Вже місяць, як члени українського гурту "Антитіла" вступили до місцевої територіальної оборони. Таке рішення, розповів Суспільному лідер гурту Тарас Тополя, прийняли, оскільки "пісня бадьорить, але навряд чи рятує життя".
Детальніше про те, чим зараз займається весь гурт, як відреагували їхні близькі на бажання вступити в тероборону та чому вирішили замість музичних інструментів взяти до рук автомат, – в інтерв’ю Суспільного з Тарасом Тополею.
На блокпості нас зустрічає продюсер, а також клавішник гурту "Антитіла" Сергій Вусик. Він разом із хлопцями теж вступив до територіальної оборони. Відразу попереджає: знімати і фотографувати в підрозділі лише те, що можна. А загалом – це майже нічого. Все, аби не видати позиції наших. Тому Тараса ми садимо за мішками з піском і розпочинаємо інтерв’ю. Він втомлений, але в бойовому дусі відповідає на всі питання.
Багато співаків сьогодні їздять з концертами, волонтерять. Чому вирішили допомагати саме таким чином?
У нас ще з 2014 року є чітка позиція, коли ми почали займатися волонтерством, – коли розпочалася війна на Донбасі. Ми не їздили співати. Співаємо ми в мирний час. Пісня бадьорить, але навряд чи рятує життя.
Яка зараз безпосередньо функція "антитіл"?
Ми є евакуаційна бригада. Тобто в нас є автомобіль. Ми маємо навички тактичної медицини. У нас є командир Анастасія, яка вже має військовий досвід ще з часів початку війни на Донбасі. І під її керівництвом ми виїжджаємо на поранення після припинення вогню. Наше завдання – вчасно зупинити кровотечу. Надати першу медичну допомогу. І максимально швидко евакуювати людину до реанімації чи хірургії. Все залежить від того, наскільки важке поранення.

А часто виїзди бувають?
У нас було десь 4 чи 5 виїздів за весь період. Ми виїжджаємо, коли поранили саме наших, не цивільних. Крім того, в нашому районі не відбуваються активні бойові дії, на щастя. Лише прилітають снаряди іноді. Але якщо казати про активні бойові дії, то ця робота може не припинятися. Вона є постійною.
Тому що там, де йде бій, є 300-ті. Як тільки з’являється можливість евакуації, медична бригада під прикриттям виїжджає і надає медичну допомогу. Дуже важливо, аби в кожного бійця був кровоспинний турнікет і щоб він вмів ним користуватися. Велика кількість бійців помирає саме через втрату крові – її несвоєчасну зупинку. У нас уже бували і відірвані, і порвані кисті, і поранення.
А як щодо "прильотів"? Часто бувають обстріли?
5 днів, може, навіть приблизно тиждень, слава Богу, сюди в цей район нічого не прилітає. Об’єктивно українські війська відсунули цих орків за межу 40 кілометрів від Києва. Почистили багато артилерійських заходів окупантів, і їм важче зараз працювати. Інтенсивність "прильотів" значно знизилась. Якщо там в перший тиждень по суті не замовкала авіатривога, то зараз ми от з вами сидимо хвилин 20, нічого не відбувається.

А як особисто ваша "тривога"? Три тижні війни пройшло, як змінився за цей час моральний стан?
Очевидно, що були тривожні стани. Паніки не було жодного разу. Навіть у тих випадках, коли ми стикалися з роботою диверсійно-розвідувальної групи. І, на жаль, у нас буквально на третій день були і загиблі, і поранені, і наше місце дислокації було досить суттєво пошкоджено. Була тривога, бо зрозуміло, що адреналін виділяється.
Стосовно підготовки нашої – гурту "Антитіла", – то ми прекрасно розуміли, що велика війна невідворотна. І ми готувалися. Для розуміння, цей бронежилет – це бронежилет, який заготовлений нами був ще з 2015-2016. Плюс ми забезпечили бронежилетами більше чотирьохсот військовослужбовців нашого підрозділу. Ми були готові до того, як діяти, якщо почнеться війна.
І евакуація наших дружин, вона була спланована нами в голові. І, власне, це допомогло зробити все досить швидко. Був запас і бензину, і документи, і речі, і всякі валізки. Все це було. У якийсь певний момент це все зібралося. Діти з дружиною сіли в автомобіль. І разом із моїм батьком змогли виїхати в безпечне місце.

Дружина не була проти рішення вступити до територіальної оборони?
Вона жодного разу не відмовила мене. Вона прекрасно розуміє, що це адекватна позиція будь-якого чоловіка, якому болить майбутнє родини, країни, й інших варіантів бути не могло. Зрештою, у нас навіть не було дискусії з цього приводу. "Якщо почнеться війна, гурт "Антитіла" піде боронити країну в тому форматі, в якому ми є найбільш корисними."
Звичайно, вона переживає, звичайно, вона хоче повернутися до Києва. Дуже сумує. Але для мене – це неймовірна підтримка в першу чергу моральна, коли я розумію, що вони в безпеці. Тому що я не буду обманювати. Якщо, не дай Бог, з ними щось сталося би тут, я не знаю, чи пережив би це. І з того моменту будь-яка моя діяльність у силах тероборони була би скоріше на шкоду, ніж на користь.

Зараз Вам страшно?
Схоже, що я відчуваю якийсь страх? Життя бентежне. Людина мусить зробити все, щоб убезпечити себе. Бачите, навіть зараз ми знімаємо це відео – за нами мішки з піском. Все це не через те, що є страх, а щоб зберегти життя українських військовослужбовців. Зберегти засоби, якими можна уражати противника і нанести найбільше ураження силам окупанта. От і це не через страх. Тобто ми готуємося і робимо все, що потрібно робити в умовах війни. А все, що інше... Чесно, я фаталіст. Я думаю, що все інше в руках творця.
Війна — усі останні новини
- "Я пишаюся тим, що черга в нас не за гречкою, а за зброєю", — Андрій Хливнюк
- "Агресору має стати погано, боляче" – Юрій Андрухович про війну в Україні та ізоляцію Росії
- Які діячі мистецтва записались до підрозділів тероборони
- Страшніша за зброю: українська музика, що була заборонена у радянські часи
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас.