22 липня 2012 року після тривалої хвороби помер один із найпопулярніших (якщо не найпопулярніший) акторів України Богдан Сильвестрович Ступка. Номінант численних театральних премій, мудрий Мольфар та Герой України, який здобув визнання не лише в рідній країні, але й далеко за її межами. Суспільне розповідає про творчу спадщину та цікаві факти з життя видатного актора.
Провів дитинство в театрі
Народився маленький Богдан 27 серпня 1941 року в невеликому селі на Львівщині, що має назву Куликів. З самого дитинства його оточувала творчість: батько Сильвестр Дмитрович співав у хорі Львівського оперного театру, його дядько був там солістом, а тітка – концертмейстером. Тому не дивно, що своє дитинство Богдан, якого батько постійно брав з собою на вистави, провів за театральними лаштунками – і потім вирішив пов’язати з театром своє життя.
Проте, як згадує Ступка, вперше бажання виступати з великої сцени з’явилось в нього не в театрі, а під час новорічного концерту в школі, де він в 10 років зіграв Діда Мороза. Актор зізнався, що від тої миті в нього залишились теплі почуття. “Напевно, сподобалось лицедіяти”, – пригадує Ступка.
Міг стати хіміком або лікарем
Останнє, чого мати хотіла для свого сина – це акторської долі. Перед очима було постійне нагадування того, наскільки непростою може бути робота в театрі. Батько Богдана, Сильвестр Дмитрович, присвятив життя сцені, через що багато хворів, в той час, як заробляв лише 80 рублів, на які мала якось жити вся родина Ступок.
Тому після закінчення Львівської СШ №4, яка тепер має назву Львівської лінгвістичної гімназії, Богдан спробував поступити на хімічний факультет місцевого університету, проте не вдалося скласти іспити. Ступка влаштувався в обсерваторію, деякий час працював у Львівському університету лаборантом-обчислювачем, проте, на щастя, астроному з нього не вийшло.
Зіграв понад 50 театральних ролей
Проте на досягненні мрії Ступка не зупинився. На початку 1960-х років дитяча мрія Богдана Ступки отримала шанс на втілення – з 1 травня 1961 року він стає артистом Львівського академічного театру імені Заньковецької, де його ментором був режисер і педагог Сергій Данченко.
У театрі Заньковецької Ступка провів 17 років. За цей час він виявив себе здібним молодим актором і створив ряд цікавих сценічних образів. Але після того, як Данченко в 1978 році очолив драматичний театр Франка в Києві – він одразу запросив свого учня працювати з ним в столиці.
Загалом за цей театральний період свого життя, Ступка втілив понад 50 різнопланових ролей, був і Королем Ліром із однойменної вистави за Шекспіром, і Миколою Задорожним із “Украденого щастя”, і навіть царем Едіпом. А виставу “Тев’є-Тевель”, яка протягом багатьох років була візитівкою театру Франка, припинили ставити в знак шани після смерті актора. У вересні 2019 року, у зв'язку зі 100-річним ювілеєм театру Франка, постановку вистави було відновлено, а Тев'є зіграв Богдан Бенюк.
Найкращий Тев’є-молочар світу
У 2001 році, після смерті Сергія Данченка, його учень – Богдан Ступка – стає художнім керівником театру Франка. Одним із ключових епізодів того часу для театру стали гастролі у США з виставою “Тев’є-Тевель” за п'єсою Григорія Горіна “Поминальна молитва” (за мотивами творів Шолом-Алейхема).
Починаючи з дати прем’єри вистави у грудні 1989 року, головну роль незмінно виконував Богдан Ступка. Вистава була одним з найголовніших досягнень української театральної сцени. Тому показово, що на один з виступів в Америці потрапила письменниця Белл Кауфман, онука Шолом-Алейхема. За її словами, багатьох акторів вона бачила у образі Тев’є-молочара, проте Ступка був найкращим. Це була творча перемога колективу і тріумф України як незалежної держави.
Ступка – міністр культури і мистецтв України
Ще за часів керівництва театром Франка, у 1999-2001 роках, Богдан Ступка стає чиновником. А саме – міністром культури України в уряді Віктора Ющенка, або, як він сам називав свою не дуже довгу роботу на цій посаді – “міністром оборони культури”.
Пропрацював він лише 18 місяців і протягом цього часу його "ніхто не чіпав". А коли влада змінилася, Ступка зрозумів, що треба йти, бо імунітету проти нескінченного потоку анонімів та відкритих доносів уже не було.
“Приходжу до театру на звичайну репетицію, і відчуваю якусь напругу серед інших акторів – чомусь вони вирішили, що тепер до мене треба ставитися якось особливо”, – без особливої радості згадував Ступка недовгий період своєї роботи в міністерстві.
Мав колекцію капелюхів
Нещодавно на будинку, де актор жив з 1987 по 2012 рік, встановили меморіальний горельєф. Його автор, скульптор Микола Зноба, зобразив Ступку в яскравому образі – з капелюхом, яким пан Богдан вітає перехожих. Чому саме з ним?
"Вважають, що Богдан Сильвестрович був елегантним чоловіком, любив носити метелики. А уроки шляхетності, про які він говорить, він взяв від свого батька. Це, власне, проявляється у тому, що він дуже любив капелюхи. У нього вдома була ціла колекція цих капелюхів”, — розповідає засновниця музею Ступки Ірина Цюпка.
Його дім знаходився поруч з театром – п’ять хвилин ходу, проте розповідають, що актор цю відстань проходив лише за годину. Річ у тому, що він постійно вітався з людьми, знімаючи капелюха, спілкувався з ними. Богдан Сильвестрович розповідав, що цієї звички його навчив батько: потрібно завжди мати капелюх, щоб з його допомогою можна було привітатися з хорошою людиною.
“Друге життя” в кіно
Загальновідомо, що за свою кар’єру актор відіграв близько п'ятдесяти ролей в театрі, але ще більше (близько ста) – у кіно. Дебютував Ступка в ролі Олеся Дзвонаря в фільмі “Білий птах з чорною ознакою” Юрія Іллєнка у 1971 році. На роль бійця УПА спочатку претендував Іван Миколайчук, але затвердили на роль саме Ступку, який після виконання ролі Річарда III в театрі мав негативний імідж серед влади.
Окремим прошарком ролей Ступки стали відомі історичні постаті: українські гетьмани Брюховецький, Мазепа, Богдан Хмельницький, письменник Остап Вишня, політичний діяч Олександр Керенський та навіть Чингісхан. До того ж крім українських режисерів Ступка знімався за кордоном – зокрема, у польських режисерів Єжи Гофмана та Кшиштофа Зануссі. За роль в фільмі останнього – ”Серце на долоні” 2008 року – Ступка отримав нагороду від міжнародного кінофестивалю в Римі. Тоді зі сцени Ступка промовив: "Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому".
Астероїд імені Ступки
Один з найдивніших фактів із нашої добірки пов’язаний із космічною тематикою. Виходить, що навіть туди простяглася слава українського актора, бо у 2008 році працівники Андрушівської астрономічної обсерваторії в Житомирській області відкрили астероїд під номером “269252”, названий на честь Богдана Ступки.
Фанат футболу
Як згадує тренер “Динамо” (Київ) у 2008-2012 роках Юрій Сьомін, актор пристрасно захоплювався футболом і не пропустив жодного матчу – за винятком тих днів, коли грав у спектаклях.
Сам актор вбачав, що у театру з футболом є дуже багато подібного. “Правила є, традиції є, канони є, і так дальше. Але — притаманні і там і там: творчість, імпровізація! Якщо там цікава імпровізація — то ми виграємо. Якщо на сцені цікава імпровізація — то виграємо і артисти, і глядач від цього”, – казав Ступка.
Також він слідкував за тим, як хитається під час матчу Валерій Лобановський, а потім використав це в “Украденому щасті”.
Називав себе “Актьор Актьорич”
Колеги Ступки розповідали, що він називав себе "Актьор Актьорич" і любив, коли на знімальному майданчику до нього зверталися Бодя, ласкавим “Ступочка” чи навіть більш імпозантним – Сильвестр Сталоновий. При цьому актору не подобалися пафос і офіціоз, який з часом почав оточувати фігуру найвпливовішого українського актора, хоча і мав за душею десятки титулів і національних нагород.
Більше про видатних українських митців
- Письменник Микола Хвильовий: "Сьогодні 13-те. Пам'ятаєте, як я був закоханий у це число?"
- "Завжди працюю над почуттями": 89 річниця з народження Григора Тютюнника
- Історія будинку “Слово” – центру відродження та терору української інтелігенції
- Іван Дзюба – ім’я, що формувало національну ідею України
- 210 років з народження Євгена Гребінки: факти з життя і творчості літератора
Читайте нас у Facebook або Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
