30 січня на сцені Міжнародного центру культури та мистецтв (колишній Жовтневий палац) відбудеться прем'єра сучасного балету "Д.І.М." від театру INSHA Dance Company. На один вечір глядачі зможуть відчути своїм домом світ танцювального театру, переживши широкий спектр контрастних почуттів — від болю та журби до віри у світле майбутнє.
Суспільне Культура поспілкувалося з командою Insha Dance Company: розповідаємо про сенси, візуал та історію створення майбутньої вистави.
Про що вистава "Д.І.М."
Сучасний балет на дві дії "Д.І.М." фокусується на тілесній рефлексії про дім, його фізичний та духовний символізм: що він означає для людей, вимушених покинути свою землю.
"Це історія про дорогу. Про тих, хто вимушено опинився в одному вагоні евакуаційного поїзда і, прийнявши нові правила життя, залишився нескореним. Це присвята кожному з нас. Всім, хто пережив біль втрати, й усьому, що було втрачено. Дім — це процес і шлях. А отже — ми всі на шляху додому… І поки стукіт залізниці невпинно супроводжує цю подорож, дозвольте їм поділитися своїми історіями", — коментують творці вистави в пресрелізі.
Також у команді акцентують, що "Д.І.М." — це "спроба розчепити біль на менші шматочки, щоб він не так жалив зсередини".
"Це зерно раціональної журби за тим життям, яке ми, можливо, не так цінували, як зараз. Це наш літопис", — підсумовують автори вистави.
Як виникла ідея для перформансу "Д.І.М."
Балет "Д.І.М." створили на основі вистави "М.H.O.T.F., або Мій Дім на Двох Ногах".
Майбутня прем'єра — перша вистава Insha Dance Company, яку створили в межах творчої резиденції.
Початкова вистава для камерної сцени, на одну дію, переросла в нову — на дві дії, з новими сценами, живою музикою та масштабною декорацією, яка, за словами хореографа-постановника Іллі Мірошніченка, "додає предметності дії на сцені" і "перевертає з ніг на голову уявлення глядачів про театр".
Окрім цього, у порівнянні з постановою "М.H.O.T.F., або Мій Дім на Двох Ногах", для балету "Д.І.М." придумали нові образи артистів і рухи, а також адаптували сюжет під контекст цивільного життя в Україні.
Як ідею втілювали на сцені: хореографія, музика, сценографія та костюми балету
Балет "Д.І.М." створили люди, які особисто пережили евакуацію з рідних домівок у воєнний час. Автори постанови зауважують, що вирішили "втілити власний досвід на сцені так, як вміють це найкраще — танцем".
Однак, як зазначає Ілля Мірошніченко, це все одно було непросто. На перших етапах роботи над проєктом в артистів були так звані сеанси самотерапії: вони багато розмовляли про дім, дорогу, рефлексували про це поняття. Окрім цього, творці балету намагалися "віднайти ключі для якнайточнішого опису процесу евакуації без спекулятивності".
"Це було важко морально. Але чи маємо ми право говорити про складність підготовки театральної вистави, коли тисячі найкращих українців ціною власного життя дарують нам ці години в репетиційній залі?! Я вважаю, що не варто на цьому загострювати уваги. Якщо премʼєра анонсована — значить, було не настільки важко, щоб унеможливити вихід вистави у світ", — каже Мірошніченко.
На фінальному етапі артисти мають репетиції шість разів на тиждень — по п'ять годин. Однак хореограф-постановник стверджує, що це лиш "мінімум часу, який необхідний для пошуку правильного відображення тієї безлічі слів, які хочемо сказати рухами".
Над хореографією в балеті працювали Ілля Мірошніченко та Катерина Кузнецова.
Танцювальна постанова тут поєднує багато стилів і технік. Тобто "танець перебуває під впливом постійного пошуку вірного руху для конкретних завдань", як каже Мірошніченко.
Художник-сценограф Богдан Поліщук розповів Суспільне Культура, що загальне сценографічне рішення вистави — доволі масштабне й розраховане на велику сцену.
Головним викликом для Поліщука було "не перейти на територію кон'юнктури й не експлуатувати актуальну болючу тему, яка розкривається у виставі". Саме тому він шукав ходи, які створювали б настрій, але при цьому не були б пласкими — такими, що "вичавлюють сльози" в глядачів.
"Як на мене, зараз такого забагато. Беззмістовно на сцені конкурувати з дійсністю. Актуальна реальність українців – це вже найвищий щабель драми та емоцій", — пояснює художник-сценограф.
Митець ділиться, що поринув у пошуки асоціацій, метафор і образів, які будуть "створювати альтернативний всесвіт, дозволять масштабувати дію, глянути на неї з відстані".
В основі сценографії вистави — образ світу, який з початком війни "перевернувся з ніг на голову". Богдан Поліщук барвисто описує це: урбаністична картина, виразні фактури, величезні бетонні й дерев'яні стовби електромереж, розтягнуті дроти й гілки дерев.
"Це простір, у якому має зникати межа між буденністю й химерністю, це про постапокаліптичність із присмаком сюрреалізму. Я хотів, аби люди, які існують в танці на сцені, ставали частиною цього простору. Щоб цей простір надавав всій хореографічній дії якогось контексту. Щоб ті змісти, які Ілля Мірошниченко закладав у виставу, зрезонували й стали більш монументальними", — підсумовує сценограф.
Богдан Поліщук став також і художником з костюмів для балету "Д.І.М.". Він розповів, що все вбрання пошили спеціально для цієї постанови. Костюмер наголосив, що там не буде одягу із секонд-хендів — хоч це й "перша асоціація, яка виникає при згадці переселенців".
Він намагався зробити костюми "вишуканими у своїй простоті". За його словами, було багато роботи з підбору тканини, її фактури й кольору. Художник хотів у створенні костюмів дотримуватися єдиного стилю, щоб вони були ансамблем, але при цьому кожен створював окремого персонажа й підкреслював індивідуальні риси акторів. Поліщук додає, що в костюмах для танцювальних вистав треба враховувати особливості руху — втім, важливо, щоб сценічний одяг не перетворювався на "зручні трєніки".
"Я люблю працювати з невербальним театром, бо тут візуальна складова стає виразнішою й ще активніше входить у симбіоз з дією, пластикою і самим змістом", — зазначає Поліщук.
Спеціально для балету "Д.І.М." композитор Віктор Рекало написав музичний супровід — твір для струнного квінтету (дві скрипки, альт, віолончель та контрабас). 30 січня його виконають наживо.
За словами Рекала, музика у виставі — це "провідник у світ образів". Глядачі почують стукіт коліс потяга, сирени, голосіння людей, а також "зануряться в ранкові пейзажі мирної України з надією на світле майбутнє".
"Загалом моя партитура — це сплетіння різних образів мирного та воєнного буття. Вона передає надзвичайний спектр глибоких почуттів, які танцівники транслюють через рух. Натхненням до цієї роботи для мене були як особисті переживання, так і усвідомлення нашої невимовної національної трагедії", — зазначив композитор.
У команді очікують, що це буде "чуттєвий виступ, але водночас дуже зосереджений — для виконавців партитура досить складна".
PR-менеджерка проєкту Ольга Усачова сподівається, що балет "викличе у глядачів катарсис".
Про Insha Dance Company
У 2019 році в Києві виник молодий творчий дует двох українських танцівників — Іллі Мірошніченка та Катерини Кузнецової.
У 2022 році дует трансформувався в танцювальний театр Insha Dance Company. Окрім хореографії, Insha Dance Company у своїй діяльності застосовує принципи фізичного, драматичного й музичного театру. Ілля Мірошніченко зазначає, що це "синергія невербальної мови на сцені": мовляв, часом немає кращого засобу, ніж жест, а інколи розгорнути дію на сцені можливо лише щирим танцем. Тому, власне, й обрали назву Insha.
Це проєктний незалежний театр, тому кількість працівників у ньому постійно змінюється. Все залежить від вистави, яку творці готують до показу. Втім, серед постійних членів команди — орієнтовно 12 людей.
Над проєктом "Д.І.М.", каже Ілля Мірошніченко, зараз працює найбільша кількість людей: артисти, музиканти, художники (сценографія, костюми, світло), постановник, асистент, бухгалтер, юрист, PR-менеджерка тощо. Загалом у роботі над проєктом залучені приблизно 60 людей.
У репертуарі Insha dance Company наразі представлено чотири вистави:
- "Дерево не може втекти" — моновистава про внутрішню зневіру людини, яку "загнали в глухий кут" особисті проблеми;
- "1984.Інша" — антиутопія за відомим літературним твором Джорджа Орвелла;
- "Стіна" — "реактивна" вистава, у якій артист на сцені "створює своїм танцем музику, а декорація стає великим музичним інструментом, що повʼязує різнохарактерні історії розмитих в часі персонажів";
- вже згадана вистава "М.H.O.T.F., або Мій Дім на Двох Ногах".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
