Іноді мені здається, що якщо зібрати докупи всі переспіви "Щедрого вечора" і "Щедрика" від українських артистів в один плейлист, то він можливо буде завдовжки в одне середньостатистичне людське життя.
Якість цих переспівів варіюватиметься від витончених шедеврів до застільної гоп-ца-ца версії. І те, наскільки вам подобатиметься чи ні та чи інша варіація пісні залежатиме від мільйона чинників, починаючи з настрою і закінчуючи ступінню сп'яніння чи компанією, з якою ви проводите цей різдвяно-новорічний вечір.
У цій авторській колонці я, Юля Ткачук, поговорю про наболіле — хороші та погані переспіви українських колядок. А також спробую з'ясувати, чи потрібно випускати їх і далі?
Пролог
Для мене період Різдва та Нового року — це головні свята у році. Мій брат ходив у Вертеп і лякав мене до крику, перевдягаючись у чорта. Тому я досі боюсь людей, перевдягнутих у волохаті маски.
Протягом трьох різдвяних днів, коли ми ходили з батьками в гості, мене змушували щороку вчити нову вінчівку (бо я була наймолодшою в сім'ї). За столом із родичами в татовому селі колядування затягувалось іноді на години.
Потім я з батьками добиралась додому у снігопад. Ми намагались зловити автобус пізнього вечора, я шпорталася на льоді і обожнювала відчувати, як від мого дихання на пластиковому пушку на курточці утворювались маленькі бурульки.
Допоки ми їхали стоячи в переповненій маршрутці, я лічила "геродів" (те саме, що і вертепні ватаги), яких виглядала у вікні. Від спеки, яка утворювалась від накопичення курток та випарів сумарно вжитих літлів алкоголю, сніг на черевиках у підхмелілих старших перетворювався у калюжу. Чомусь, мені було від цього весело. А ще я постійно тримала в голові, що якщо хтось із цих людей скаже мені: "Христос народився!" я маю відповісти не "Воістину воскрес!" і не "Добрий вечір!"
Тож щоразу, коли на стримінгах виходить погана версія української народної колядки чи щедрівки, десь всередині мене помирає одна часточка 5-річної Юлі, яка вірить у те, що всі у світі ставляться до її улюбленого свята з таким же пієтетом.
До людей, що роблять ці погані кавери, я ставлюсь десь так само, як до сусідів, які спускали собак, щоб до них не заходили колядники. Зараз модно було б провести аналогію із Грінчем, що разом із поганим поп-бітом краде твоє Різдво. Та мені здається, що навіть Грінч би втік від деяких треків із святкових плейлистів Спотіфаю.
Що робить переспів колядки поганим
Звісно, у світі не існує універсальних правил, як працювати, а як ні із народною музикою. Навіть у самому ком'юніті традиційників часто точаться запеклі дискусії про те, як експериментувати доречно, а де спотворювати структуру пісні та оригінальну мелодію — зась.
Якщо ви прагнете більш детально розібратись у таких тонкощах, то почитайте моє архівне інтерв'ю зі спільнотою "Смик" — молодими хлопцями та дівчатами, які роблять етнорейви. На ці вечірки ходять як модники з Подолу, так і спільнота поціновувачів традиційної музики.
Утім для розуміння в межах цього тексту, спробую спростити. Найважливіше для мене у роботі з народною колядкою — це:
- Розуміти та відчувати матеріал, із яким ти працюєш.
- Ставити його вище за свою авторську амбіцію.
Я ціную, коли артист підкреслює красу пісні своїми уміннями, а не навпаки — хизується красою свого вокалу чи бюджетом продакшену завдяки тій чи іншій колядці. При тому найчастіше під "приціл" неякісного переспіву потрапляють найбільш популярні колядки.
Логіка проста. Різдвяний період — час для заробляння грошей (і в цьому немає нічого поганого). Недобросовісний артист подумає категорією: "Ось слухач загуглить "Нова радість стала", а там моя "туц-туц" версія, ще й у speed-up, slowed i rewerb варіантах. Ура, монетизація, ще і потрійна!"
Здавалося б, шкода такого підходу неочевидна. Артист підзаробив — слухач задоволений. Але засилля схожого тік-ток-шлаку породжує історії, як-от сталась зі мною кілька днів тому. Мій друг сказав мені, що не може слухати автентичні версії колядок, бо вони для нього надто повільні. Ось він, баг сучасного темпу життя в дії.
Артисткою, яка добре знає, як заробляти копійчину на Різдво, точно можна назвати Roxolana. Щороку вона дає в Києві великий різдвяний концерт. Також вона випустила не один, не два, а цілих три альбоми "Настрій: колядувати", де переспівала десятки колядок з десятками українських артистів.
Не буду стверджувати, що всі пісні у трьох альбомах Роксолани погані — це категорично не так. В усіх трьох альбомах є чимало хороших пісень, особливо ліричних. Утім, перетворення різдвяної музики у "дійну корову" однозначно вплинуло на загальну якість, а у моєму випадку — ще й на довіру до авторки. Бо так, мені було цікаво стежити, як Roxolana зробила перший збірний альбом. Але інші два відчувались, як намагання знову ввійти в ту саму річку (що їй і вдавалось). Навіть обкладинки трьох альбомів "настрою" майже однакові.
Проблемою є і радіостанції, які вчепившись в "Ой чи є чи нема" крутили її в ротаціях так часто, що хоч це відверто непогано заспівана колядка, я зловила "передозування" ще два роки тому і досі не можу її слухати.
Цього року настрою наколядувати на цілий альбом у Роксолани не було. Вийшла лише різдвяна колаба з Brykulets, яка дещо нагадує мені музичного Франкенштейна. У "Роди, Боже, жито" і реп в стилі Аліни Паш, і хори, як у Jerry Heil, і типова гітарна частина Брикульця, і ще й момент з "ла-ла-ла-ла" присутній (так, дуже по-колядницьки).
У намаганні зробити хіт із пісні зробили все, що завгодно, але не колядку. Гадаю, марно говорити про несхожість із оригінальною версією. Утім якби ця пісня мала авторський текст, можливо, вона б могла мені навіть сподобатись, бо абстрагуючись від різдвяності вона досить запальна і навіть прикольна.
Давайте про хороше
Напротивагу щоразу, коли у світ виходить справді добре заспівана і осмислена колядка — це спрацьовує для мене, як та сама маленька різдвяна зірка. Вона змушує продовжувати вірити в диво, а саме — у те, що для когось Різдво так само важливе, як для п'ятирічної Юлі, що їде в автобусі "Калуш-Долина" і рахує вертепні ватаги у вікні, бурмочучи під носа "Во Вифлиємі нині новина". Так, я була дивною дитиною.
Чудовим прикладом релізу, від якого моїй душі цієї зими стало трохи тепліше є спільна пісня Оленки Карась та Ingret. Дівчата переспівали колядку "Ой орле-орле, сизеє перо" під ніжний фортепіанний супровід одного з кращих клавішників індісцени Євгенія Дубовика. І це звучить з величезною шаною до колядки, коли вона є головною, а не амбіції артистів, що її творять.
Те саме можу сказати про цьогорічний альбом Koliada від Zgarda. Він поєднує 12 колядок у різному виконанні: як акапельно, так і з повним інструментальним звучанням. Частина з них переосмислена, як-от "А в хазяїна умная жона", до якої додали трохи боса-нова. Але такий підхід тут працює, бо ловить сенс конкретної колядки, а не викривлює його: "грайливий текст" дорівнює "грайлива музика".
Якщо протягом цього тексту у вас склалось враження, що я ненавиджу експерименти над колядками і щедрівками, то ні. Я обожнюю, коли вони зроблені "смачно". Наприклад, як drum`n`base "Маланка" від Monokate — ідеально, якщо вам із друзями раптом схочеться під щось потанцювати.
Чи те саме "Сіґеле-Міґеле", яке запустило популярність гурту Nazva — через ідеально считаний настрій пісні її така ж іронічна обробка припасувалась, як друга шкіра.
Відчуття, яка різдвяна колядка чи щедрівка зроблена з повагою до матеріалу, а яка — лише з бажанням набити шлунок — дуже крихке та ефемерне, ледь вловиме. Та й гадаю зрештою критерії кожен визначатиме сам.
Ні я, ні ви, ні сам Господь Бог не здатен зупинити потоку різдвяних переспівів. Він чекатиме нас і через рік, і через два, і через десять.
Але, може, воно і до кращого. Адже щороку серед купи посередності можна віднайти кілька перлин, які зарядять ваше Різдво необхідним настроєм. І, можливо, саме якийсь конкретний переспів колядки чи щедрівки колись закохає вас, ваших дітей чи родичів у традиції Різдва так само, як це зробили мої батьки в дитинстві.
А якщо вам раптом захотілося відчути трохи тепла та послухати різдвяних колядок та щедрівок, то минулого року Artилерія робила цілий концерт "Дозвольте заколядувати". Тут шість українських фольклорних гуртів – Nazva, Zgarda, Станція Сиваш, Оленки, Божичі та Роксоланія, заспівали 12 колядок та щедрівок, кожна – з іншого регіону країни. Ввімкніть на фон та насолоджуйтесь.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
