До Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу Суспільне Культура розповідає про науковців та науковиць, які зробили значний внесок у літературознавство, історію, біологію та розвиток театру, і які постраждали від Радянського Союзу й сучасної Росії.
Депортація киримли: що відомо
Депортація кримських татар — один із найстрашніших злочинів радянської влади під час Другої світової війни. За різними даними з Криму на загальне спецпоселення, у табори управління резервів, до ГУЛАГу чи спецконтингенту для Московського вугільного тресту було депортовано від 191 044 до 423 100 осіб; загинуло — від 20 до 46% депортованих, тобто від третини до половини народу.
Лише у 1989 року Верховна Рада СРСР засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною, однак навіть того року киримли не дозволяли будувати власне житло на території рідного Криму — така змога з’явилась лише з початку 1990-х.
2015 року Верховна Рада України затвердила постанову, згідно з якою депортація кримських татар 18-21 травня 1944 року визнана геноцидом, а 18 травня відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Депортація кримськотатарського народу. Історія геноциду
Напередодні 18 травня 2023 року в окупованому Криму російські окупанти розсилали кримським татарам попередження про “недопустиміть порушення законодавства” та із забороною брати участь у “зборах, мітингах, демонстраціях, ході та пікетуванні”. Протягом дня громадських захисників та активістів відвідували співробітники кримської ФСБ та поліції. Про це повідомила на своїй сторінці у фейсбук громадська організація “Кримська солідарність”. Активісти вбачають у цьому тиск та залякування кримськотатарського народу. Це відбувається протягом останніх дев’яти років, це також відбувалося в минулому столітті.
Історії тих, то розвивав науку та зробив визначний внесок у гуманітаристику, розповідаючи про традиції та досвіди киримли — у матеріалі Суспільне Культура.
Агатангел Кримський
Агатангел Кримський — «найкращий кримський подарунок Україні», як його називав учень, історик Омелян Пріцак; поліглот (вчений знав понад 60 мов — французьку, німецьку, англійську, польську, грецьку, італійську, турецьку, латину і т.д.), історик, орієнтолог, сходознавець, публіцист, перекладач.
Приятелював з Лесею Українкою та листувався з Іваном Франком. Виступав проти теорії походження з однієї колиски "трьох братніх народів", та проти "Теорії Погодіна", де говорилося, що давньокиївські літописи написали великоросіяни, а українці спустилися з Карпат під час навали монголо-татар. Був жертвою сталінського режиму.
Видатний лінгвіст народився у 1871 році у місті Володимир-Волинськ, мав кримськотатарське походження — засновником роду Кримських був мулла з Бахчисараю, який втік від хана до Литви, де прийняв християнство.
Як говорив сам про себе Агатангел Кримський: "Мій батько з білоруського міщанського роду, мати — полька литовська, — я знацця, ані кровинки вкраїнської не маю, тільки що вродився та виріс на Вкраїні. Хоч я родом не вкраїнець, але цілком проукраїнився".
Кримський навчався в Острозькій та Київській гімназіях, у колегії Ґалаґана, а згодом у Лазарєвському інституті східних мов у Москві. У 1918 році повернувся в Україну на пропозицію Володимира Вернадського, щоб заснувати Українську Академію Наук.
Згодом саме вчений зміг зберегти Академію від знищення.
Із 1929 року Агатангела Кримського почали систематично переслідували, відсторонили від наукової діяльності та заборонили публікуватися. У 1941 році його заарештували як "ідеолога українського буржуазного націоналізму, який роками очолював націоналістичне підпілля" та разом з іншими представниками української інтелігенції відправили до Казахстану.
Про його подальшу долю відомо небагато. Кримський помер 25 січня 1942 року. За однією з версій, через виснаження у тюремній лікарні, а за іншою — від тортур. Місце поховання досі невідоме. У 1960 році його було офіційно реабілітовано.
"Листи до вільного Криму": українців закликають писати листи кримським політвʼязням
Зоре Аблямітова
Видатна українська кримськотатарська вчена у галузях біохімії та морської біології, докторка біологічних наук, педагогиня. Її життя було цікавим та різноманітним. Зоре Аблямітова захоплювалася стрільбою та увійшла в історію як перша кримськотатарська жінка-парашутистка.
Народилася Зоре у 1917 році в селі Кул-Чора поблизу Феодосії, яке після 1945 року його перейменували в Некрасовку. Зоре додала собі один рік, щоб навчатися раніше (тому в документах 1916 рік).
Навчалася в медресеМедресе — середня і вища школа в мусульман Близького і Середнього Сходу, а також Пакистану і Північної Індії. при мечеті та вивчила арабське письмо. Здобула вищу освіту в Кримському педагогічному інституті.
Зробила чималий внесок у науку:
- Уперше провела вивчення хімічного складу низки масових безхребетних тварин Чорного моря.
- Зоре Аблямітова зробила відкриття й опис “линьки” чорноморських риб.
- Є авторкою оригінального та пріоритетного напряму в біоокеанографії — екологічної біохімії морських організмів.
- Брала участь в експедиціях на судні “Миклухо-Маклай”.
- Авторка понад 100 наукових робіт.
Зоре разом із партнером, професором Костянтином Виноградовим, працювали на Карадагській біостанції. Разом з іншими співпробітниками під час Другої світової війни їх евакуювали до Уфи.
На Зоре писали доноси в КДБ, вона вважалася “неблагонадійною”, адже батька репресували в 1938 році, він помер у таборах. Попри це вона захистила докторську дисертацію.
З 1953 року працювала в Одесі на біологічній станції Інституту гідробіології АН УРСР, а після виходу на пенсію — завідувачкою відділом біохімії в Одеському філіалі Інституту біології південних морів (нині — Інститут морської біології НАН України). У 1989 році померла в Одесі, похована на Таїровському кладовищі.
"Боротися до кінця заради права жити". Джамала у Києві презентувала новий альбом
Якуб Азізов
Про Азізова Якуба відомо небагато. Він був мовознавцем та педагогом, учасником руху за перехід кримськотатарської мови на латиницю, театрознавцем, який виступав із рецензіями.
Він народився у 1898 році в селі Ташли-Даїр, яке у 1945 році перейменували в Янтарне.
Після того, як закінчив московський Університет трударів сходу, став завідувачем Татарського педагогічного технікуму, а після, у 1928 році, — доцентом кафедри діалектичного матеріалізму Кримського педагогічного інституту.
У 1934 році переїхав до Казані, де вів наукову діяльність, а у червні 1937 року його заарештували та звинуватили у контрреволюційній діяльності та пантюркізміПантюркізм — ідейна течія та політичний рух, який у часи свого найбільшого піднесення прагнув до культурного або політичного об'єднання народів тюркського походження. Ставить своєю метою підкорення владі Туреччини всіх тюркських народів.. У міжвоєнний період саме це ставало основою для переслідування багатьох учених у 1930-ті та 1940-ві роки ХХ століття, які досліджували тюркську культуру. Їх репресували. Це сталося і з Якубом Азізовим.
17 квітня 1938 року виїзна сесія військової колегії Верховного суду СРСР засудила вченого до вищої міри покарання і в той же день його розстріляли. Ученого реабілітували посмертно у 1959 році.
Яку літературу про Крим варто прочитати? Тараторіна, Казарін, Бекірова | Подкаст "Книгосховище" #46
Бекір Чобан-заде
Видатний кримськотатарський вчений-тюрколог України та Туреччини, поет та письменник народився у Карасубазарі — містечко в Криму, яке так називалося до 1944 року, а після депортації кримських татар його перейменували у Білогорськ.
Навчався у Туреччині, потім поїхав до Одеси опановувати російську мову, а коли почалася Перша світова війна — потрапив на фронт. Згодом опинився в полоні в Угорщині. Там він почав навчатися в університеті та захистив дисертацію.
У 1921 році було проголошено Кримську АРСР, а Чобан-заде став членов Центрального виконавчого комітету Кримської АР, брав участь у процесі революційного оновлення суспільства — став одним із керівників ”Міллі-Фірка”, яка спочатку існувала легально та не була забороненою у Радянському Союзі. Проте пізніше починаються репресії. Відхід від партії та переїзд у Баку (Азейрбаджан) його рятують. Там він продовжує наукову діяльність у Комітеті нового тюркського алфавіту.
"Ціль агресора – знищити ідентичність будь-якого народу на окупованій території": кримчак В’ячеслав Ломброзо
Проте пізніше його все одно заарештували в Кисловодську та звинуватили в участі в діяльності “Міллі Фірка”, пантюркістських рухах, участь у націоналістичних і пантюркістських організаціях. Суд тривав 20 хвилин. 12 вересня 1937 року його стратили, а через 20 років через двадцять років, у 1957 році, реабілітували.
Ім’ям Бекіра Чобана-заде названо нещодавно створений Навчально-науковий інститут сходознавства, що є структурним підрозділом розташованого з 2016 р. у Києві Державного закладу "Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського".
Гульнара Бекірова
Кандидатка історичних наук, дослідниця кримськотатарського національного руху, телеведуча, публіцистка, членкиня українського ПЕНу.
Народилася у 1968 році в Мелітополі. Закінчила Московський державний історико-архівний інститут, потім викладала у Сімферополі на кафедрі історії в Кримському інженерно-педагогічному університеті. У 2003 році стала членкинею організації “Меморіал”. Після анексії Криму у 2014 року була змушена його покинути.
Бекірова захистила кандидатську дисертацію на тему “Національний рух кримськотатарського народу за повернення на історичну Батьківщину”. А також була історичною консультанткою фільму Ахтема Сеітбалаєва “Хайтарма” — першої кримськотатарської повноформатної художньої стрічки та першої про депортацію киримли.
Абібулла Сеїт-Джеліль про статус і майбутнє кримськотатарської мови в Україні
Вона є авторкою книг, сценаристкою документальних фільмів. У 2020 році Інституту дослідження тоталітарних режимів присудив Бекіровій нагороду “За досягнення у захисті принципів демократії, свободи і прав людини”.
Джемілє Сулейманова
Літературознавиця, викладачка кримськотатарської мови і кримськотатарської літератури, у минулому — викладачка кафедри кримськотатарської літератури Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, членкиня журі конкурсу "Кримський інжир".
Цей конкурс створили колишній директор “Кримського дому” в Києві Алім Алієв і літературознавиця, письменниця Анастасія Левкова. Насамперед “Кримський інжир” з’явився, аби відкривати нові імена кримськотатарських письменників та поетів Україні й світу.
У 2021 році Сулейманова стала головною редакторкою сайту “BÜLBÜL” (“Соловей”) — освітньої мультимедійної платформи з вивчення кримськотатарської мови для дітей.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
