Нова українська музика. Лілу45 про Крим, нову пісню та "клуб 27"

Нова українська музика. Лілу45 про Крим, нову пісню та "клуб 27"

Нова українська музика. Лілу45 про Крим, нову пісню та "клуб 27"
Фото: Сергіій Галушка (Радіо Промінь)

Співачка Лілу45 стала одною з учасниць мистецького проєкту "Хоробрі міста", присвяченого українським містам, що перебувають під тимчасовою російською окупацією і демонструють героїчний спротив.

Свою пісню артистка присвятила Сімферополю, в якому жодного разу не була. Чому вона обрала саме це місто, як її змінила війна і якими емоціями вона живе зараз, Лілу45 розповіла в ефірі "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь.

"Іноді мені здається, що я не зможу заспівати другий куплет "Потяга на Сімферополь", бо вже на першому мені хочеться плакати"

Сьогодні ти презентуєш у нас пісню, яка стала частиною проєкту від UKRAЇNER "Хоробрі міста". Як ти потрапила до того проєкту?

Нам запропонували взяти участь, і я подумала, що це важливо. Мені не хотілося робити пісню, в якій би я реалізувала свою пасивну агресію – про те, як ми усі втомилися. Зокрема від того, як багато енергії витрачаємо на ненависть. Мені, навпаки, хотілося надихнути людей.

Я ніколи не була в Криму, ніколи не була в Сімферополі. Коли дітей відправляли у дитячі табори, я не їздила, бо тато мене сильно любив і не хотів відправляти одну. Тож я сиділа вдома.

Але в мене є один друг-режисер, який є переселенцем з Криму. Він згадував, як йому запропонували роботу у кримському театрі, але у 2014-му йому довелося від цього відмовитися і бігти з одним рюкзаком з Криму до Києва. Зараз він на фронті.

Крим – це таке місце, про яке не хочеться писати негативно. За розповідями Крим мені чимось схожий на Каховку – ось в ній я була. Так і вийшла пісня. Іноді мені здається, що я не зможу заспівати другий куплет, бо вже на першому мені хочеться плакати.

Ти написала пісню про місто, в якому жодного разу не була. Можливо, в тебе були якісь експерти по Криму?

Організатори проєкту збирали історії. Вони надсилали кожному артисту відео з Криму, історії людей, які виїхали чи досі там живуть. Це були спогади про Крим, якась статистика – наприклад, інформація про те, що у Криму 8 років не працює McDonald’s. Я про це взагалі не знала.

У пісні є така фраза: "Я б заспівала для скейтерів на Хресті". Це про Сімферополь взагалі?

Так. Там є Хрест – такий провулок, де збиралися скейтери та тусила молодь. Це не про наш Хрещатик. У Києві скейтери взагалі на Поштовій площі тусують.

"Я не можу мріяти. Я мушу щось робити для того, щоб це швидше закінчилося"

Слово Сімферополь за давньогрецької перекладається як "місто загального блага". Уже рік ми захищаємося, війна змінила кожного. А як вона тебе змінила?

Мені так шкода, але я постарішала.

Чекай, тобі 22 роки. На скільки ти себе почуваєш?

На 45. Я прямо внутрішньо відчуваю, що я відповідаю своєму нікнейму – Лілу45. Я розчарувалася в світі, розчарувалася в деяких людях. Я побачила жорстоку реальність. Я стала розумнішою, і всі мої дитячі комплекси відпали. Та я навіть радіти розучилася – мені це зараз важко дається.

Я розчарована в тому, що зараз відбувається. Розчарована в тому, що це випало на мою долю і я маю за це нести відповідальність. Я не можу мріяти. Я мушу щось робити для того, щоб це швидше закінчилося. А чи згадаю я у свої 45, що я семимильними кроками пройшла цей період життя?

У тебе було усвідомлення, що такою, якою ти була раніше, ти вже не будеш ніколи?

Якийсь конкретний момент я не можу назвати. Це супернакопичувальний ефект. У якийсь момент ти просто пливеш по течії та розумієш, що назад не повернутися. Мені життя ніколи не підкидує одну проблему. Валить все одразу і по всіх фронтах. Напевно, щоб до мене дійшло, що час дорослішати. Мені потрібно впасти на саме дно, а потім від нього відштовхуватися.

"Коли мені буде 27, я, певно, буду небезпечна для суспільства"

Ми за рік відчули увесь спектр відчуттів – від абсолютної ненависті до абсолютної любові. А в тебе за рік яких відчуттів було найбільше?

Не знаю. Мабуть, ненависті було більше. Я люблю своїх батьків, люблю людей, які борються, своїх друзів, які живі, слава Богу. Але протягом цього року я перебувала більше в негативному секторі сприйняття світу. І й досі в ньому перебуваю. Я знов повертаюся у свої 18 років, коли мені здавалося, що я помру у 27.

Я настільки втомлена від реальності, в якій доводиться існувати. Я розумію, що ми усі маємо будувати свою реальність і оточувати себе якимось комфортними речами. Ми, на жаль, не можемо змінити світ, але можемо змінити свою реальність.

Я нещодавно почула таке від однієї людини. На питання – якби в тебе була можливість потрапити у клуб "27" до всіх музикантів, що би ти сказав? Він відповів: у мене одна порада – доживіть до 28-ми.

Я впевнена, що я переживу цей вік. Але є якась внутрішня слабкість. Хочеться іноді побути жертвою. Але коли мені буде 27, я, певно, буду небезпечна для суспільства.

Нещодавно ми розповідали своїм слухачам про досвід ретриту співачки ЮЮ. Вона була в Карпатах і зрозуміла, що найкращий відпочинок – зміна діяльності. Що тобі потрібно для відновлення сил?

Три дні, щоб сконцентруватися на собі. Класно, якщо є можливість кудись виїхати, але іноді достатньо побути на самоті. Писати нову музику, займатися йогою, сидіти у ванній 150 годин, пити чаї.

А відновлення фізичних сил гарантує і відновлення ментальних сил?

Так. Це ж все пов’язано. Ти відпочиваєш, у тебе меншає гормону стресу.

"Творчість – це моє життя. Іноді вона наповнює, але буває, що й спустошує"

Нова українська музика. Лілу45: "Мені потрібно впасти на дно, а потім від нього відштовхуватися"
Фото: Сергій Галушка (Радіо Промінь)

Ти якось розповідала, що коли пишеш нову пісню – вмикаєш ноутбук, підключаєшся до космосу і воно само собою виходить.

Не завжди так відбувається. Це залежить від обставин. Іноді ти розумієш, що не маєш жодного впливу на пісню. А інколи усвідомлюєш, що це саме ти пишеш цю пісню – і тобі подобається, як поєднуються слова.

Творчість для тебе як наповнювач чи як висмоктувач?

Завжди у дві сторони в мене це працює. Творчість – це моє життя. А у своєму житті я як даю, так і забираю. Тому інколи творчість наповнює, але буває, що і спустошує. Після концерту мені завжди треба мої три дні. А якщо після туру?

Торік ти випускала кожні три місяці по альбому. Над чим зараз працюєш?

Над альбомом. Це весело – збирати власні альбоми. Я люблю це робити. Я люблю слухати музику альбомами.

Коли чекати? Як він буде називатися?

Ще не знаю. Але там буде усього три сумні пісні. А загалом їх буде 10. Зараз ми будемо випускати по синглу. А в травні або червні плануємо випустити альбом.

Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.

Підписуйтеся на подкаст “Вікенд Нової Музики” на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок