Історії створення, карколомні та детективні оповіді про авторів відомих і призабутих нині композицій, які тісно пов’язані із боротьбою. Від Українських Січових Стрілців (УСС), повстантських пісень (УПА) до нинішнього повномасштабного вторгнення творилася альтернативна і сильна культура, і музична зокрема. Наш культурний код має ген боротьби, який Радіо Промінь шукає у проєкті "Пісні спротиву".
Ця історія про пісню, яка у 1917 році об’єднала всю Україну. Її співали січові стрільці, які воювали в армії Австро-Угорщини, Так само її співали і українці, котрі воювали в складі армії російської імперії.
Її слова написав Микола Вороний – як тоді казали, "поет з України", а музику – Ярослав Ярославський, композитор зі Львова. Пісня "За Україну" стала символом соборності і однією з найпопулярніших пісень часів Української Народної Республіки. Як виник цей “побідний спів” українського війська? Час зануритися у історію.
Історія пісні "За Україну"
На початку 1917 року українські січові стрільці стояли на позиціях під селом Куропатники на Тернопільщині. Позиції з ворожою царською армією були настільки близькими, що українці з обох армій могли контактувати одні з одними. Прямого спілкування, звісно, було мало, але тогочасною українською пресою вояки обмінювались дуже активно. Це було масовим явищем на той час.
Внаслідок такого взаємообміну новинами політичними, культурними і літературними, до стрільців потрапив вірш Миколи Вороного “За Україну”. Поет написав його на початку 1917 року і опублікував в часописі "Народна воля". Це було видання, яке пропагувало ідею самостійної України. За кілька місяців текст надрукували у Календарику для січових стрільців.
Пісні спротиву: історія життя народного автора Романа Купчинського і його "Човна"
Вірш став популярним. Це був час, коли в українців з'явилася надія на власну державу. "О Україно, о люба ненько, тобі вірненько присягнем" – ці слова Миколи Вороного стали вираженням цієї надії.
Пісня швидко поширилася серед січових стрільців, вже наприкінці року її співало українське військо не лише на Галичині, а й по всій Україні. Починалася боротьба За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ.
Ким були автори цієї пісні? Поцікавимось їхньої історією.
Автори пісні
Микола Вороний – людина, у біографії якої переплелося стільки сюжетних ліній, що про його життя треба писати романи чи знімати серіали. Письменник, перекладач, театральний режисер, актор, один із засновників Української Центральної Ради і Національного театру.
Народився в родині ремісника, навчався в реальному училищі та гімназії, де й почав писати вірші. У Росії за неблагонадійність йому заборонили вступати у вищі навчальні заклади, проте Вороний знайшов вихід – вступив у Віденський та Львівський університети.
Студіював ілософію, але його життя було наповненим і іншим зацікавленнями. Яскравий, харизматичний, артистичний юнак знайшов себе у театрі. Він був режисером театру Руська бесіда і актором у трупі Садовського та Кропивницького. Його успіхи на сцені були такими незаперечними, що Вороний навіт почав викладати майбутнім акторам у театральній школі.
Також Вороний встигав працювати у Науковому товаристіві імені Шевченка, був бібліотекарем, писав статті для різних видань. Він безпосередньо долучився до розбудови української держави, був одним із одним із засновників Української Центральної Ради. Після її розпуску був змушений виїхати з України.
Але 1926 року повернувся. Викладав театрознавство у Харкові, аж поки його не заарештували як польського шпигуна. 1938 року Миколу Вороного розстріляли. Його ім’я надовго було викреслене і з нашої історії, і з літератури.
Вже у наш час рядки з його вірша “За Україну, за її волю” стали гаслом українських військових. Їх можна побачити вишитими на бойових стягах Збройних Сил України.
Хто автор мелодії пісні "За Україну"
Історія мелодії пісні "За Україну" дещо заплутана. Різні джерела згадують як авторів пісні двох композиторів – Богдана Вахнянина і Ярослава Ярославенка. Так сталося, що ці львівські композитори створили дві подібні мелодії. Хто з них був першим, достеменно встановити неможливо. Відомо лише, що у процесі виконання пісні у військах музика трохи змінилася. Та все ж більшість дослідників схиляється до того, що автором пісні був Ярослав Ярославенко
Ярослав Ярославенко, справжнє прізвище Вінцковський, український композитор, хоровий диригент. Закінчив Львівську вищу політехнічну школу, за фахом – інженер-залізничник. Одночасно навчався у Львівській консерваторії. Засновник першого українського спеціалізованого музичного видавництва "Торбан". Писав марші, військові та спортивні гімни, обробки стрілецьких пісень.
За цими сухими фактами ховається пригодницьке, а деколи героїчне життя Ярослава Ярославенка. Коли наприкінці XIX ст. у Галичині виникло спортивне товариство Сокіл, Ярославенко вступив до нього. Він був популяризатором таких маловідомих на той час видів спорту, як копанка і п’ястучка (так називали тоді футбол і бокс).
Уявіть собі, на початку 1900-х років він почав на практиці і з власної ініціативи втілювати реформу писемності – писав без російського "ьі" і твердих знаків. Як секретар студентського товариства "Основа" висував вимогу викладати предмети українською мовою
У 1905 році Ярослав Ярославенко першим в Україні зробив фортепіанну і оркестрову транскрипції нашого гімну "Ще не вмерла Україна!", а також написав власну хорову версію. Тогочасна Газета "Діло" так відреагувала на появу обробки гімну:
"Дуже гарне видання. Автором укладу сего народного гимна на фортепіано є один молодий і многообіцяючий музика, що криється під псевдонімом Ярослав Ярославенко".
Він написав музику до гімну Пласту, написав спортивний гімн для товариства Соколи, організовував пошиття січових стрілецьких одностроїв. А коли УНР формувала Першу козацько-стрілецьку дивізію сірожупанників, Ярославенко вислав їхньому оркестру кілька маршів власного авторства. Та й взагалі, тогочасне українське військо було, так би мовити , "забезпечене" музикою саме завдяки композиторському таланту Ярослава Ярславенка
Історія виконання
Пісня "За Україну" стала одним із музичних символів нашої боротьби за волю і незалежність. Першопочатковий текст Миколи Вороного з часом дещо змінився, тож зараз пісня існує у двох варіантах – "За Україну!" і "О, УКраїно, о рідна ненько!". Від Українських січових Стрільців пісню підхопили січовики Західної України, які боролися за власну державу у 1938 році.
Історія народної пісні українських повстанців "Лента за лентою"
Її виконували під час проголошення Акту відновлення Української держави у 1941 році у Львові, її співали бійці УПА. Ця пісня стала дуже популярною в Ураїні наприкінці 80-х, в останні роки перед проголошенням Незалежності. Тоді львівський театр-студія "Не журись!" своїм виконанням зі сцени повернув пісню у публічний простір. ЇЇ вперше почули і вивчили сотні тисяч людей у тоді ще радянській Україні.
До речі, з початком Незалежності на основі мелодій пісень "За Україну" та "Червона калина" написали офіційні фанфари президента України. Але не фанфарами єдиними.
Пісня живе, коли її виконують не лише на сцені чи під час урочистостей. "За Україну" – пісня справді бойова. Вона гуртує, створює настрій і об’єднує людей, які готові боротися і вірять у перемогу. Її часто співають для підтримки своєї команди перед матчами фанати футбольного клубу "Динамо Київ".
ЇЇ виконують сучасні гурти у власній обробці на музичних фестивалях. Ось як, наприклад, гурт Мотор’рола.
Молоді музиканти вже у наші дні створюють кавери на цю пісню. Так її переспівала Аліна Паш разом з репером Mazhora.
Минуло 105 років, відколи Микола Вороний і Ярослав Ярославенко створили ці особливі слова і мелодію – такі потрібні і такі актуальні досьогодні.
Підписуйтеся на подкасти "Пісень спротиву" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
