zМало знайдеться на українській сцені таких працьовитих артистів, як Лілу45. У жовтні вийшов її новий альбом "Артгаус" – третій за три місяці! Що надихає співачку на створення пісень, чи надовго вистачить витримувати такий темп і якою вона бачить свою музичну пенсію – Лілу45 розповіла Ксенії Івась в ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь.
"Робота над альбомом виглядала, як театральні тренінги. Я знову згадала свої студентські часи"
Твій новий альбом вийшов через півтора місяця після попереднього "Труднощі перекладу". Ти не лінива дівчина. Мабуть, пишеш пісні, навіть коли спиш.
У мене у натальній карті чотири двійки. Знаєш, що це означає? Люди, в яких трішки енергії – одна двійка. А в мене аж 4. Уяви, скільки в мене енергії?
Тебе ці двійки тримають у тонусі?
Ні, мені просто нудно.
Ваньок Кліменко, саундпродюсер лейблу Enko, казав, що працювати треба не за настроєм, а за розкладом. Це про тебе?
І так, і ні, бо я не дуже люблю, коли мене змушують щось робити. Але музика – це моє життя. Я завжди про щось пишу. Про емоції – погані, хороші – про все пишу. Це моя психотерапія. Мені цікаво самовдосконалюватися. Здається, ми для цього усі й народжені.
TikTok, російські фейки і священик: історія пісні "Батько наш – Бандера"
Минулого разу, коли ми спілкувалися, ти розповіла суперкрінжову історію, як в останній момент перед релізом альбому "Труднощі перекладу" тебе залишив саундпродюсер. Цього разу труднощі виникали?
Ні. Ми його повністю зібрали за три дні. А потім приїхав Руслан з гітарою, ми мали робити плейбеки на концерт. Сіли і почали писати. Він щось награвав, я згадувала якісь свої тексти. Потім прийшов мій продюсер Саша Крижевич, запропонував всунути туди ще й саксофон. Давайте! Так і вийшли пісні. Робота над цим альбомом виглядала, як театральні тренінги. Я знову згадала свої студентські часи.
А чому ти назвала альбом "Артгаус"?
Тому що все це дуже авторське. Нам здавалося у певний момент, що він буде не такий, як усі інші. Ми навіть робили ставки на те, що, якщо він нікому не зайде, ми все одно його випустимо, бо нам хочеться щось робити і працювати. Це така втеча від реальності, у якій ми все живемо. Якщо в тебе багато роботи – твоя психіка чимось зайнята, і ти не думаєш, що люди помирають кожного дня.
Артгаусом можна назвати ще і відео, які з’являються на твоїх сторінках у соцмережах. У твоєму лірик-відео на пісню "Мама, я вплуталась" ти, стоячи на ліжку, падаєш назад. З якого дубля тобі вдалося так рівно впасти? Як ти поборола страх?
З третього. Але я не боялася. Мені не страшно падати. Коли я навчалася на режисурі в Академії, у нас були тренінги на довіру і ми падали зі стільців, зі столів на руки комусь. Не боюся вдаритися через це.
Ти допускаєш на своїх концертах стейдж-дайвінг?
Звичайно. Я планувала стрибнути на першому концерті в Києві, але здається, я не зловила тоді конект і побоялася. Але з кожним концертом я все більше розумію, що люди, які приходять до мене на концерт, – це мої друзі. І що це трапиться рано чи пізно. І мій продюсер скаже – блін, нащо ви знов розбили Лілу голову? Вона ж тільки злізла з самоката.
Ти розбила голову, катаючись на самокаті?
Я втратила свідомість і впала на дорогу з самоката. У мене пару разів було в житті, що я втрачала свідомість, і кожного разу це було неочікувано. Це було рік тому. Я мала їхати на студію, думаю – візьму самокат, проїдуся, послухаю альбом, подумаю, що там можна змінити. Я люблю швидкість і люблю ганяти. І от я їхала з гірки, а потім – чорний екран перед очима. Відкриваю очі – наді мною стоять чотири людини і кажуть – ти що, під чимось? Щось вживала? Я кажу – ні.
А уявляєш, перше питання, якби тобі поставили – ти що, Лілу45?
Я б сказала – ні, я Люда (справжнє ім’я Лілу45 – Людмила, – прим. ред.).
"У мене все якось складно іде. Музика – це моя щоденна праця і віра в те, що я роблю"
Минулого разу, коли ми спілкувалися, ти казала що ініціатива знімати відео завжди виходить від твого продюсера Саші. Зараз теж так відбувається?
Саша знімає лише кліпи. А все, що на телефоні, ТікТок – то я роблю сама. Усе, що на YouTube – зняв Саша. Решта – моя робота.
Якщо подивитися коментарі під твоїми піснями, більшість пишуть, що пісні потрапляють в саме серце. Але є ті, хто не задоволений тим, що ти перестала співати російською. Як ти на це реагуєш?
Ніяк. Мені все одно. Я що, повинна їм співчувати? Нехай розберуться самі зі своїми проблемами та комплексом меншовартості.
Твоя аудиторія оновилася?
У мене якось аудиторія набирається повільно, але стабільно вона росте. На початку в мене було 6 тисяч підписників. Вийшла пісня "Вісім", яка потрапила у світовий Shazam на 27 місце, і в мене стало вісім тисяч підписників. У мене все якось складно іде. Музика – це моя щоденна праця і віра в те, що я роблю.
Дмитро Шуров поділився враженнями від пісень, які українці представили на Нацвідбір "Євробачення-2023"
У шоу "Селекція" ти розповіла, що, коли вийдеш на музичну пенсію, у тебе буде менше пісень. Ти взагалі уявляєш себе на пенсії?
Я піду навчатися на психотерапевта. Я не хочу все життя провести в музиці. Мені здається, колись тут стане сумно і ти почнеш робити якусь порожнечу, яка нікому не потрібна. Це не буде приносити задоволення ані мені, ані моїм слухачам. Я буду в музиці, допоки для мене це важливо. Поки я розумію, що я можу щось дати світові, людям.
Я інколи думаю про те, що артисти потрібні тоді, коли вони горять. Коли вони молоді, навіть трохи протестні. Коли їх носить зі сторони в сторону через те, що вони не розуміють, як сприйняти це життя. Тоді вони цікаві. Це ж чиста енергія. Коли ти дорослішаєш – все стає простішим. І ти ніби гаснеш. Тоді час йти і займатися чимось іншим.
Уявляю собі – приходиш до психотерапевта, а там Лілу45!
Я буду гарним спеціалістом. Мені подобається допомагати людям. Зараз я допомагаю людям. Потім буду чесно вчитися, читати багато книжок, бо зараз я не маю на це часу. Деколи відчуваю себе тупою, але настане період в моєму житті, який я присвячу виключно своєму інтелектуальному розвитку. Бо мені здається, що після школи я перестала вчитися. Зараз я роблю справу для душі, а потім я хочу розвивати інші риси.
Ти видала три альбоми за три місяці. Скоро листопад – нам чекати четвертий?
Ні. Я йду у відпустку. Дайте відпочити. Хоча сьогодні ми вже говорили про невеликий альбомчик на грудень. Альбом з колядками. Мені здається, це класна ідея. Потрібно спробувати. Я багато переслухала народних пісень. Колядки – це ж глибинний етнокод, і хочеться зробити це в етнічному стилі, але використовуючи якісь театральні прийоми. Буде альбом колядок з сучасним аранжуванням та вокалом, який би звучав як вокально-театральна вистава.
Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук
Підписуйтеся на подкаст “Вікенд Нової Музики” на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
