22 червня у Києві відбулося відкриття XI Міжнародного фестивалю "Книжковий Арсенал". Як минуло відкриття XI Міжнародного фестивалю “Книжковий Арсенал” — у репортажі Суспільне Культура.
Незважаючи на полудневу червневу спеку, близько 16-ї години навколо Мистецького Арсеналу на вулиці Лаврській збирається чималий натовп. Довга вервечка черги тягнеться на кількадесят метрів. Навколо долітають фрагменти розмов: "Хочу взяти собі нову збірку Ярини Чорногуз, і ще щось про війну…", "Планую ще в неділю забігти на дискусію про жіночі голоси у фантастиці", "Цікаво, а Зеленський буде?".
Якщо коротко: Зеленський був. Але про все по порядку.
В очах людей — суміш натхненності та певної недовіри до того, що мистецьке життя столиці от-от знову завирує, навіть під час повномасштабної війни.
Перед входом на територію Мистецького Арсеналу відвідувачі проходять перевірку металодетектором. Особисті речі також ретельно оглядають: просять показати вміст сумок та увімкнути наявні електронні пристрої. І це не єдині безпекові заходи на цьогорічному фестивалі — з цією ж метою організатори змінили формат події і наперед анонсували про заходи безпеки в разі повітряних тривог. Це нова реальність, з якою стикнутись культурні інституції під час повномасштабного вторгнення.
Цю ситуацію раніше прокоментувала директорка Книжкового Арсеналу Юлія Козловець: "Ми орієнтуємося на укриття, яке наявне в Мистецькому Арсеналі і яке ми зможемо забезпечити в разі повітряної тривоги. Воно вміщає до 700 людей. Звичайно, ми розглядали й варіант проведення ярмарку видавців, але, маючи багаторічний досвід його організації, відмовилися від цієї ідеї як від нереалістичної в умовах воєнного стану та в умовах меншого за масштабом фестивалю".
Новий формат: Книжковий форум під час війни
У 2023 році концепція Книжкового Арсеналу суттєво трансформувалася: тепер літературні новинки на стендах представляють не видавництва, а книгарні. Книжковий ярмарок розділений на шість тематичних секцій, кожним з яких опікується певна столична книгарня: нонфікшн ("Сенс"); художня література ("Книжковий лев"); дитяча книга, комікси та художня проза ("Закапелок"), книга про російсько-українську війну ("Сяйво книги"), арткнига ("Довженко-Центр"). Таке рішення організаторів викликало неоднозначну реакцію — кілька видавництв і зовсім відмовилися презентувати свій доробок на фестивалі.
Біля стенду від "Сяйва книги" бачу Ганну Скоріну — дослідницю воєнної української літератури та координаторку секції книг про російсько-українську війну. Окрім неї, цим сегментом ярмарку займався директор книгарні Гліб Малич.
"Зміна формату виконує, насамперед, безпекову функцію. У випадку повітряної тривоги набагато простіше взяти це крило та вивезти його, ніж усі два поверхи. Легше проконтролювати п’ять локацій, ніж кожне видавництво з їхніми ятками, які будуть дуже довго збиратися", — каже вона.
Водночас не заперечує недоліків такого рішення: "Я розумію, що це великий мінус для видавництв. Вони боялися, що книжки не продадуться, не всі будуть знати асортимент, тож вони будуть губитися. Люди не надто добре сприймають, коли змінюється звичний формат".
Скоріна прокоментувала й відмову деяких видавництв від участі в ярмарку: "Я вважаю, що це трохи втрачений шанс. За моїми дослідженнями, від 2014 року у нас видано 1200 книг про війну. З них 220 написали військові. Зараз на цьому стенді представлена лише п’ята частина з них. Як бачите, у нас тільки один стенд — а по-хорошому їх було б два-три, якби інші видавництва не «страйкували». Я закликаю більше так не робити, адже це втрачена можливість саме цього року представити свої книги про війну. Раніше вони ніколи не були зібрані отак тематично на одному стенді. Так, колись ще був ВетНамет (ветеранський намет, — Ред.), але цього року він тут не представлений, на жаль. Проте зараз це велика можливість: будуть іноземні журналісти, будуть представлені книжки іншими мовами, які вони б купили і понесли у світ. Це той момент, коли про війну в Україні дізналися б від ветеранів! У нас є багато перекладених англійською мовою книг про «Ізоляцію», концтабори, катівні. Це має знати світ. І сьогодні шикарний шанс показати ці книги іноземним журналістам, які можуть купити, привезти додому, зацікавити закордонних видавців і видати їх там".
Загалом на Книжковому Арсеналі представлено 1300 книжок від 77 видавництв.
"Я знаю тут кожну книгу, — каже Ганна Скоріна, — читала її або принаймні частково ознайомлена, тож готова про всі розповідати, рекламувати їх. У мене немає якихось улюбленців — це все прекрасні книги. Не треба було просто відмовлятися від участі. Зараз увага до воєнної літератури прикута, як ніколи — я навіть не очікувала, що стільки відвідувачів підійдуть до цього стенду".
Свято всупереч всьому
На годиннику 17:00: розпочалося урочисте відкриття фестивалю. Цьогорічна тема — "Коли все має значення". Її кураторкою стала журналістка, документалістка та виконавча директорка Лабораторії журналістики суспільного інтересу Наталія Гуменюк. Програма побудована так, що включає дуже різні голоси і думки щодо теперішнього та майбутнього — інтелектуали, поети, військові.
Також серед кураторів події — виконавча продюсерка Радіо Культура Ірина Славінська (основна літературна програма "Перенести досвід у пам’ять") та директорка Книжкового арсеналу Юлія Козловець (програма для дітей та підлітків "Коли війна не лише у книжках").
Окрім цього, на фестивалі також будуть представлені: професійна програма від Оксани Карп’юк, спеціальна програма "(не)публічні бібліотеки" від Літературної лабораторії Мистецького арсеналу (куратор — Діма Казаков), спеціальна програма від Довженко-Центру "Літературний кіноканон. Том перший" та спеціальна програма Українського ПЕН "Пам’ять говорить".
Попри піднесений настрій, у виступах спікерів повсякчас звучало нагадування, що це свято всупереч всьому, а не незважаючи на все.
"Це не такий фестиваль, як завжди. Це видно по тільки одній галереї, кількості подій, днів, сцен та аудиторії, яка тут зібралась. Але це все одно наш з вами "Книжковий Арсенал" – подія, яка важлива для нас всіх. Ми сьогодні тут разом, бо для нас це має значення", — висловилась Юлія Козловець.
Олеся Островська-Люта, директорка Мистецького Арсеналу також взяла слово: “«Книжковий арсенал» цього року, із його великою літературною програмою, і його фокус-темою «Коли все має значення» говоритиме про те, як змінюється наше життя. Як з’являються речі для нас важливі, а ті, що здавалися банальними – виявилися ключовими. Я захоплююсь співпрацею з командою «Книжкового Арсеналу»: ці люди тримають небо на своїх плечах".
Після цього хтось неначе клацнув вимикач та "увімкнув" подію. І "мурашник" відвідувачів розбігся від сцени просторими коридорами Мистецького Арсеналу у пошуках новенького чтива.
"Книжковий кошик" Зеленських, Ступки та Вишебаби
Раптом центром дійства стала поява подружжя Зеленських: президент з першою леді теж відвідали фестиваль. Люди в натовпі бажають Володимиру Олександровичу здоров’я, дякують. Хтось навіть висловив повагу за підписання закону про заборону ввезення книг з Росії та Білорусі. Інтрига щодо підписання закону президентом тривала майже до самого відкриття Книжкового Арсеналу, зрештою – підпис поставлено.
Після емоційного візиту Володимира та Олени Зеленських йду розглядати новинки: раптом натраплю на щось цікаве.
На касі книгарні "Книжковий Лев" зустрічаю актора Остапа Ступку, тож підходжу поспілкуватися: "Я лише сьогодні з новин дізнався, що все-таки відбудеться наш знаменитий київський «Книжковий Арсенал», — ділиться актор. — Щоправда, в іншому форматі, зменшеному. Я дуже зрадів, запланував заїхати – і ось я тут! Атмосфера мистецька, інтелектуальна. Люди читають, читають багато – набирають повні торби! Незважаючи ні на що, життя продовжується. Так і має бути, адже ми мусимо перемогти. А сьогоднішнє дійство – це одна із запорук нашої перемоги".
Як виявилося, пан Ступка придбав книжку "Зельда" ("Видавництво 21") — любовний роман про дружину Френсіса Скотта Фітцджеральда. Актор планує відвідати фестиваль ще в суботу, з молодшим сином, який любить комікси: бачив, що вони тут представлені в окремій секції.
За дитячими книжками для доньки на фестиваль завітав і письменник Павло Вишебаба. Окрім цього, військовий та поет братиме участь у низці заходів. У розмові з Суспільне Культура митець зазначає, що новий формат події йому сподобався: "Думки розділились. Комусь більше подобався розподіл по видавництвах,а мені, наприклад, легше орієнтуватися зараз. Я завжди приходжу на «Книжковий Арсенал», насамперед, задля поезії. Тож мені подобається, що зараз не потрібно шукати ці книжки по видавництвах, а є конкретні жанрові стенди. Мені зайшла така концепція".
"Книжковий Арсенал": перспектива книговидавців
Мені стало цікаво дізнатися, зрештою, погляд на реформу з перспективи книговидавців. Мені вдалось поговорити про це з власником видавництва "Лабораторія" Антоном Мартиновим. Бізнесмен каже, що за атмосферою офлайн-події дуже скучив, хоч і не мав очікувань, що "Книжковий Арсенал" цього року таки відбудеться. Через це й "не відчуває якоїсь паніки, що з видавцями не поговорили" й "не має претензій до цього".
Антон Мартинов ділиться враженнями від фестивалю й говорить, що оновлена концепція не вплинула на його думки: "Так, він став набагато меншим. Але ми розуміємо, що зараз триває повномасштабна війна, наш емоційний фон постійно страждає від загрози підриву Запорізької АЕС. І в той же час відбувається величезна подія культурного масштабу – київський Книжковий арсенал. Тому, скажімо, на мою психіку значно більше впливає контекст, у якому ми зараз живемо, ніж якісь «міжсобойчики» видавничої галузі. Багато видавців не задоволені тим, що з ними не поспілкувалися перед прийняттям рішення про зміну формату Арсеналу. Мені здається, що зараз ми живемо в такій невизначеності та турбулентності, що проблеми в комунікації цілком ймовірні. Хоча, звичайно, постійно так комунікувати з видавцями не можна", — каже він.
Я йду далі — потрапляю напоетичні читання "Поезія у пікселі". Трохи запізнююсь на подію, тому всі місця вже зайняті — але навколо крісел зібралася ще ціла юрба слухачів. Виступає Олена Герасим’юк: люди заворожено слухають чуттєві рядки, у декого на очах навертаються сльози. Коли поетеса закінчує вірш, лунку тишу миттєво розривають оплески.
У цей час в сусідньому павільйоні відбувається рефлексія і для наймолодших відвідувачів: творча майстерня "Аґрафка" проводить майстер-клас для дітей та підлітків за своєю книгою "Війна, що змінила Рондо", і в такий спосіб намагаються прожити складний досвід воєнного стану. На ватмані розкинувся величезний барвистий малюнок: кумедний персонаж із реплікою "Боже, дякую за перемогу"; ятка з морозивом, на даху якої майорить український прапор; розсип маків.
У період війни українські діти щодня стикаються з таким рівнем небезпеки, стресу та негативу, що несформованій нервовій системі складно впоратися з настільки потужним навантаженням. Вимушено покинутий рідний дім, ночівлі в укритті, постійні вибухи та погані новини — не таким ми уявляємо собі щасливе дитинство.
Вівальді і Маріуполь
Завершення цього вечора — концерт камерного оркестру "Ренесанс" Маріупольської камерної філармонії. Захід відбувається на Вуличній сцені. Навколо пахне смаколиками з фуд-кортів, від спеки рятують сутінки та прохолодний лимонад. Глядачі вмощуються на своїх місцях, багато з них тримають в руках пакунки з новими книжками. На сцені з’являються виконавці. Ініціаторка проведення концерту Наталія Гуменюк коментує подію зі сцени:
“Маріупольський камерний оркестр ще й називається «Ренесанс» — буквально «відродження»! Маріупольська філармонія була окупована, засновник оркестру Василь Крячок був комендантом укриття, інші аристи допомагали людям. Зрештою, вони виїхали. Бачити їх на сцені, спостерігати реакцію людей дуже важливо. Для мене це дуже емоційно цінний досвід того, як ідея перетворюється на життя”.
Перший акорд — і публіка на цілу годину занурюється в чар класичної музики. І знову насуваються сльози.
Простежую в собі піднесення, умиротворення та лише одну думку: "Аби тільки не почалася тривога". Було б дуже боляче, якби черговий обстріл перервав цю мить спокою, справжнього відродження культурного життя столиці. На щастя, обійшлося. Після кожної композиції лунали гучні оплески та вигуки "Браво!" Озираюсь на глядачів позаду мене: щасливі.
Цьогорічний "Книжковий Арсенал" — це не просто грандіозний та дуже бажаний перезапуск мистецького життя країни. Це ще й вагоме досягнення на культурному фронті. Адже проведення такої масштабної масової події під час війни, тим паче мистецької — неабиякий спротив прагненню ворога заперечити існування української культури як окремої, потужної, розмаїтої складової нашої національної ідентичності.
Поки Росія знищує українську культурну спадщину, ми примножуємо її, вивчаємо, вшановуємо та робимо все можливе, аби презентувати її світу. Країна-агресорка перетворює Маріупольську філармонію на трибунал для військовополонених: встановлює там тюремні клітки та незаконно судить українських захисників на сцені, де раніше лунала музика світла — а тамтешній оркестр "Ренесанс" все одно відроджується, наче фенікс з попелу, і звучить на сцені вільної України.
"Книжковий Арсенал" говорить про цінності — європейські та загальнолюдські. Маніфест фестивалю "Коли усе має значення" підкреслює важливість літератури як вкладу в нашу перемогу, а також наголошує на цінності кожного зусилля заради збереження незалежності — і культурного суверенітету зокрема.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
