Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) 20 вересня оголосила про внесення до Списку всесвітньої спадщини чотирьох меморіалів геноциду в Руанді.
ЮНЕСКО додало в Список всесвітньої спадщини такі меморіальні місця в Руанді:
- Ньямата — меморіальний комплекс, розташований навколо колишньої церкви за 30 км південніше від столиці, де поховано останки 50 000 людей.
- Мурамбі — технікум на півдні країни, який став одним із місць різанини в Руанді. Тутсі спершу намагалися сховатися в місцевій церкві. Однак єпископ і мер заманили їх у пастку, відправивши до технікуму, стверджуючи, що там їх захищатимуть французькі війська. Близько 65 000 тутсі прийшли до закладу, їм не дали ні води, ні їжі. Це було зроблено для того, щоб люди були надто слабкі для опору.
- Ґісозі — меморіал у столиці, де поховані останки понад 250 000 людей. Тут розташований інформаційний центр для тих, хто хоче зрозуміти перебіг подій геноциду та його причини.
- Бісесеро — поселення на пагорбі на заході країни, де загинули близько 40 000 людей.
Що відомо про геноцид у Руанді
Геноцид в Руанді — масове вбивство представниками народності хуту іншої народності — тутсі, а також тих хуту, які були проти вбивств. Геноцид тривав із 6 квітня до 18 липня 1994 року. Жертвами цих подій, за різними оцінками, стали від 500 тисяч до 1 млн осіб. Загальна кількість жертв нараховує до 20 % від усього населення країни.
Геноцид здійснювали армія, жандармерія, етноугруповання, які підтримувала влада і цивільні, за бездіяльності міжнародних організацій та окремих країн. Створювалися місцеві озброєні загони, велася масова пропаганда, закуповувалися ножі-мачете, які роздавали цивільним. Убивали і дітей, і літніх, і вагітних жінок. Людей, які намагалися сховатися у школах та церквах, закидали гранатами та спалювали живцем.
Як пише ООН, сигналом для початку геноциду проти тутсі стала загибель президента Руанди, коли його літак збили ракетою 6 квітня 1994 року. Хуту звинуватили в убивстві представників тутсі й наступного дня розпочали убивства.
Під час масових убивств ООН більше переймалася своїми військами. Екскомандувач місцевої місії генерал Ромео Далер пригадував:
Протягом 48 годин від початку різанини до столиці Кіґалі та інших регіонів прибули 2 тисячі військових із найкращих армій світу: Франції, США, Великобританії та Італії. Вони прибули для того, щоби евакуювати своїх співвітчизників і деяких руандійців. І хоча вони спотикалися об трупи і до них долинав запах розкладання тіл із вулиць, з провулків, із будинків, це не похитнуло їхньої рішучості не помічати катастрофи і виконати своє завдання.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
