Енергодар — одне з наймолодших міст України. Його заснували у 1970-х роках із початком будівництва Запорізької ДРЕС (нині теплоелектростанції). Зараз Енергодар є містом-супутником найбільшої електростанції Європи — Запорізької АЕС, — яку тимчасово захопили росіяни та використовують для ядерного шантажу.
До повномасштабного вторгнення Росії в Енергодарі жили 53 тисячі людей, за оцінками, зараз виїхала приблизно половина населення. Українська влада закликає людей виїжджати.
Нині в місті залишається до 6500 працівників Запорізької АЕС, половина з них не укладала контракт з окупантами.
Про історію створення та особливості Енергодара, а також про життя у місті зараз — у матеріалі Суспільне Культура.
Історія створення Енергодара: від селища без назви до міста Енергодар
Перший гранітний камінь на Іванівських кучугурах, непридатних до сільського господарства, заклали 12 червня 1970 року — так почалося будівництво населеного пункту для робітників майбутньої Запорізької ДРЕС. Перші два роки тодішнє селище міського типу існувало без назви, а у 1972 році стало Енергодаром.
Роботи почали з будівництва дороги від траси Запоріжжя — Кам’янка-Дніпровська — Каховка. Жодної тимчасової будівлі не було, тож до зведення перших житлових будинків робітників розмістили у найближчих селах. Перший житловий будинок увели в експлуатацію в січні 1971 року.
Разом із будівництвом житла розвивали й решту інфраструктури: через рік з’явилася перша школа та дитсадок, пізніше — поштове відділення та “Торговий центр”. До 1974 року збудували лікарні, поліклініки та водогрязелікарні. Також у місті були автовокзал, залізничний вокзал, річковий порт, спортивний комплекс, кінотеатр, виставковий зал та вся інша необхідна для життя соціальна та критична інфраструктура.
Робітники здали сім блоків Запорізької теплової станції, а також завершили будівництво самого міста до 1977 року. Містом Енергодар став через 15 років після створення — тоді у ньому проживало 50 тисяч людей.
Будувати Запорізьку АЕС біля міста вирішили майже одразу після закінчення ТЕС — у 1978 році. Саме будівництво розпочали у 1980 році, перші п’ять енергоблоків ввели в експлуатацію у Радянському Союзі, а останній — у незалежній Україні (1995 року). Наразі Запорізька АЕС є найбільшою в Європі.
Для будівництва атомної станції звели завод нестандартного обладнання та трубопроводів, завод спеціальних будівельних конструкцій, завод великопанельного домобудування, який постачав панелі для будівництва житла.
Архітектура Енергодара
Енергодар один із шести повністю збудованих міст-супутників АЕС, так званих атомоградів. Про такі міста зазвичай кажуть, що вони типові: типова архітектура, типові мікрорайони, типова дорога до АЕС.
Українська архітекторка Євгенія Губкіна розповідала, що атомогради зводили на кшталт спальних районів — будинки розташовували навколо шкіл чи садочків, а самі міста тяжіли до урбанізму — жодних приватних секторів чи садів, лише багатоповерхівки.
Особливістю Енергодара є те, що він розташовується на березі Каховського водосховища, тож важливим місцем для відпочинку містян стала набережна вздовж прогулянкового каналу.
В Україні, крім Енергодара, ще залишаються п'ять міст-супутників біля збудованих АЕС — Прип’ять, Вараш (до 2016 — Кузнецовськ), Нетішин, Южноукраїнськ та Славутич. А ще є міста-супутники, біля енергоблоків, які так і не завершили, — Теплодар, Орбіта, Щолкіне.
Мистецьке життя Енергодара
Під культурні заклади перероблювали старі та зводили нові споруди. Перший кінотеатр “Іскра” з’явився у приміщенні колишньої котельні. Спершу він був міський клубом, а вже пізніше кінотеатром, у фоє якого стояли ігрові автомати. Після розпаду СРСР замість кінотеатру приміщення використовує дитячо-юнацька школа боксу імені Манзулі.
У 1979 році в місті побудували палац культури “Сучасник”, який зберіг назву донині, а поряд з'явилася алея троянд. До окупації в ньому базувалися творчі колективи міста, проводили урочисті заходи, вистави та концерти. Також у “Сучаснику” працює музей Запорізької ТЕС. У 1993 році навпроти з’явився бюст Тараса Шевченка. А біля самого “Сучасника” на початку повномасштабної війни українці влаштовували мітинги проти російської окупації.
Довженко-Центр у 2016 році зробив показ фільму "Атомоград. Монтаж утопії", змонтованого з хронік будівництва та функціонування українських атомоградів, зокрема використали кадри з Енергодара.
У липні 2022-го гурт ТНМК випустив пісню та кліп, присвячені тимчасово захопленому Енергодару. У відеороботі використали архівні фото міста.
Енергодар зараз: окупація
У березні 2022 року російські війська захопили Енергодар та Запорізьку АЕС. На початку повномасштабної війни жителі міста виходили на протести. З початку окупації росіяни викрадали людей, зокрема заступника мера Енергодара Івана Самойдюка незаконно утримували 333 дні. Він повернувся на підконтрольну Україні територію 16 лютого 2023 року.
Російські солдати утримують на ЗАЕС військову техніку — це підтверджувала розвідка й міжнародні інспектори МАГАТЕ. Після того, як росіяни підірвали Каховську ГЕС, голова української воєнної розвідки Кирило Буданов заявив, що окупанти замінували охолоджувач Запорізької АЕС. МАГАТЕ це не підтверджує, але визнає — станція замінована по периметру.
Також розвідка отримала інформацію про те, що Росія розглядає сценарій терористичного акту на Запорізькій АЕС — із викидом радіації. “Вони все підготували для цього”, — сказав президент Володимир Зеленський.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
