Історії створення, карколомні та детективні оповіді про авторів відомих і призабутих нині композицій, які тісно пов’язані зі спротивом, війною та боротьбою.
Від Українських Січових Стрілців (УСС), повстантських пісень (УПА) до нинішнього повномасштабного вторгнення творилася альтернативна і сильна культура, і музична зокрема, з яскравим духом спротиву, боротьби та змагань. Наш культурний і музичний код має ген спротиву, який ми шукаємо у проєкті Радіо Промінь – "Пісні спротиву".
Народний автор народної пісні. Мало кого можна так називати, коли це стосується шедевру, який ти написав, але під час кожного виконання кажуть, що пісня народна. Романові Купчинському довелося ще за життя пережити такі ось пригоди. Радянські виконавці його пісень, пісенники та радіотрансляції — звідусіль його пісні називали народними. А згадки у піснях про усусів, українських січових стрільців, заміняли на козаків.
З усіх живих авторів саме Романові пісні в СРСР найбільше виконували як народні. Бо його ім'я навіть згадувати було заборонено. Так романс "Човен хитається серед води" і поплив у радянську історію як народна пісня. Насправді ж відомо не лише дату створення і автора пісні, а й навіть прототипів цієї ліричної історії. Тож вперед на човна і попливли.
Роман Купчинський — веселий і розумний, людина-універсал. Він робив усе і робив якісно — вмів гарно співати, грати на гітарі, складати музику та вірші, писати поеми та романи, воювати, командувати, редагувати, друкувати статті, видавати спогади, виголошувати смішні і дотепні промови. Іще він мав такі імена: Чіпка Галант, Галактіон Чіпка, Тойсам (не саме той, а той саме), Зиз, Мусій Гак, Мирон Доля. Усе це – псевдоніми знаменитого згодом поета і прозаїка, критика та композитора.
Роман Купчинський народився на Тернопільщині, у родині священника. Окрім навчання в гімназії та університеті, Роман встигав тісно займатися спортом – на одних із перших змагань Товариства студентів вищих шкіл "Україна" виграв суперництво з метання диска та штовхання ядра, став рекордсменом з легкої атлетики Запорозьких ігрищ, був чемпіоном Галичини з легкої атлетики.
Про Романа Купчинського можна писати романи, настільки його життя було насиченим. Перша світова війна дала шанс Романові проявитися як воякові, бо ще за час навчання у 1914 році він записався до легіону УСС, пройшов від рядового до команданта чоти, сотні, був ад'ютантом полку в ранзі поручника). Під час активної фази війни Роман із друзями, теж потім відомими авторами, створював і награвав собі пісні на гітарі, які ставали згодом хітами, а ще музичним літописом боротьби Українських Січових Стрільців.
Фактично всі його пісні того часу присвячені конкретному бою, походу, побратимові чи любові. Роман Купчинський любив жартувати, тому у його доробку не лише мінорні, а й жартівливі пісні.
Велику популярність в той час здобула пісня Купчинського "Зажурились галичанки", відома в аранжуванні М.Леонтовича під назвою "Плач галичанок". До речі, її віднесли до народних вже самі галичани в той час. Та що там, і нині пісні "Як з Бережан до Кадри", "Ірчик" чи "Ми йдемо в бій" теж співають і нечасто знадують автора тексту і музики.
Але повернімося до історії. Романові Купчинському вдалося живим повернутися з війни із піснями, збірками віршів, друзями, з якими потім створив літературну групу "Метуса", він встиг опублікувати роман-трилогію про життя стрільців "Заметіль", писав у Львові тексти для лялькового театру (уявіть собі, не просто лялькового театру, а гумору і сатири), став ініціатором створення товариства журналістів імені Франка, навіть у співавторстві написав сценарій до фільму "Для добра і краси", який був відзнятий у 1937 році. До речі, цей фільм став першим західноукраїнським повнометражним фільмом.
А ще Роман Купчинський навчався у Віденському університеті, а, повернувшись до Львова, продовжував студії на філософському факультеті в Українському таємному університеті. І про таємничість — наш герой був членом таємного стрілецького Ордену — Ордену залізної остроги, який учасники планували перетворити на законспіровану політичну організацію. Однак революційні події в Україні 1917 року перекреслили всі плани.
У 1916 році Роман Купчинський в біографічних нотатках писав:
А вже на еміграції, після приходу радянськорї влади і на захід України, Роман Купчинський виїжджає спершу до Німеччини, а потім у США. Але писати не перестає. Пише пісні вже для повстанців УПА, виходять його збірки пісень , фейлетони і гуморески. Всього створив слова і мелодії до 84 пісень: патріотичних, ліричних, жартівливих, маршових та ін. У США активно долучався в Об'єднанні Колишніх Вояків Української Армії, працював у головній редакційній колегії журналу комбатантських об'єднань Канади і США "Вісті Комбатанта".
Історія пісні "Човен"
За формою міський романс, "Човен хитається серед води" – проходила в часи СРСР як "народна", і була популярною. Її виконували як оперні співаки, так і хорові радянські колективи. Оскільки автор був за радянського часу викреслений як історичний діяч, бо воював в УСС і УГА , жив на еміграції, то його пісня звучала в Україні без зазначення авторства. А ще народними проходили його ж пісні "Їхав стрілець на війноньку", в радянській музичній історії "Їхав козак на війноньку" (стрільців же не мусило бути). А цю жартівливу пісню у 70-х роках часто виконували по радіо і телебаченню.
Думав, погуляємо на весіллю.
Мали повернутися з рушниками,
Але повернулися з гарбузами.
Пісня обривалася досить несподівано:
Думав я втопитися з тої злости,
Та вода холодная ломить кости.
Якась незавершена пісня і мало хто знав, що справжню кінцівку просто забрали. А були там ще такі рядки від автора Романа Купчинського:
Щоби врятуватися від спокуси,
Пішов записався я в усуси.
Вже про галичаночку не думаю,
Бо на Наддніпрянщині десять маю.
Але повернімося до "Човника", який хитається серед води. Так, первісно це був човник, а вже згодом перетворився на човен. Відомо не лише про дату написання, а й про ліричного героя цієї історії – після була зложена під впливом місячної ночі та тужливих зітхань хор(унжого). УСС Василя Соловчука."
Ось як більше і детальніше в погадах згадував Роман Купчинський
"Навесні 1917 року шість сотень пішли з вишколу на фронт недалеко Бережан, до Куропатник. На фронті майже тихо. Перед окопами річка Ценівка розлилася в озеро. Місяць виблискує на воді: хорунжий вернувся з кулеметного курсу і весь час згадує за якоюсь Катериною. Тільки гляне на місяць і вже: "Ех, Катрусю, чому тебе тут нема…".
Уккраїнське радіо має у своєму архіві чимало записів цієї ліричної історії, і всі вони підписані іменами виконавців. І жоден архівний запис не вказує автора тексту і музики. Але тепер це точно зміниться, адже поручник УСС, письменник, критик і композитор Роман Купчинський вартий такої пам'яті і пісень, які надихали, підтримували і гойдали човен бадьорогой музичного духу навіть у тяжкі моменти кривавих боїв.
Читайте нас у Facebook або Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
