На початку лютого "Видавництво Старого Лева" анонсувало вихід поетичної книжки Марини Пономаренко "Книжка любові та люті", ілюстрації до якої створила Ксенія Забродська за допомогою штучного інтелекту (ШІ). У соцмережах точилися дискусії щодо доцільності та етичності використання ШІ, а багато користувачів і самі не проти використати технологію для забавки.
Ми поспілкувалися з ілюстраторами щодо використання ШІ у роботі та запитали, чи мають художню цінність малюнки, створені за допомогою штучного інтелекту. Про це читайте у матеріалі Суспільне Культура.
Про обкладинку ВСЛ
Новина про те, що до друкарень надіслали поетичну збірку Марини Пономаренко, викликала бурхливе обговорення в соцмережах. Причиною такої реакції стала обкладинка книжки, створена за допомогою штучного інтелекту Midjourney.
"В оформленні книжки художниця Ксенія Забродська пішла на несподіваний експеримент. Ілюстрації створені за допомогою штучного інтелекту Midjourney, адже глибина й багаторівневість творів Марини Пономаренко здатна торкнутися не лише живих сердець, а й штучного розуму", – йдеться на сайті "ВСЛ".
Українські користувачі Twitter дорікали видавництву щодо недоцільності використання ШІ та порушення авторських прав.
Реагуючи на такі критичні коментарі, видавництво прокоментувало: "Перед використанням штучного інтелекту для роботи над ілюструванням книжки ми проконсультувалися з юристами щодо його правомірності та нюансів авторського права та отримали відповідні висновки". Також зазначили, що з точки зору українського законодавства цей проєкт не порушує авторські права.
Ми не будемо розглядати юридичний бік питання в цій статті, проте поговоримо про художню цінність малюнків, згенерованих за допомогою ШІ.
Що розповідає художниця про ілюстрації до книжки
Ми звернулися за коментарем до Ксенії Забродської, яка створила обкладинку та ілюстрації до "Книжки любові та люті" Марини Пономаренко, та запитали, чому вона вирішила відійти від звичного способу створення малюнків та яка ідея саме з погляду художньої цінності.
Ксенія Забродська розповіла, що їй як художниці завжди було цікаве щось нове. І оскільки вона працює в IT-сфері, то має інтерес до технологій.
"У своїй роботі я створюю візуальні враження за допомогою різних інструментів – це як графічні і 3D-редактори, так і комплексні рішення, навіть рушії, що деколи вимагають навичок програмування. І коли з'явився інструмент, який дозволяє "запрограмувати" створення візуального враження просто правильним вибором слів (т.зв. "підказка", prompt), – я була однією з перших, хто підписався і був запрошений у бету. Далі – розуміння, що можливості штучного інтелекту при створенні зображень безмежні, можна поєднати непоєднуване", – розповідає Ксенія Забродська.
"Зараз я бачу багато подібного контенту в мережі, та на початку літа створити щось на кшталт ляльки Барбі у світі Середзем'я або милого пухнастого банана з очима, або Мандалорця у стилі графіки комп'ютерних ігор кінця 80-х (pixel art) – це було щось небачене! Та я пішла далі, і оскільки дуже люблю поезію, почала створювати візуальні враження від метафор. Неможливо запрограмувати штучний інтелект, щоб він "показав вірш". Неможливо вставити кілька рядків із вірша англійською мовою – так, аби штучний інтелект вловив суть", – зазначає художниця.
Також вона розповідає, що для неї це було як хобі, адже займалася у вільний від роботи час – створювала ілюстрації до віршів, які їй сподобалися, різних авторок і авторів.
"Великим сюрпризом для мене було, коли Марина Пономаренко запропонувала створити ілюстрації до збірки. Я погодилася, тому що це цікаво і це щось нове. Нове – на межі візуального мистецтва і технологій, machine learning і душі, синтезу і, даруйте, магії. Ну, принаймні для мене. Я переконана, що так само думали про фотографію, коли вона щойно з'явилася", – ділиться Забродська.
Художниця зазначає, що єдине, про що її попросили в редакції, – про більш-менш витриманий стиль, а в решті питань вона мала повну свободу.
"А оскільки мені подобаються імпресіоністи й символісти, і виросла я на класичному фентезі, це дуже влучно перетнулося з тим, що відбувається у віршах. І всі ці віяння дуже легко вловити в оформленні збірки.
Так, я досі захоплююся можливостями штучного інтелекту при створенні зображень, і, якщо чесно, мені найбільше подобається третя версія Midjourney, вона більш гнучка з точки зору оригінальності й художньої цінності зображень. Ну, якщо не враховувати постійні проблеми з пальцями, очима і деякими іншими надто імпресіоністичними деталями і підходами. Тому всі такі зображення потребують художнього доопрацювання у тандемі художнього редактора (артдиректора) і художника. Чим ми, власне, і займалися", – говорить Ксенія Забродська.
Що розповідають про штучний інтелект експерти?
Ми звернулися за коментарем до художників та ілюстраторів та попросили розповісти, чим сьогодні є такі малюнки, створені за допомогою штучного інтелекту, та чи мають вони художню цінність?
Художниця, кураторка та викладачка мистецтва Леся Хоменко коментує:
"Щодо авторських прав – я думаю, будуть розроблені певні положення, але це буде подібним до використання матеріалів з соцмереж. Щодо художньої цінності – думаю, це просто один з інструментів, просто складний".
Леся Хоменко зазначає, що в мистецтві нових медіа вже давно використовується генеративний підхід, де художник задає певні параметри в програмі, пише код і програма сама генерує контент в реальному часі.
"З штучним інтелектом те саме, тільки діапазон можливостей трохи збільшився. Пастка в таких експериментах полягає в тому, що автори або публіка замиловуються самою технологією, перетворюючи її на атракціон, і це стає подібним до комп‘ютерної гри. Художня цінність з‘являється тоді, коли художник формулює особисте ставлення і, скажемо так, критичний підхід до технології, привносить філософію, рефлексію. Так само, як і з іншими художніми інструментами.
Тому ми не можемо розглядати штучний інтелект як мистецтво або ні. Як, наприклад, проєктор або плазмовий монітор. Якщо в штучного інтелекту з‘явиться методологія аналізу історії мистецтва, то, можливо, його малюнки матимуть художню цінність", – розповідає Леся Хоменко.
Дизайнер візуальних комунікацій, співзасновник та креативний директор студії Kultura Саша Биченко розповів, що думає про обкладинку "Видавництва Старого Лева", згенеровану за допомогою штучного інтелекту:
"Загалом я не бачу у факті виходу книги, проілюстрованої штучним інтелектом проблеми або зради. Скоріше навпаки: я би оцінив це як цікавий експеримент (не тільки для видавця й авторів, а і для всієї індустрії) і не робив висновків щодо нової технології завчасно.
Зараз ми перебуваємо у становищі early adopters — ранніх послідовників — нової технології. Цей час — це можливість поекспериментувати з нею, покрутити так і сяк, а після — зробити висновки про те, на що вона здатна, в чому корисна, а де навпаки створює проблеми, чи варто довіряти їй певну роботу, і якщо так — то в яких обсягах".
Саша Биченко розповідає, що зараз моделі штучного інтелекту досі "вчаться" генерувати зображення. Вони побудовані за різними технічними принципами і видають різні за якістю результати.
"Серед аргументів проти використання ШІ зокрема в ілюстрації — це юридична "чистота" тих зображень, які видає нейромережа. Але тут є декілька слизьких місць, на які треба зважати.
Часто можна почути що ШІ "краде" роботи художників і потім лише повторює те, що вже "бачив", іноді майже однаково. Дійсно, такі факти є, й ентузіастам навіть нещодавно вдалося "витягти" з нейромережі Stable Diffusion деякі взірці, які вона використовує для генерації зображення. Щоправда, це стосується тільки невеликої кількості промптів (текстових запитів до нейромережі), тобто поки це поодинокі випадки.
Художниця за допомогою штучного інтелекту створила листівки з Херсона
Треба розуміти що різні нейромережі під капотом працюють за різними технічними принципами. Вони здебільшого запам’ятовують не самі зображення, а скоріше їхні математичні, комп’ютеризовані "описи" власною мовою. Це віддалено нагадує, як ми уявляємо, наприклад, стілець, коли нам просять подумати про стілець.
Але будь-яка нейромережа спочатку "вчиться" на так званих базах даних. Грубо кажучи, це такі величезні бібліотеки, які заздалегідь складені людьми для нейромережі. Дивись, тут зображена кішка, а тут — собака. Коли таких прикладів збираються тисячі чи сотні тисяч, нейромережа стає здатною розрізнити або відтворити кішку і собаку. Але навіть тоді не можна казати що вона знає, розуміє цю різницю", – розповідає Саша Биченко.
Він зазначає, що існують компанії, які розробляють моделі штучного інтелекту, а бази даних постачають інші компанії, які спеціалізуються на цій роботі. Вони працюють в межах, які дозволяють поточні закони, й у цьому питанні потрібно розбиратися з юристами.
"Так само, як етичні засади використання ШІ ми можемо вивести тільки після того, як побачимо ті проблеми й ту користь, яку він несе. Цьому передуватиме суспільна дискусія, учасники якої — не тільки автори, але і бізнес, і держави. Сучасне авторське право писалося тоді, коли ми гадки не мали про те, що комп’ютер стане здатен малювати, писати, аналізувати настільки швидше та ефективніше за спеціаліста. І зараз ми перебуваємо на початку цієї широкої дискусії. У міру того, як ми станемо краще розуміти можливості та обмеження технології, голоси учасників також стануть менш поляризованими та радикальними, а тоді й сформуються нові законодавчі та етичні норми.
Зрештою як автору, напевно, мені було б не дуже приємно побачити, що машина імітує мої роботи. Але якщо вона на це здатна, то чи такий вже унікальний мій продукт? А якщо розглядати його серед мільйонів інших зображень?" – міркує Саша Биченко.
"В мистецтві цінності мають не роботи або зображення самі по собі, а в контексті: хто їхній автор чи авторка, чому він чи вона зображає саме це, чому роботи виглядають саме так, а не інакше, як він використовує техніку (користуючись або свідомо порушуючи певні правила, що загальноприйняті в цей час), якими ідеями керується. Говорити, що зображення, створені ШІ, самі по собі мають художню цінність, неправильно. Але чи можуть деякі зображення її мати?
Відеоарт, мистецтво нових медіа, science art, інтерактивні інсталяції — все це, що ми зараз бачимо в найбільш авторитетних музеях — колись було новою технологією, іграшкою, для когось — пустощами. Ткачів позбавили роботи ткацькі верстати, людей, які відливали шрифти з металу — комп'ютерний набір, телефоністів — автоматичні телефонні станції. Але кіно не вбило театр, а інтернет — паперові книжки. Натомість ми отримали більше можливостей, з’явились нові професії, нові технології, які принесли нам те, про що наші бабусі й помислити не могли. Я і сам можливо не став би дизайнером в докомп'ютерну епоху, адже малювати я не люблю, та й не вмію, вирізати та клеїти мені також не завжди до душі. А от опановувати нові інструменти завжди цікаво. Тож і поступу технологій я завжди тільки радію", – говорить Саша Биченко.
Ілюстраторка та принтмейкерка Женя Полосіна вважає, що малюнки, створені за допомогою штучного інтелекту, – це поки що експеримент.
"ШІ тільки-но з’явився, і художники, і дизайнери — ми всі граємося, намагаючись зрозуміти, як і коли його доречно використовувати. Наразі ми можемо часто побачити артефакти застосування різних програм, та, продивившись декілька десятків зображень, впізнавати, що це намальовано машиною. Але машини вчаться, і можна бути впевненими, що ці баги скоро будуть виправлені", – розповідає Женя Полосіна.
Вона зазначає: "Художня і естетична цінність – трошки різні речі, і звісно, що добре навчена машина буде робити дуже естетичні речі. Щодо художньої цінності – роль автора все ж залишається важливою складовою. Адже ШІ не малює сам по собі, у нього немає амбіцій створювати зображення, його програмує людина. Отже, художня цінність зображення створеного в Midjourney та аналогах залежить виключно від задач, які ставив автор, що робив запит програмі та його художнього висловлювання. Штучний інтелект, ну принаймні поки, – це лише інструмент. І цей інструмент може бути вдалим, ефектним і помічним, а може бути грубою бездумною компіляцією. Я думаю, в найближчі роки нам доведеться досліджувати його можливості та вибудовувати правила та етичні норми його використання".
Про майбутнє зі штучним інтелектом
Саша Биченко, дизайнер візуальних комунікацій, наполягає, що цю технологію неможливо ігнорувати, адже незалежно від бажання людей вона розвиватиметься в руках науковців та бізнесу. І вона так само, як і будь-яка технологія, може принести і щось хороше, і не дуже. Він порівнює потенціал ШІ з ядерною енергетикою і тим впливом, який вона мала на суспільство та економіку.
"Ті "протести" проти ШІ, які зараз гучно лунають в соцмережах, мені видаються новим лудизмом. Чи я боюся, що ШІ позбавить мене роботи? Я про це мрію. Він зможе позбавити мене рутини, але ніколи не замінить людської інтуїції, емпатії, винахідливості, бачення, врешті людяності. Це закладене в самій природі ШІ — він навчений імітувати й повторювати (і часом це повторення може видаватися вельми креативним), але не створювати нові сенси.
Згадаймо хоча б те, що в Україні вже працює зброя та ППО, яка використовує ШІ. На жаль, вона досі не позбавила роботи наших захисників. Якщо мою роботу може виконати машина так само ефективно — то це привід задуматися: а чому я вважаю себе та свої роботи аж настільки унікальними й цінними?" – питає Саша Биченко.
Ілюстратор вважає, що питання, яке нечасто ставлять, – те, що ШІ може не тільки замінити людину, а й просто допомагати їй робити краще свою роботу.
"У найгірших сценаріях майбутнього ми собі малюємо картину, де ШІ залишив нас всіх без роботи, збагатив багатих, а бідні стали біднішими. Так, ШІ вже зараз вражає нас своїми здібностями. Він стрімко розвивається, але ж він тільки на початку свого становлення. Скільки разів ми вже посміялися зі згенерованих зображень людей, у яких по 20 пальців на руках, а самі руки ростуть з випадкових місць.
Але чому ми розглядаємо ШІ як загрозу, а не як помічника? Навіть у своїй роботі дизайнера я часом покладаюся на допомогу алгоритму, який випадковим чином міксує частини зображення і видає безліч варіантів. Це навіть близько не штучний інтелект, а найпростіший рандомізатор. І от серед цих згенерованих випадкових варіантів часом трапляються такі цікаві варіанти композиції, сюжетів, прийомів, які я можу передивитися і взяти за основу для подальшої роботи. Якщо ШІ може допомогти мені знаходити більш нетривіальні й цікаві рішення або просто спростити деякі частини роботи (особливо рутинні) — чого б мені його боятися, а не взяти в союзники?" – говорить Биченко.
Штучний інтелект озвучуватиме фільми на Megogo
Сьогодні штучний інтелект широко використовується в бізнесі, за допомогою нього створюють картинки, анімації та кліпи. Щоб розібратися в етичності та законності використання згенерованих зображень, варто обов'язково консультуватися з юристами та продовжувати досліджувати цю технологію, адже вона нова, а її можливості ще поки до кінця не вивчені.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
