Реінкарнація державної анімаційної студії "Укранімафільм" – дискусія

Реінкарнація державної анімаційної студії "Укранімафільм" – дискусія

Реінкарнація державної анімаційної студії "Укранімафільм" – дискусія
. Фото: Довженко-Центр

Цьогоріч українській анімації – 95 років. Її історію розпочав художник-аніматор В’ячеслав Левандовський ляльковим мультфільмом "Казка про солом’яного бичка" на Одеській фабриці. Пізніше анімацією опікувалася державна студія "Київнаукфільму", що за незалежності трансформувалася в "Укранімафільм".

Через відсутність належного держфінансування, 2019 року студію реорганізовано, шляхом приєднання до Національного центру Олександра Довженка. Центр отримав архів "Укранімафільму", фільми та права на них. Проте, за рішенням Держкіно про реорганізацію Довженко-Центру, анімаційну студію планують виокремити в Державне підприємство "Українська анімаційна студія", практично повністю повернувши її до попередньої форми.

27 вересня Довженко-Центр ініціював публічну онлайн-дискусію між фахівцями про доцільність створення державної анімаційної студії, її альтернативи, анімаційний спадок України та роботу з ним. Ми зібрали найголовніше з розмови у цьому матеріалі.

Про доцільність відновлення державної анімаційної студії та можливі альтернативи

Державна анімаційна студія – майже утопічне явище, вважає режисер анімаційного кіно Микита Лиськов:

“Я не знаю жодної країни, де б існувала державна анімаційна студія”.

Реінкарнація державної анімаційної студії "Укранімафільм" – дискусія
Реінкарнація державної анімаційної студії "Укранімафільм" – дискусія. Довженко-Центр

Такі студії були поширені в Радянському Союзі, але одиниці дожили до сьогодні, завдяки сформованому бренду, і зараз вони існують здебільшого завдяки пітчингам, зазначає режисер.

Натомість Микита Лиськов хоче бачити в будівлі "Укранімафільму" на вулиці Кіото, де має розміщуватися новостворена організація, музей – місце реставрації української анімації та показів урятованих фільмів, які не вдалося привласнити Росії.

Що таке Довженко-Центр та чому його хочуть реорганізувати

Анастасія Верлінська, програмна директорка Міжнародного фестивалю актуальної анімації та медіамистецтва Linoleum, альтернативним варіантом вважає створення хабу з освітніми ініціативами:

"Такі хаби точно є. І якщо це буде за державні кошти – прекрасно. Питання в тому, звідки та коли ці кошти надійдуть, тому що я не впевнена, що в умовах війни це має сенс".

Анастасія Верлінська
Анастасія Верлінська. Media Business Reports

Створення в нинішніх умовах державної анімаційної студії – це нераціонально, вважає Анастасія. Відновлювати індустрію, створювати хаб і залучати спеціалістів потрібно після перемоги. Зараз же варто "користуватися моментом для промоції українського (зокрема й анімації) у світі, всюди про нас говорити та все показувати".

Режисер анімаційної студії "Новаторфільм", Степан Коваль погоджується з ідеєю створення дитячого парку розваг з персонажами українських мультфільмів, що може бути й комерційним рішенням. Такий варіант уже намагалися втілити:

"Ми пропонували створення анімаційного центру з музеєм, навчанням і парком розваг. Але проєкт був обрахований на десять років з умовою, що повернення інвестицій почалося би за три роки. Проте ті люди, від яких залежало прийняття рішення не відчували вигоди для себе”, – зазначає Дмитро Лісенбарт, режисер та продюсер анімаційної студії Lisenbart film.

Дмитро Лісенбарт
Дмитро Лісенбарт. Кирило Авраменко

Олена Голубєва, виконавча директорка Української анімаційної Асоціації (УАнімА), продюсерка студії анімації "Червоний собака", вбачає в рішенні Держкіно маніпуляцію. На її думку, нераціональне відновлення "Укранімафільму" – оманливий хід, задля ліквідації Довженко-Центру. Як аргумент для відновлення студії, Держкіно посилається на невдоволення спільноти у момент її реорганізації. Але фактично "Укранімафільм" було ліквідовано, а Центр отримав тільки колекцію фільмів студії та права на них.

Олена Голубєва
Олена Голубєва. Фото: Олена Голубєва / Facebook
"Незрозуміло звідки виникла така необхідність": директорка УАнімА Олена Голубєва про реорганізацію Довженко-Центру

"Те, що колекція дісталася Довженко-Центру – не погано. Але на той момент, коли Центр ставав правонаступником "Укранімафільму", мені хотілося, щоб усе було сказано чесно: Довженко-Центр не займатиметься виробництвом – він буде займатися тільки дослідницькою діяльністю, фільмофондом і тим, на чому спеціалізується", – каже Олена Голубєва.

Фінансове питання у цій ситуації не менш "цікаве". Держкіно планує, що відновлена "Українська анімаційна студія" не отримуватиме дотацій від держави.

"Якщо студія отримуватиме фінанси так, як це робилося попередньо – вона працюватиме як "прокладка". За минулої фінансової системи ти мусив сам заробити гроші та 70% віддати державі. У такій моделі нереально існувати", – каже Дмитро Лісенбарт.

Тому, за його словами, "Укранімафільм" може існувати тільки як студія, що дотується та має певну мету й результати.

Доля спадку української анімації та його значення

Як уже зазначалося, Довженко-Центр опікується колекцією анімаційних фільмів студії "Укранімафільм". Центр почав сканувати та реставрувати передані матеріали, описувати й упорядковувати їх. Частина фільмів публікується на новоствореному ютуб-каналі. Були й судові справи, коли Центр розривав договори на передання Росії виняткових прав на частину спадку. До того ж 2022 рік Довженко-Центр хотів присвятити анімації. Наприклад, у березні планувалася велика виставка до 95-річчя української анімації, що відтермінувалася.

За рішенням Держкіно спадок "Укранімафільму", передадуть до новоствореної державної студії. А щоб цього не сталося, Довженко-Центр має отримати статус фільмофонду.

"У наказі Держкіно навіть не звучить назва "Укранімафільм". Тобто невідомо, наскільки спадщина, що створювалася впродовж десятиліть, може належати одній новоствореній структурі", – каже Анастасія Канівець, дослідниця української анімації.

До того ж малоймовірно, що нова студія зніматиме анімацію на плівку. Отже, потужностей, необхідних для створення та зберігання плівкових фільмів, не буде. А поки місце не готове, не може бути й мови про те, щоби кудись щось вивозити, зазначає Анастасія.

"Ми нещодавно почали опис фільмів, розробку наукових робіт і створення інтерв’ю з режисерами-аніматорами старшого покоління. І нам шкода, що цей процес може швидко перерватися, а анімаційну колекцію можуть забрати. З почутого зараз, я розумію, що це спроба відібрати без запропонованої стратегії та обговорення з професіоналами", – зазначає кінознавиця Довженко-Центру Альона Пензій.

Після отримання анімаційного спадку, Довженко-Центр став доступним для дослідників архівом.

"Дослідження анімації, як і її створення – справа окремих ентузіастів", – каже Анастасія Канівець.

За її словами, фільмографія з вітчизняної анімації досить мала: кілька монографій 1960-1980-х років, розділ у книзі "Нариси з історії кіномистецтва України" та кілька книг з анімації від режисерів.

"Мені здається, треба заохочувати кінознавців до того, щоби вони приділяли більше уваги анімації. Між іншим, це також справа Держкіно – популяризація українського кінематографу, зокрема й анімації", – вважає дослідниця.

В.о. директора Довженко-Центру Олена Гончарук про його фінансову ефективність

Крім того, для збільшення цікавості до українського анімаційного мистецтва, його потрібно ширити світом та всередині країни, адже про це знають мало, а нерідко ще й плутають з російським.

Міжнародний фестиваль актуальної анімації та медіамистецтва Linoleum почав поширювати світом українську ретро-анімацію зі 2017 року, зазначає Анастасія Верлінська, програмна директорка фестивалю. Наприклад робили актуальні добірки.

"Ми намагалися робити добірки так, щоби там були не тільки козаки. Показували українську ретро-анімацію, про яку мало хто знає, або ж робили такі теми, які були би цікаві людям: еротика, жахи, фемінізм тощо”, – розповідає Анастасія.

“Зараз є шанс бути почутими, і показати, що таке українська анімація”
Анастасія Верлінська

Станіслав Битюцький, кінознавець Довженко-Центру, каже, що українці мало знають про рідну анімацію, але зацікавлені у знайомстві з нею, адже покази в Центрі збирають аншлаги.

Станіслав Битюцький
Станіслав Битюцький. Юлія Пацьора

Збереження та поширення спадку української анімації безпосередньо впливає і на майбутнє галузі, адже всі експерти запевняють – це формує прийдешні покоління аніматорів.

"Не спираючися на минуле, не можна створювати майбутнє", – додає аніматор Степан Коваль.

Попри бурхливу реакцію суспільства та професійної спільноти, Держкіно не зверталося до людей, безпосередньо пов’язаних із галуззю, за консультацією щодо відновлення студії. Представники влади на дискусію не з’явилися, хоча були запрошені.

Читайте нас у Facebook та Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок