіта не є запорукою щасливішого життя, але корелює з ним.
Рівень прибутку. До певного моменту підвищення доходу впливає на рівень щастя – тому в бідних країнах люди загалом найнещасніші, ніж у багатих. Але коли основні потреби задоволені, багатство вже не допоможе: клерк із середньою зарплатою по країні приблизно так само задоволений життям, як і доларовий мільярдер. Ми легко адаптуємося до будь-яких змін, тому виграш у лотерею або підвищення зарплати зробить вас щасливішими лише на короткий проміжок часу. Потім ви повернетеся до свого базового рівня щастя. Цей ефект також називають "гедоністичною адаптацією".
Як уже говорилося, здоров'я, заможність, хороший клімат та інші традиційні атрибути щастя насправді слабко пов'язані з довготривалим почуттям суб'єктивного благополуччя. Психологи стверджують, що щастя лише на 10% залежить від зовнішніх обставин. Ще 50% – це спадковість. Решта 40% щастя визначаються відносинами з близькими людьми й тим, наскільки осмисленою ви вважаєте свою роботу і повсякденні заняття. Люди, які перебувають у шлюбі, в середньому щасливіше за неодружених. Але навіть діти, шлюб і добре оплачувана робота можуть стати жертвами гедоністичної адаптації. Важлива не так наявність стосунків і роботи, як ваша суб'єктивна оцінка цих обставин і власної особистості.
Що там зі ставленням до щастя серед українців
На жаль, не так багато соціологічних і психологічних робіт присвячені нюансам "українського хюґе", але певна інформація в нас є. Виходячи з нашого прискіпливого ставлення до будь-яких опитувань – не будемо довіряти цим даним на всі 100%, але використаємо її як фундамент.
Україна – єдина країна із 15 опитаних, громадяни якої на перше місце серед цінностей життя вивели щастя дітей. Респондентам були запропоновані 10 варіантів відповідей, з яких вони мали обрати один. Відповіді охоплювали як емоційно-якісні, так і цілком вимірювані кількісні параметри життя.
Рейтинг виглядає наступним чином: 32% хочуть щастя для дітей, 20% – бути щасливими, 19% – бути здоровими. І тільки потім ідуть такі параметри, як "життя в мирі й безпеці", "життя у справедливому суспільстві", "свобода зробити життєвий вибір". Найменше на відчуття щастя українців впливають такі фактори, як "бути коханим/коханою" і "професійний успіх". Також ми лідируємо в рейтингу як країна, де 85% людей впевнені в тому, що наші діти будуть щасливішими за нас.
85% громадян із різних країн світу певні, що влада має відігравати важливу й чітку роль, піклуючись про щастя населення. Найбільше цю думку поділяють в Україні та Туреччині – аж 95% голосів, Франції – 92%, Бразилії – 89%.
У більшості громадян з опитаних країн зафіксували негативне ставлення до провладної верхівки. Корумпованою її вважають від 70 до 90% жителів планети. Серед зневірених у можливості життя без корупції з показниками близько 95% — громадяни Бразилії, ПАР та України.
Рецепт щастя
Вік. Науковці з'ясували, що літні люди відчувають себе більш задоволеними, ніж молодь. Навіть погіршення здоров'я і когнітивних здібностей не позначається на їхньому рівні щастя. Вважається, що щастя має U-подібну криву протягом усього життя, опускаючись вниз у середньому віці, а потім знову поступово збільшуючись у літньому віці. Додаткові дослідження показали, що люди похилого віку є одними з найщасливіших.
Фактично, щастя старості є хорошою ілюстрацією помилковості нормального уявлення про щастя в нашій культурі. Ми боїмося старості, тому що розглядаємо її як процес втрати й необхідність відмовитися від речей, від яких залежить наше благополуччя. Але саме це повсякчас стає причиною щастя наших останніх років.
Психологічна врівноваженість. У наших краях тривалий час до емоційного здоров'я ставились упереджено. Вважали його чи то ознакою слабкості, чи то новомодним приколом. Люди похилого віку хитали головою і примовляли, мов "У наш час ніяких депресій не було!". Неправда, були – психічні захворювання існували в усі часи, але тільки у XX столітті вчені навчилися допомагати людям їх позбавлятися.
Не ігноруйте своє емоційне самопочуття. З огляду на те, наскільки предмет нашої розмови є суб'єктивною величиною, саме психологія дає найбільшу кількість різноманітних відповідей щодо способів цього щастя досягти. Паралельно з цим всередині запускається процес духовного саморозвитку, неминучий для кожної людини, яка прагне стати щасливою.
Економічна стабільність. Не дивно, що в країні з вкрай нестійкою економічною ситуацією фінансова стабільність стає синонімом щастя. Але ми вже знаємо, що одних тільки грошей недостатньо. Вони допомагають припинити нав'язливо думати про самозабезпечення (це одна з базових функцій живих організмів) і нарешті зайнятися своїм життям.
З цієї ж причини дослідженнями щастя займаються переважно не економісти, а психологи. Досягається воно найрізноманітнішими методами, але в одному Гарвардському дослідженні (яке тривало 80 років!) можна зустріти висновки для щасливого життя:
Перший: самотність вбиває. Люди, ізольовані від інших більше, ніж їм того хотілося б, почуваються менш щасливими, їхнє здоров'я погіршується раніше. Вчіться розуміти людей, усвідомлювати свої емоції та чесно ділитися ними з оточенням.
Другий: справа не в кількості друзів, а в якості відносин з ними. Життя у стані постійного конфлікту (як з рідними, так і з навколишнім світом) вкрай шкідливе для нашого здоров'я. Хороші, теплі стосунки слугують таким собі буфером, що захищає від ударів долі. Ставтеся до людей добре, навіть якщо це грубий касир в магазині або нестерпний сусід.
Третє: хороші стосунки захищають не тільки наше тіло, а й наш мозок. У людей, які не можуть по-справжньому покластися одне на одного, проблеми з пам'яттю починаються набагато раніше. Ми – комунікативні тварини, одні з небагатьох, які здатні не просто співпрацювати, а й спілкуватися без знання мови, вигадуючи для цього нові способи спілкування. Ігнорувати це лише собі на шкоду.
