"Пекло вже майже тут" — OTOY про LP "темна ч. 2", кінець етапу початківця, самотність і дизморал

"Пекло вже майже тут" — OTOY про LP "темна ч. 2", кінець етапу початківця, самотність і дизморал

"Пекло вже майже тут" — OTOY про LP "темна ч. 2", кінець етапу початківця, самотність і дизморал
OTOY. Колаж Вікторія Желєзна/Суспільне Культура

OTOY випустив другу частину лонгплею "темна". Цим він завершив трирічний період творчості та ознаменував "початок нового етапу".

У межах проєкту Artилерія Юля Ткачук поговорила з В'ячеславом Дрофою про альбом "темна ч. 2", самотність, втому та звернення до фольку.

У випуску Artилерії, який писали ще навесні 2022-го ти казав, що у тебе є матеріал "темної", але ти ще не готовий його випускати, тому що триває повномасштабна війна. Згодом ти передумав і почав випускати альбом двома частинами. Чому?

До мене прийшло відчуття, що нічого не змінилося. На початку всі були єдині, всі на підйомі, всі стоїмо одне за одного, ніяких політичних чвар, нічого такого. І я жив цим відчуттям. А потім я просто почав спостерігати, переслухав цей старий матеріал і такий: "Камон, так нічого не змінилося". Вже всі якось потроху повертаються до того, чим жили до повномасштабного вторгнення. Я подумав, що, напевно, цей альбом настоявся і пора його випустити.

Проте, коли я випустив першу частину, я зрозумів, що все ж таки відчувається, що цей альбом був написаний до повномасштабки, у 2021-му. За своїми сенсами він менш наповнений і часто перегукується з тими історіями, які були ще до вторгнення.

Я вирішив, що другу частину все ж таки хочу переписати. І саме друга частина "темної" була на 80 % переписана за останній місяць. Але глобально я зрозумів, що актуальності воно не втратило, і якщо я випущу тут і зараз, то буде лише в плюс.

"Пекло вже майже тут" — OTOY про LP "темна ч.2", кінець етапу початківця, самотність та дизморал
Надано артистом

Які треки в "темній ч. 2" ти дописував?

"держава живе, людина існує", "пащека", "аїд", "звіру дякую", "покажи реп", independence, "хочеш" — написані заново. "хліба і видовищ", "жаль", "police country", "безумство" були написані раніше.

І ти це за місяць переписав?

Так, ми почали це робити вже через пів місяця з виходу "темної ч. 1" 30 листопада. Десь у грудні я сів за це. Досить швидко, бо коли тобі є про що сказати, ти не витрачаєш на це багато часу. Ти просто береш і робиш. А друге — в мене вже було багато напрацьованого матеріалу, який я видозмінив і адаптував. Ну і звісно, пацани, які зі мною працюють, —Anton Flash, який зводить і мастерить, і MOERR. Це тіпи, які працювали зі мною в режимі локомотива.

У обидвох частинах "темної" є фолькові частини, спів бабусь. Можеш розказати, коли і як ти записував їх? І для чого фольк у твоєму альбомі?

Я розумію, що це частина такого великого спадку, що називають фольк. Проте саме в процесі написання альбому в мене було бажання створити сучасний мольфарський звук. При тому не йти саме шляхом фольк-музики, етнокоду цього ї**чого. І створити щось, що буде показувати, як можна стильно і якісно набагато глибше завернути ту нашу спадщину, аніж те, як намагаються робити усім нам відомі проєкти…

Kalush?

Так. Насправді в альбомі абсолютно різні історії. Є розповіді діда, його спів, спів моєї бабці. Також там часто використовуються аудіозаписи проєкту "Барви".

Проєкт "Барви" — це дуже гарний, крутий проєкт, який записує наші народні пісні. То, власне, це збірний образ мольфарської спадщини. Я б це так назвав.

Ти казав, що їздив в гори, щоб зібрати матеріал. Можеш розповісти про це?

Так, були поїздки. Подорожував у Верховину, і у село Старичі біля Яворівського полігону. Це прийти, послухати, що взагалі твій дідо розповідає, десь на якомусь святі бабуся щось заспіває і всі інші її підхоплюють. І так разом воно і накопичилося.

Початково такої цілі (ред. зібрати фольклор) не було. Потім з'явилося розуміння, що мені треба накопичувати матеріал, приїхати в монастир, пожити там, позаписувати інструменти. І в моменті, коли вже щось почало народжуватися, люди почали мені про це говорити, що от, якщо хочеш оце записати, тобі треба туди. Коли люди почали про це говорити, я, звісно, вже більш націлено почав на це звертати увагу і накопичувати матеріал.

Минулого тижня я записувала інтерв'ю з Яриною Сізик. І вона мені казала, що писала тобі стосовно права власності на фолькові частини, бо ж народна музика теж має авторство. Як просунулася ця історія стосовно прав на фолькові частини?

Коротше, яка історія. Скільки разів я не намагався знайти щось, запитати у тих представників, які займаються авторськими правами конкретних артистів, — просто як горохом об стіну.

Ярина мені написала ще після релізу першої частини і ми багато про це спілкувалися, вона мені трішечки більше розповіла, як це працює. По суті, зараз я просто чекаю, щоб вона мені написала стосовно того, куди звертатися і з ким спілкуватися, кого вказувати.

Тому що немає абсолютно ніякої інформації. Умовно, на ютубі це може бути якийсь канал на вісім підписників, Shazam не відстежує, на стримінгових платформах не відображається. А куди далі йти? Немає якогось звичного процесу.

Ярина — дуже крута, я взагалі захоплююсь усім, що вона робить, і я впевнений, що вона зможе мені з цим допомогти. Тому що це реально болюча тема. У нас є велика спадщина. З більш примітивною або більш свіжою творчістю ти можеш легко взаємодіяти, зокрема в питанні авторського права. А те, що справді "трушне", вартісне, ніби кануло в Лету. Але я думаю, такі люди, як Ярина, це виправлять найближчими роками.

Дві частини "темної" ти робив із саундпродюсером MOERR. Можеш розказати про вашу співпрацю?

MOERR — це Андрій, мій товариш із Хмельницького. Ми з ним дуже-дуже давно пишемо музику і, по суті, він був автором усіх моїх треків до релізу альбому "Недовготривалі відносини" і EP "Слина". Тобто, де більш солодкий музон ("Недовготривалі відносини", "Слина") — це робота Єгора Гавриленка, Lazy Jesus. Усі релізи до цього, EP “Околофронт”, дві частини "темної" — це все робота Андрія.

Ми з ним познайомилися дуже спонтанно. Він мені просто скинув колись біти. І я такий: "Ого, ї**ть, прикольно! А можна більше такого, будь ласка?" І так ми почали спілкуватися. Пройшли з ним різні важкі етапи життя кожного з нас і це супроводжувалося підтримкою. Коли ми з ним почали працювати, Андрій не мав цілі розвиватися в музиці або не говорив про це. Але поступово почало з'являтися все більше артистів, які з ним працюють. Зараз він вже вийшов на певний рівень. Я впевнений, що він буде далі шалено рости. У нього дуже великий талант до нетривіальної музики. У тому його найбільша сила.

"Пекло вже майже тут" — OTOY про LP "темна ч.2", кінець етапу початківця, самотність та дизморал
Надано артистом

Обидві частини "темної" — це, зокрема, про злість, вигорання, втому, відчай. Що ти сам відчував, коли писав ці тексти, і як вони допомагали тобі проживати те, що відбувалося в тебе всередині?

Насправді все, що я пишу, так чи інакше відгукується до якогось періоду мого життя. Немає такого, що я пишу про якусь змодельовану історію. Звісно, є якісь збірні метафоричні образи, але здебільшого, якщо ми говоримо саме про глобальність, то це завжди на 100 % віддзеркалення мого життя, просто, можливо, десь прикрашене. Саме процес написання музики — це єдине, що дозволяє мені відчувати себе живим, єдине, що станом на сьогодні приносить мені хоч якусь емоцію, якесь задоволення. І, власне, проходити всі ці етапи допомагає саме закарбовування цих прожитих історій та емоцій у творчості. Лише так воно в мене працює.

У передноворічному епізоді Artилерії ти казав, що в "темній ч. 2" твій улюблений трек за кар'єру — "пащека". Можеш розказати, коли ти його написав і чому саме цей трек для тебе визначальний?

Воно так працює, що все, що найсвіжіше, — найкраще. Тому що це вже якийсь результат твого пройденого шляху, професійного росту і так далі. "Пащека" — це, напевно, такий найвідвертіший трек. Бо я раніше казав собі, що не можна багато матюкатися в музиці, не можна те, не можна це. А зараз так якось по*** стало. Ти просто береш і робиш те, що думаєш, говориш так, як у житті, не стримуєш свої емоції, бо лише тоді воно відгукується як щось живе, як щось відверте і справжнє. І тому я вважаю, що треки "держава живе, людина існує", "аїд", взагалі майже весь цей альбом і зокрема трек "пащека" — максимально відверті.

Ти казав, що "темна ч. 2" ти дописував буквально місяць тому. І в цьому для мене велика різниця, як слухається "темна ч. 1" і "темна ч. 2". У чому ще для тебе різниця між цими двома альбомами, окрім актуальності текстів?

Напевно, це передусім про актуальність текстів, про посили, бо це саме те, що я хотів освіжити і змінити у другій частині альбому. Бо навіть "СЛУХ" писали, що відчувається, що перша частина була написана раніше. Так і є. Тут мені хотілося все ж таки висловитися як логічне завершення цього довгого шляху в три роки, під час яких цей альбом писався.

І друге — це, звісно, звучання. Воно ще впевненіше та наповненіше.

Ще зліше і темніше, мені здається.

Однозначно. Бо тоді це була лише моя внутрішня агресія, яку я плекав з дитинства і з підліткового часу. А тут вже це все наклалося на досвід війни і, звісно, воно не може не розй**увати більше.

У "темній ч. 2" є чотири колаби. Можеш розказати про співпраці з цими реперами?

Один із моїх улюблених українських реперів — це Рома Майк. Вважаю, що в нього шалено велике і яскраве майбутнє. Дуже мені подобається трек "хліба і видовищ": на мою думку, це найсильніший гостьовий куплет, який можливо зробити.

Друге — це blessbaby, теж дуже прикольний чувак, фрешмен.

S23 — офігенний лірик-репер з Івано-Франківська. Мені дуже подобаються його тексти і світ, який він будує у своїх треках.

Sam Inspired — це мій товариш, з яким ми познайомилися колись давно в Парижі на вулиці, де джемили музиканти.

Назва треку "звіру дякую" — це відсилання до треку "Звір" Стасік, який має бути на колабі з тобою?

*сміється* У тому числі. Знаєш, у моєму світі це така історія. Якщо ми подивимося, кого я називаю звіром — звіром я називаю наших бійців, зокрема "розвідоту". І от якщо ми глянемо попередній трек "аїд", там я теж використовую цю історію. Бо там є частина рядків:

світло на вулиці вимкнули звірі,

що в лісі готуються зжерти ту тварь,

що під столом проповзла і хоче на стіл,

але гості нам винні ще за "Азовсталь"

І тут теж звірі вимкнули світло, працюють вночі в PVC-окулярах. І трек "звіру дякую" — це трек про нашу військову розвідку, про хлопців, які працюють під покровом ночі. Одна з найважчих робіт. Тому так, це, безумовно, така червона ниточка, яка тягнеться через всі треки.

У твоєму альбомі, якщо дивитися по треклісту, є досить багато пекельних відсилань: "аїд", "пащека", "звір". Для тебе вони несуть якийсь релігійний контекст чи це просто стилістика "темної"?

Я в Бога вірю. Я католик і я дуже ціную саме те, що я вірю в світло, в добре. І я б не хотів заграватися тут із чимось пекельним, злим. Історія про те "пекельне" — це насправді більше про те, що ми проживаємо тут і зараз, аніж про щось міфічне і містичне. Пекло вже майже тут.

"Пащека" — це що? Це дуже агресивна морда, рот. І це те, як відчувають себе будь-які вуста у період війни. А "аїд" — це наша буденність, бо Аїд — це хто? Це володар пітьми і підземного світу. І тут історія про те, що він приходить до наших сімей все частіше.

На альбомі в тебе є два англомовні треки, один англо-французький. До цього ти теж вкраплював англомовні слова і частини у свою музику. Ці два треки — це твій меседж до Заходу чи ти просто вирішив поекспериментувати?

Ніякого експерименту тут немає. Писати англійською не становить для мене якоїсь особливої різниці чи додаткової складності, щоб називати це експериментом. Все ж таки, так, у мене є аудиторія і товариші мої, і знайомі, які живуть не тільки в Україні й розмовляють не тільки українською.

Ну і це історія про те, що якщо і вирішив поекспериментувати, то я не хочу замикатися навколо лише України, я хочу говорити про Україну за її межами теж. І, накопичуючи такий матеріал, я відчуваю, що робити мені це англомовним продуктом набагато легше. При тому навіть коли ти слухаєш англомовні треки, як той же independence, ти все одно чуєш, що це український звук. Бо коли ти слухаєш французький репчик, де пацани читають французькою, а потім переходять на англійську, ти розумієш, це френч-реп. Те саме з британським, німецьким, польським репом. Я поки не можу сказати, що в нас є якась характерна відмінна риса. Але я в процесі.

Твої тексти в обидвох частинах "темної" сміливо критикують суспільство, його негативні прояви, корупцію. Ти мені вже говорив, що поки наших не насвариш, то вони не зрозуміють. Чому ти так думаєш? Гадаєш, що критика суспільства взагалі здатна його змінити?

Я бачу це банально в якихось мінімальних штуках. Наприклад, коли я пощу збори, сториз дивиться 11 тисяч людей, а донатить 8 людей. І коли я пишу: "Бл**ь, ну так ми точно виграємо, пацани, дякую за допомогу", після цього донатять 600 людей. Можна помножити це на масштаб усього суспільства і буде зрозуміло, про що мова.

Нещодавно в Instagram-сториз ти зазначив, що відчуваєш самотність. Мені здається, що це відчуття знайоме для досить великої частина суспільства. Для тих, хто теж відчуває самотність, можеш поділитись, що тобі допомагає хоча б частково відволіктись від цього?

Все дуже просто. Робота, друга робота — це творчість. Все, що пов'язане з першою і другою роботою, — це будь-які додаткові активності, зустрічі, шоу, інтерв'ю. Секс обов'язково, їжа обов'язково і відсутність здорового сну. Цей комплекс дозволяє забути про проблеми самотності, тому що тебе ї** все, що тільки можна. І ти ще часто думаєш про те, що не виспався і було би класно раніше заснути. Так можливості думати про самотність не залишається.

"Пекло вже майже тут" — OTOY про LP "темна ч.2", кінець етапу початківця, самотність та дизморал
Надано артистом

Ще, коли ти говориш про втому, про дизморал, це відчуття, яке я переживала теж. Але у мене є таке, що я не можу собі дозволити впасти в дизморал, тому що думаю, що хлопцям і дівчатам на передовій у сто разів важче — і яке в мене є право сидіти в теплій квартирі і відчувати себе так? Як тобі мотивація "треба ї**шити" допомагає рухатись далі? Чи як ти проганяєш дизморал від себе?

Насправді не факт, що я його проганяю. Він все-таки сидить всередині і я не можу сказати, що ні, його немає, я з ним працюю. Ні, не працюю — він тут і зараз сидить в моїй кімнаті на дивані. Тут знову ж таки все про завантаженість. Я дуже сильно в самому житті боюся, що втрачаю час, що я роблю надто мало, що я вже такий великий, старий, дорослий, а зробив недостатньо, що XXXTENTACION у 19 був світовою зіркою і культурним ідолом. Оце ця двіжуха коли сидить, то я просто виділяю день, коли треба трохи більше попрацювати.

Що чекати від твого великого сольника, який буде в лютому?

Чекати роз*** . Там буде дуже класно. Буде великий концептуальний концерт, який складатиемться з двох частин. Воно того варте. Я сам дуже чекаю, якщо чесно. Головне не здохнути на сцені від інсульту або інфаркту, тому що я деколи там так напружуюся, коли читаю, що мені напряжно стає і самому.

У Instagram ти зазначив, що з виходом "темної ч. 2" проєкт OTOY піде. Ти вважаєш, що ти вже все сказав у межах проєкту?

Це був клікбейт. "темна ч. 2" буде останнім релізом мене як артиста-початківця. З цим альбомом я пройшов весь свій шлях становлення як артиста. Я отримав досвід і точно намітив ті вектори, куди б я хотів рухатися, ті масштаби, яких я хотів би досягати, і ті цілі, яких би я хотів досягти у своїй творчості. Маючи це усвідомлення, я розумію, що зараз вже прийшов час для наступного етапу, де я вже не є початківцем, а артистом "середнього" прошарку.

Тобто сам проєкт OTOY буде існувати далі, правильно?

Так, абсолютно, це буде той самий проєкт. Нема сенсу бавитися цими нікнеймами. Як я його рандомно придумав, бо мені сподобалось, так він і буде далі існувати, бо він добре відпрацьовує.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок