Учасники Нацвідбору на конкурс "Євробачення-2026" гурт Molodi (стилізовано як MOLODI) та Monokate (Катерина Павленко) випустили спільний сингл "Танцювати поки живі", створений на основі народної пісні "А в кривого танця".
Трек поєднує народні мотиви із сучасним попзвучанням та розповідає про вибір жити попри страх, цінувати момент і зберігати внутрішню легкість у складній реальності.
В ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь Molodi та Monokate розповіли про фіт, який домовилися зробити просто в укритті під час Нацвідбору, як із жартів та тіктоків виросла повноцінна співпраця і чому перша студійна сесія пішла зовсім не за планом.
Також у розмові — чи хотілося плакати після оголошення результатів голосування у фіналі Нацвідбору, з ким серед інших учасників проєкту не вдалося знайти контакт, чому їх охрестили токсичними і де для Molodi та Monokate проходить межа між іронією та конфліктом.
Текстову версію підготувала Олена Кірста.
Розкажіть, хто взагалі ініціатор цієї співпраці? Ви познайомилися вже так близько на Нацвідборі, але хто перший написав: "Давай писати фіт"?
Іван Степаніщев: Ми просто відчували, що у нас класний метч. Ми жартували на Нацвідборі й постійно були на одній хвилі. Ми відчували, що Катя дуже класна. Плюс у неї дуже класна музика, і ми зрозуміли, що можемо зробити щось дуже круте.
Коли чекали результати Нацвідбору в укритті, і виходить, що сидів я, Кирило, Катя, і я просто до неї нахиляюся (ну, я ніколи не був сором'язливим) і кажу: "Катю, давай зробимо фіт". І вона каже: "Давайте". Кирило запитує: "Що ти спитав?", а я говорю: "Про фіт". "І Катя погодилася?". Я кажу: "Так".
Кирило Роговий: Кількість контенту, яка у нас, в принципі, генерувалася на Нацвідборі, це все оцей прекрасний розум у цій прекрасній голові (показує на Івана Степаніщева — Ред.). Його просто несло жорстко, я вже не дивувався ні з чого. Він, до речі, отак-от через мене нахилився, запитав у Каті, а я думаю: "Ну, клас!". Ми навіть, здається, не встигли обговорити це. Воно завжди отак клацало дуже швидко і несподівано.
Катю, ти в музичних новинах на Промені казала, цитую, що тобі "ще ні з ким не працювалося так легко". Іване, Кириле, чим ви так підкупили Monokate?
Кирило Роговий: Горішки купували зі згущеним молоком. Насправді так от якось склалося. Ми ще й музично класно заметчилися не тільки як люди в спілкуванні, а і як люди на студії. Ми прийшли й почали робити. Нам щось не подобається — міняємо, Каті щось не подобається — міняємо, знаходимо якісь середні точки, в яких нам усім усе подобається. Сидимо разом, пишемо текст, разом накидаємо ідеї щодо музики. Воно ще швидко було — насправді у нас було чотири сесії. На четвертій ми зафіналили пісню і відправили на зведення.
Monokate: Але у нас було стільки розмов, ми так довго говорили про все, наче сто років не бачились і треба все обговорити.
Іван Степаніщев: Перший раз на студії ми реально просто цілий день сиділи й спілкувалися. Ми не зробили нічого, навіть не просунулися. Ми зустрілися і цілий день просто спілкувалися. Але це ті кроки, які наближають нас до класного метчу, бо класна атмосфера завжди робить класний результат.
Можна сказати, що завдяки Нацвідбору з'явилася ця пісня. Чи тут сліду Нацвідбору немає?
Monokate: Та я думаю, що є. Як мінімум, на Нацвідборі ми домовилися про це.
Кирило Роговий: Познайомилися нормально, домовилися про це, налаштували контакт — якраз заслуга Нацвідбору тут є.
Monokate: Якраз ми вже більше поспілкувались, бо до цього перетиналися на інших заходах. І рік до цього я була в журі й теж спостерігала за хлопцями. Але саме так поспілкуватися вийшло за лаштунками Нацвідбору. Тому, так, заслуга якась є.
А як з'явилася ідея змішати автентичний фольк і сучасний денс? Хто приніс цей ритм та ідею?
Monokate: Ну, взагалі ініціатива додати фольк була від хлопців, і я була дуже здивована. Бо я думала, що зараз прийду, якоїсь "монокейтівщини" навалю, а вони: "Давай щось додамо". І ми такі: "Ну, давайте зробимо".
Кирило Роговий: Ми хотіли просто зіграти на контрастах. Ми одразу це в голові так побачили й запропонували. Хотілося саме зіграти на контрасті фолькового павервокалу і якогось більш попсового звучання в приспіві та загалом у пісні.
Іван Степаніщев: Мені так сильно подобається Катін фольковий вокал... Я сидів у навушниках, записував, і мені так кайфово. На концерті Катя грала пісні, і я реально їх слухав ще у 2021 році. Для мене додавати щось таке в нашу музику — це просто так легендарно і дуже кльово.
У пісні є згадка про "Кривий танець". Що це взагалі за обряд і для чого він у цій пісні?
Monokate: Він дуже класно інтегрувався в пісню через те, що ми хотіли після такої напруженої зими, блекаутів і холоду цього весняного настрою дати. Завжди у наших пращурів прихід весни асоціювався з піснями, танцями, якимись обрядами, які були спрямовані на возз'єднання, об'єднання і комунікацію.
"Кривий танець" — це один з обрядів, які побудовані на тому, що люди бралися за руки, тобто це був контакт. Це коли ти після зими виходиш і знову зустрічаєш людей, і ви можете взаємодіяти повноцінно. Тому нам хотілось цього весняного настрою додати. Коли все закінчилося і можна починати все з нуля максимально, реабілітуватися від холоду. І хотілось дати цього настрою, такого об'єднавчого і водночас весняно-позитивного.
"Танцювати, поки живі" — для вас особисто що несе ця фраза? Наскільки вона для вас важлива?
Кирило Роговий: Тут є маленька кумедна історія. Ми якраз уже зробили цю частину, яка "Кривий танець", яка підводить до приспіву, вже є така класна структура, і ми хочемо написати приспів. Не було ідеї — ні рядків, ні мотивів, нічого.
Я просто вийшов на вулицю, сходив по каву. Стою, думаю, думаю, думаю... І ви не повірите, але мені реально просто спав на думку рядок Сердючки: "Ой, не буду горювати, буду танцювати". Думаю: як ідея це прикольно. І в мене реально з'явився перший рядок: "Ми будем танцювати, поки живі", з таким мотивом. Я лечу назад на студію, показую: "От, хочу таку гармоніку і хочу запропонувати такий рядок приспіву". Отак воно почало працювати. З'явився приспів саме з такої ідеї.
І насправді що ми сюди закладали? Буває дуже складно. От Катя сказала про прихід весни. У нас зима була реально складна. Вона була холодна, темна, зі знеструмленнями всіма. Нам хотілося закцентувати на тому, що, хай там як, ми будемо продовжувати рухатися, будемо танцювати й ловити цей кайф від життя там, де ми можемо це зробити.
Катю, ти після Нацвідбору пройшла цей шлях із хлопцями. Які перемоги, можливо, ти винесла для себе з цієї умовної поразки у фіналі?
Monokate: Ой, я взагалі не сприймаю це як поразку, якщо чесно. Ну, по-перше, про Monokate дізналися всі. По-друге, я зустріла там хлопців. По-третє, я майже з усіма учасниками дуже класно законектилась і вийшла за рамки якихось своїх обмежень, бо, чесно кажучи, мені було дуже складно інтегруватися в музичну тусовку. Після чотирьох років, коли я турила в Європі, я взагалі не розуміла, що тут відбувається. Тому це був дуже класний вихід із зони комфорту, бо я провела дуже багато днів і місяців на студії, і це мене повернуло до такого робочого стану.
Іване, Кириле, а ви так по-філософському підходили до цього?
Іван Степаніщев: Ну, основна перемога — це реально люди. Ми здобули багато друзів, бо всі на Нацвідборі класні, дуже прикольні. Ми от з Катею дуже багато часу проводимо разом, з гуртом The Elliens. Плюс це, об'єктивно, все досвід, де ми стаємо сильнішими, вчимося на своїх якихось помилках, виправляємо їх і йдемо далі ще краще.
Ви бачили рейтинги букмекерів і робили навіть жарти з цього, коли з тими ж The Elliens збиралися і додавали бали від букмекерів, щоб щось вийшло спільне, якась велика цифра. Треба все одно вийти на сцену, продовжувати виступати, боротися за перемогу, але ви розумієте, що букмекери оцінюють дуже низько. Ви якось аналізували вже цей досвід, що робити в той момент, щоб вас не з'їв тиск ззовні?
Кирило Роговий: Та чесно, плювати на ставки букмекерів. Якби ми не вміли іронізувати над собою, жилося б насправді набагато важче. Взагалі це все не мало значення. Тобто в тебе є твоя пісня, твій виступ, підготовка, репетиції. Ти виходиш на сцену і виступаєш не з думкою про те, що вже ніхто не чекає твого виступу, ніхто не знає, як до вас ставитися, — тобі треба просто вийти, показати, заспівати. В нашому випадку — як Катя, ще станцювати. І все, потім уже аналізувати, дивитися на реакцію людей.
Іван Степаніщев: Минулого року, коли ми були з піснею My Sea, мені потім було цікаво, і я подивився на ставки букмекерів — нас так само ставили на найнижчі місця. А в підсумку ми посіли друге місце. Тому це все неважливо. Головне — просто вірити в себе і йти до кінця, виступити максимально класно, показати себе максимально класно, правильно, і все буде добре.
Цьогоріч ви втрьох зробили таку емоційну планку для Нацвідбору, почали з'являтися ці всі жартівливі відео. Це була якась ставка на те, щоб, можливо, виграти емоційно серед глядачів?
Кирило Роговий: Ми ще минулого року помітили, що це просто дуже прикольно працює. Тоді ми це не так активно робили, а цього року почали ще колаби робити. Ми просто зробили ставку на те, що треба робити дуже багато усіляких приколів, тому що людям, окрім пісні і її серйозності, треба якась зачіпка, щоб залишитися з тобою не тільки як із виконавцем цієї пісні, а в принципі як з артистом, людиною, особистістю. А це якраз наша стихія.
Ми любимо жартувати. Ми такі трохи дурненькі. І от ми зрозуміли, що будемо продовжувати це робити. Просто цього року ми почали генерувати ось цю машину, котра буде перти вперед і пропонувати знімати тіктоки всім, усюди й постійно. У нас була нічна зйомка, і ми, замість того щоб лежати й спати перед цим, сиділи й генерували тіктоки.
Я так розумію, що Іван був головним генератором?
Іван Степаніщев: Ну, в мене якось просто до цього лежить. Завжди от щось так стріляє, якась ідея, і я одразу її реалізовую. Ніколи не чекаю, і іноді через це я в житті можу казати якісь максимально рандомні слова, наприклад "фаркоп". І так само якісь ідеї просто мені в голову стріляють, і я кажу одразу: "Все, робимо". Воно якось так працює.
Катю, ти цього року підв'язалася під цю їхню авантюру. Як воно тобі тепер у цьому статусі авторки мемів?
Monokate: Класно. Автор наших з Molodi мемів — це Іван. Він пропонував ідею, а ми вже її допрацьовували. Але все ж почалося із мему з Laud, коли я "дзвонила" через душ.
Іван Степаніщев: І це було взагалі без нас, це Катя сама зробила.
Ми говоримо про те, що ви здружилися. Але, за вашим відчуттям цьогоріч, чи були люди або, наприклад, артисти, які все ж таки намагалися умовні шпильки комусь десь підставляти? Чи були ті, з ким не вдалося здружитися взагалі?
Monokate: Та ми відкриті до всіх. Просто хтось відкритий до нас, а хтось — ні.
Іван Степаніщев: Ми реально з усіма спілкувалися, хотіли бути в комунікації. З ким виходило, з ким — ні. Так, це вже життя, але ми відкриті були до всіх.
Monokate: Але деякі фани артистів охрестили нас токсичними.
Кирило Роговий: Так, було таке. Хоча ми до Jerry ніколи погано не ставилися. Ми одразу хочемо про це сказати прямо. А нам сказали, що ми цькуємо, нападаємо. Ми з Яною потім за лаштунками просто вітаємося, і все ніби нормально було. Я сподіваюся, вона не відчувала, що ми якось гонимо на неї, тому що в думках такого взагалі не було. Ми токсичні, але по-прикольному так, м'якенько.
Іван Степаніщев: Ми дізналися, що Катя дуже смішна якраз-таки з тредсу. Коли запитали: "Катю, коли ти виграєш Нацвідбір, де будеш брати гроші?", і Катя написала: "У Jerry Heil". І тоді ми зрозуміли, що Катя дуже прикольна.
Хлопці, коли ви розуміли, що у вас крутий трек, але ви в другій половині цього відбіркового списку за голосуванням, чи не було якогось відчуття закритися й піти трошки поплакати після голосування?
Кирило Роговий: Взагалі ні.
Monokate: Ми тоді ще один тікток зняли.
Кирило Роговий: Одразу. І поїхали святкувати кінець Нацвідбору. Цього року якось взагалі вже нічого не очікував. Ну, чесно, в самому кінці ми на перемогу не розраховували.
Минулого року, пам'ятаю, ми ще тільки виступили, була така якась емоційна порожнеча. От повністю — хочу плакати, а в мене навіть не виходить, я взагалі обнулився і наступні два тижні просто існував. Дуже-дуже багато пішло туди ресурсу. Цього року — класна атмосфера, ми показали якісь результати, зауважили для себе якісь помилки, щось для себе зрозуміли, і все — чекаємо результатів. Ну, восьме місце, то восьме місце.
Іван Степаніщев: Плюс на досвіді минулого року ми вже знали, що робити, тому не витрачали сили на те, на що не треба їх витрачати. Тому ми були більш такі продуктивні, напевно.
Катю, в тебе була висота не тільки Нацвідбору, а і "Євробачення". І тут не пройти, наприклад, Нацвідбір. Це якось особисто било в щось усередині тебе?
Monokate: Та ні. Ну, єдине, що мені дуже багато казали: "Як ти можеш після свого успіху йти на Нацвідбір і так ризикувати?".
Для мене ризикувати — це нічого не робити. Тому я пішла собі, отримала своє шосте місце. Я здивована була, що у хлопців восьме. Я забула про це. Насправді я за кулісами взагалі не почувалася конкурсанткою. І це, мабуть, теж одна із проблем, бо, мабуть, треба було поставитися серйозніше до цього. Але я пам'ятаю, що просто за всіх переживала. Мені було дуже прикро, коли назвали The Elliens за голосуванням журі один бал. Мені дуже було несправедливо це, бо класний виступ, вона дуже круто заспівала і в залі це було енергетично дуже круто. Тому оце мене збентежило. А свої результати... Ну, я просто знаю, до чого прагну, і, в принципі, не відхиляюся від свого курсу.
Ти як людина, яка була в журі, розумієш, що один бал — це не стільки оцінка, його просто хтось має отримати…
Monokate: Ну, я це розумію. Пам'ятаю, як ми минулого року ставили один бал комусь, і це було надзвичайно складно. Складно було поставити найвищий бал, але найскладніше — все-таки поставити один бал, бо ти бачиш, скільки вкладається. Я тоді приїхала раніше на репетицію, щоб послухати, як хто співає, бо знаю, що у фіналі все-таки є ще цей стресовий момент, і мені цікаво було послухати, чи це стабільно нестабільний вокал, чи просто хвилювання. І ще на самому "Євробаченні" я пам'ятаю, коли сиділа в журі, теж був такий момент, що артист виходить на репетиції і співає дуже круто, а виходить на сцену, щось відбувається і це впливає на результат. Тому я приїхала послухати в залі, подивитись, бо це все ж можна відточити. Мені було дуже важко ставити один бал. Ну, правда, бо я бачила, що на репетиціях було класно.
Наостанок не можу не запитати у вас про плани. Що найближчим часом ми почуємо?
Monokate: Покликали на євробаченські тусовки. Треба з'їздити, виступити. У Хорватію скоро лечу, такі виступи будуть закордонні. А якщо глобально, то готуюся дописати альбом і до осіннього туру.
Хлопці, у вас які плани?
Кирило Роговий: В нас у травні багато концертів. Тому стежте за анонсами, буде багато різних міст — і великих, і маленьких. Ми зараз працюємо активно, як завжди, на студії пишемо музику, шукаємо звук, шукаємо хіт.
Іван Степаніщев: Буде дуже багато колаб. Цього року вже планується мінімум три, і вони всі повинні вийти десь до середини літа.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
