Сьогодні більшість жінок у світі має бюстгальтер у своїй шафі, і багато хто носить його щодня. Від початку цей елемент одягу був створений, щоб полегшити побут жінок: підтримувати груди і робити рухи комфортнішими. Його дизайн змінювався, а ставлення стало сексуалізованим. Адже за допомогою додаткових елементів жіночі груди можуть виглядати більш об'ємними та виразними.
Дискусії довкола функцій та краси бюстгальтера здатні розділити суспільства на полярні полюси. Але і його відсутність на тілі жінок також часто викликає обурення та критику. То що ж не так із цим елементом одягу?
Суспільне Культура розповідає історію бюстгальтерів та те, як вони змінювались під впливом моди, технологій і соціальних тенденцій.
Передісторія
У ранніх цивілізаціях одяг був насамперед практичним — він захищав тіло від негоди та не заважав виконувати щоденні справи. Проте вже тоді люди звертали увагу на те, як виглядає тіло і шукали способи підтримки та підкреслення жіночих грудей. Ця потреба тісно перепліталася з уявленнями про красу, релігійні та культурні традиції.
Одні з найдавніших зображень елементів одягу, пов'язаних із формуванням жіночого силуету, походять із мінойської цивілізації на острові Крит (3000–1000 рр. до н. е.).
Фігурки та фрески демонструють жінок в обтислих ліфах або коротких топах, з відкритими грудьми або частково прикритими тканиною чи прикрасами. Такі деталі передусім відображали ідеали краси епохи, а не забезпечували реальну фіксацію.
У Стародавній Греції з'явилися прості тканинні пов'язки, якими обгортали груди для окреслення силуету під одягом.
Найпоширенішими були аподесмос та строфіон — смужки з лляної або вовняної тканини, що використовувалися як у повсякденному житті, так і під час фізичних вправ. За конструкцією вони нагадували сучасні топи-бандо без чашок і застібок.
У Давньому Римі цю практику перейняли та розвинули. Жінки носили тканинні або шкіряні стрічки — строфії.
У римській культурі ідеалом вважався невеликий бюст, тоді як повніші форми асоціювалися з нижчим соціальним статусом. Це пояснюється тим, що представниці знаті зазвичай не годували дітей самостійно, для цього залучали поневолених годувальниць. Тож подібні елементи одягу виконували не лише практичну, а й символічну функцію, підкреслюючи соціальний стан жінки.
З XVI століття в Європі жіноча спідня білизна поступово трансформувалася у корсет — конструкцію, створену насамперед для того, щоб формувати "правильний" силует. Він набув поширення у Франції за правління Катерини Медічі, яка проголосила стандарт для талії близько 33 см в обхваті.
Досягнення такого ефекту нерідко шкодило здоров’ю, адже туге стягування зміщувало внутрішні органи, порушувало кровообіг і ускладнювало дихання. Та попри це корсет залишався невіддільною частиною жіночого гардероба аж до початку ХХ століття. Його носили представниці різних станів — від аристократок до жінок робітничого класу, відрізнялися лише матеріали та якість виконання.
Перші бюстгальтери
Саме прагнення знайти більш зручний і безпечний спосіб підтримки тіла стало одним із ключових стимулів трансформації жіночої спідньої білизни.
Перший прототип бюстгальтера створила й запатентувала у 1889 році французька дизайнерка та підприємиця Ерміні Кадолль. Вона розрізала традиційний корсет навпіл, нижня частина якого залишалася для формування талії, а верхня мала стрічки для плечей та окремо підтримувала груди. Цей винахід отримав назву corselet-gorge ("корсет-ліф").
Свій виріб Кадолль презентувала у 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі, а до 1905 року верхню частину стали продавати окремо, не в комплекті з нижньою.
Француженка була не лише дизайнеркою, а й феміністкою та учасницею політичних рухів свого часу. Вона вважала, що її робота має звільнити жінок від шкідливих і жорстких норм краси.
"Все почалося з моєї прапрабабусі Ерміні Кадолль, яка була дуже сильною особистістю. Вона була феміністкою та анархісткою. Вона вирішила звільнити жінку від корсета і запатентувала перший у світі бюстгальтер у 1889 році, представивши його на Всесвітній виставці, для якої побудували Ейфелеву вежу", — говорила її правнучка Патрісія Кадолль.
У 1907 році журнал Vogue вперше вжив слово brassiere, позначаючи спідню білизну для жінок, яка підтримувала груди q була створена з верхньої частини корсета. Цим терміном описали легкий, зручний виріб, який не обмежував рухів та поєднував красу, комфорт і піклування про здоров'я. Через чотири роки, у 1911-му, це слово додали до Оксфордського словника англійської мови, закріпивши його як назву нового типу білизни.
У 1910 році 19-річна американська світська левиця Мері Фелпс Джейкоб випадково винайшла власну версію сучасного бюстгальтера. Готуючись до балу, вона не була задоволена тим, як лінії корсета виступають через прозору сукню. Тоді вона разом із покоївкою зшила перше backless brassiere ("бюстьє без спинки") із двох шовкових хусток і атласної стрічки, яке забезпечувало підтримку грудей без кісточок, шнурівки чи стискання талії.
У 1914 році Джейкоб отримала патент США на backless brassiere, і саме цю модель вважають першим бюстгальтером, який заклав основу для подальшого розвитку галузі. Пізніше жінка продала права на патент Warner Brothers Corset Company, яка зробила виріб комерційно успішним.
Масове виробництво
Під час Першої світової війни, коли в США та Європі жінки замінювали чоловіків на виробництві, практичність в одязі стала пріоритетом. Саме тоді бюстгальтери набули популярності як зручна й функціональна заміна старим корсетам.
У 1920-х роках, на тлі післявоєнних суспільних змін, сформувалася субкультура флеперок — молодих жінок, які носили короткі, прямі сукні, робили зачіски боб та каре і порушували уявлення про "прийнятну" жіночу поведінку. Вони курили, танцювали під джаз, працювали, керували автомобілями й відкрито говорили про власну незалежність. Ці дівчата також зменшили значення пишного бюста в культурі, а ідеалом став андрогінний, "хлопчачий" силует.
Модні тенденції позначилися й на дизайні ліфів. Їх дедалі частіше використовували не для підкреслення, а для візуального зменшення грудей. З'явилися легкі еластичні топи-бандо, які притискали груди й створювали рівний контур під сукнями без акценту на талії. Вони не мали жорстких кісточок, були зручними та дозволяли жінкам активно рухатися, танцювати й працювати.
У 1930-х роках назву "брасьєр" скоротили до "бра", яке швидко прижилося в повсякденному мовленні й використовується донині. У цей період бюстгальтер став популярним елементом білизни та перейшов у сферу масового фабричного виробництва.
Виробники почали шукати способи точнішої стандартизації, адже ранні моделі не мали окремих розмірів чашок. Зазвичай пропонувалися універсальні варіанти або загальні позначення на кшталт "малий", "середній" та "великий". Та такий підхід не враховував різниці між обхватом під грудьми та фактичним об'ємом грудей, через що посадка часто була неточною й не забезпечувала належного комфорту та підтримки.
Переломним став 1932 рік. Тоді американська S.H. Camp & Company запропонувала новий підхід — співвіднести об'єм грудей із літерами A, B, C і D. У рекламі з'явилися зображення профілів грудей із позначенням літер, демонструючи різницю між меншим і більшим розмірами. Невдовзі цю практику перейняли інші виробники. Так сформувалася знайома сьогодні модель розміру, де число означає обхват під грудьми, а літера — об’єм чашки. Це дає змогу значно точніше підбирати бюстгальтери з урахуванням індивідуальних особливостей жіночого тіла.
Реклама продукції
Найцікавішу ранню рекламу бюстгальтерів розробила компанія Hollywood Maxwell, яка у 1935 році випустила плакат для свого нового бра V‑Ette, який вирізнявся інноваційними закрученими швами, що формували більш округлу форму грудей.
У рекламі виріб порівнювали з французькою модою, демонструючи, що американський бюстгальтер може конкурувати зі стильними європейськими моделями. Компанія стверджувала, що її вироби використовують у фільмах студії Paramount, чим і привернула увагу потенційних покупців, адже голлівудський стиль кіноіндустрії намагались наслідувати модниці того часу.
Та однією з найвідоміших і найуспішніших рекламних кампаній бра стала "I Dreamed…" фірми Maidenform, що стартувала в 1949 році та тривала понад 20 років. У рекламі компанія продавала "мрію" через свій товар. На плакатах і сторінках журналів зображувалися звичайні жінки, які мріяли про успіх на роботі, подорожі, владу, романтичні пригоди чи бути в центрі уваги — і все це в бюстгальтерах Maidenform, які нібито дарували впевненість і свободу. Для того часу кампанія була революційною, адже демонструвала, що білизна може бути символом стилю і мрій та "допомогти" жінкам у досягненні бажаного для них успіху.
Популярність конусних чашок
У 1941 році компанія Perma-Lift представила бюстгальтер із конусоподібними чашками (bullet bra), що чітко окреслювали центр грудей і створювали виразний силует. Така форма була дуже помітною під одягом, особливо під обтислим, формуючи чіткий профіль. Саме завдяки цьому ефекту закріпився термін "sweater girl look" — сексуалізований образ дівчини у вузькому трикотажному светрі з акцентом на груди.
У рекламі новинку подавали як поєднання моди й наукового підходу. Виробники обіцяли "ідеальну лінію", правильну підтримку та навіть користь для постави. Проте ці заяви були передусім маркетинговою стратегією, а переконливих медичних досліджень, які б доводили користь таких моделей для здоров'я, не існувало.
Такий бюстгальтер став інструментом сексуалізації жінок. Кіноіндустрія активно використовувала цей силует, підкреслюючи груди як центральний фактор привабливості героїні. Наприклад, для акторки Джейн Рассел у фільмі "Поза законом" (1943) створили спеціальне бра, покликане максимально підкреслити її природні форми. У мемуарах Рассел згадувала, що відмовилася носити виріб, зазначаючи, що він був "надзвичайно незручним і болючим".
Така форма досягла піка популярності та стала невід'ємною частиною гламурного стилю епохи, а конусоподібні чашки допомогли створити впізнаваний образ акторок Мерилін Монро та Джейн Менсфілд.
Винайдення пушапу
Вперше те, що сьогодні ми називаємо бюстгальтером із пушапом, у 1947 році створив угорсько‑американський дизайнер Фредерік Меллінгер. Його новинка називалася The Rising Star та мала наповнювач і спеціальну конструкцію, яка підіймала груди та робила декольте більш виразним. Це був перший бюстгальтер, який підкреслював та візуально збільшував форми, а не просто підтримував груди.
Через сімнадцять років, у 1964-му, канадська модельєрка Луїза Пуар'є винайшла свій варіант бюстьє, яке підіймає і зводить груди — сьогодні ми знаємо його як Wonderbra. Цей бюстгальтер складався з 54 різних елементів, що дозволяли формувати V‑подібний розріз між грудьми навіть для жінок із меншим бюстом. Виріб став справжнім новаторством у світі спідньої білизни та заклав основу для сучасних ліфів з ефектом пушапу.
Протест і мода без бюстгальтера
У 1960-х роках феміністичні рухи активно критикували бюстгальтери як символ обмежень, об'єктивації та патріархальних стандартів краси. Активістки виступали проти жорстких корсетів і ліфів, які, на їхню думку, обмежували рухи, змушували підлаштовуватися під чоловічі уявлення про привабливість і навіть могли шкодити здоров'ю. Основною ідеєю руху було звільнення жінок від соціальних норм, які нав'язували, як має виглядати їхнє тіло.
Найпоказовішою акцією протесту проти таких стандартів стала "No More Miss America", яка відбулася у 1968 році під час проведення конкурсу краси "Міс Америка" в Атлантік‑Сіті. Близько 200 феміністок відмовилися від багатьох "знарядь жіночих тортур", таких як взуття на високих підборах, косметика та бюстгальтери, які викидали у сміттєвий бак.
"Мене не повинні змушувати виглядати «гарною», я красива та розумна і без цього", — сказала одна з учасниць, яка викинула свій бюстгальтер.
У 1980–1990‑х роках відмова від бюстгальтера вийшла за межі феміністичного протесту і стала модним трендом на Заході. Жінки та супермоделі, зокрема Кейт Мосс, популяризували braless look ("убрання без бра"), який нормалізував природну форму тіла, комфорт і невимушеність. Цей стиль швидко інтегрувався у вуличну моду.
Безбюстгальтерна естетика зʼявлялася й у телевізійних серіалах. Наприклад, героїня Рейчел у серіалі "Друзі", яку грала Дженніфер Еністон, часто з'являлася в одязі без спіднього, що відображало моду та стиль 90-х.
Модні тенденції також поєднувалися із субкультурними рухами, такими як гранж та панк. Жінки у цих спільнотах влягали зручний, вільний одяг, часто без бюстгальтера або в тонких топах, підкреслюючи свою індивідуальність і протест проти суспільних очікувань.
Вплив на здоров'я
Питання про користь або шкоду бюстгальтерів для здоров'я обговорюють вже багато років.
Одним із найпоширеніших міфів є припущення, що бра, особливо моделі з кісточками, нібито блокують лімфатичний відтік і сприяють накопиченню токсинів у тканинах грудей, що може призвести до раку.
У 2014 році медичне видання Cancer Epidemiology Biomarkers & Prevention провело масштабне дослідження, в якому взяли участь понад 1500 жінок. Серед них були як пацієнтки з діагностованим раком грудей, так і жінки без цього захворювання.
Вчені аналізували вік початку носіння, кількість годин на день, тип бюстгальтера (з кісточками чи без), розмір чашки та чи впливають ці чинники на розвиток онкології. Результати показали, що жоден із цих факторів не має зв'язку з ризиком розвитку раку грудей.
Існує також думка, що бюстгальтери можуть або запобігати обвисанню грудей або навпаки — сприяти цьому. Одне з відомих спостережень проводилося у Франції протягом 16 років. Його автор, вчений Жан-Дені Руйон стверджував, що у жінок, які не носили бюстгальтера, груди могли зберігати вище природне положення.
Дослідження Руйона має обмежену вибірку і не підтверджене масштабними клінічними експериментами. Та більшість фахівців сходяться на думці, що на форму і ступінь обвисання грудей впливає не носіння бюстгальтера, а інші чинники, зокрема генетика, вік, природний розмір грудей, збільшення або втрата маси тіла, вагітність та грудне вигодовування.
Та все ж, які переваги бюстгальтерів? Коли ми біжимо, стрибаємо або активно рухаємося, вони змінюють положення і це іноді викликає дискомфорт або навіть біль. Спортивні бюстгальтери або топи допомагають тримати груди на місці, зменшують їхнє коливання і роблять тренування комфортними для жінок. Особливо важливою є підтримка для жінок із великим розміром грудей. Правильно підібраний бюстгальтер допомагає рівномірно розподілити вагу, зменшити навантаження на плечі та шию і, як наслідок, знизити ризик болю у верхній частині спини.
Що стосується сну в бюстгальтері, наукові дослідження не виявили переконливих доказів його шкоди для здоров'я. Втім, немає і підтверджених даних про користь. Тому рішення спати в ліфах чи без них залежить від індивідуальних відчуттів людини. Для деяких жінок такий сон може бути корисним — наприклад, під час грудного вигодовування або після операцій на грудях, коли додаткова підтримка допомагає зменшити дискомфорт. Однак надто тісний або жорсткий виріб може подразнювати шкіру, тому важливо правильно підібрати модель і розмір.
Бюстгальтери сьогодні
Жінки XXI століття говорять, що самі вирішують, чи носити бюстгальтер і коли це робити. Деякі обирають бра та топи як акцент свого образу, наслідуючи приклад Ріанни, Кім Кардаш'ян, Дуа Ліпи та інших зірок, тоді як решта віддає перевагу моделям, які забезпечують комфорт і підтримку в побуті та під час активного способу життя.
Сучасний ринок пропонує величезне різноманіття моделей — від повсякденних і спортивних до дизайнерських та ексклюзивних варіантів.
Сприйняття бюстгальтера також змінюється, адже він все менше розглядається як обов'язковий або сексуалізований предмет гардероба, а перетворюється на символ вибору, комфорту та самовираження.
Сьогодні бренди фокусуються на інклюзивності та різноманітті, враховуючи різні типи фігур, форми грудей і вікові категорії та пропонуючи широкий асортимент розмірів. Серед найвідоміших компаній — Savage X Fenty, ThirdLove, Cuup, Aerie, Nubian Skin та Understance. Вони створюють білизну з продуманою посадкою, інноваційними тканинами та різноманітним вибором стилів та фасонів, де першочергове значення має комфорт споживачок.
Окрім комфорту та інклюзивності у світі білизни існує категорія бра, які радше можна назвати витворами мистецтва. Дизайнери працюють над ними роками та витрачають великі кошти для створення унікальних моделей, використовуючи дорогоцінне каміння, мереживо ручної роботи та інші ексклюзивні матеріали.
Яскравим прикладом є бренд Victoria’s Secret зі своєю культовою серією Fantasy Bra. До 2018 року компанія щороку представляла ці ексклюзивні бюстгальтери, деякі з яких коштували мільйони доларів, а найдорожче Red Hot Fantasy Bra оцінювали у 15 мільйонів доларів.
