2025 рік забрав в українців талановитих акторів, музикантів, спортсменів, режисерів — серед них Степан Гіга, Михайло Клименко, Валерій Шевчук, Олександр Муратов.
Не обійшлося і без втрат на фронті, які стали не лише особистим горем для рідних і близьких, а й спільною раною для всього народу.
Суспільне Культура згадує, кого втратили українці цього року.
Олег Поляков
Письменнику, критику та журналісту було 53 роки. Полякова також вважають одним із творців нової химерної прози.
Він автор книжок "Хроніки туманної Трої" і "Крижана карусель", а його дебютний роман "Рабині й друзі пані Векли" критик Євгеній Стасіневич назвав одним із найкращих літературних дебютів останніх років.
У лютому 2025 року у "Видавництві Старого Лева" посмертно вийшов його четвертий роман "П’ять поглядів на весняний вогонь".
Олександр Муратов
Режисеру, сценаристу та письменнику Олександру Муратову було 89 років.
Серед його робіт трилогія за творами Миколи Хвильового:
- "Танго смерті" (за твором "Повість про санаторійну зону"),
- "Геть сором!" (за повістю "Сентиментальна історія"),
- "Вальдшнепи" за однойменним романом.
За них він одержав премію Всеукраїнського культурно-наукового фонду Т. Г. Шевченка "За визначний внесок у національне та державне відродження України".
Валерій Шевчук
Письменнику, літературознавцю, перекладачу й одному із фундаторів Житомирської прозової школи Валерію Шевчуку було 85 років.
Шевчук здобув популярність завдяки своїм романам та повістям, серед яких особливе місце займають твори "На полі смиренному" та "Дім на горі", які стали важливою частиною української літературної спадщини.
У 1988 році він отримав Шевченківську премію за роман-триптих "Три листки за вікном".
Марія Плющ
Мовознавиці Марії Плющ було 99 років.
За її авторства вийшло понад 300 наукових праць. Її знали як в Україні, так і за її межами як лінгвоукраїністку, фахівчиню зі словотвору, морфології та синтаксису.
Вона викладала в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова понад 70 років.
Володимир Наумець
Володимир Наумець — митець, перший одеський концептуаліст, представник нонконформістського напряму мистецтва, майстер живопису, графіки, відеоарту та перформансів.
Роботи Наумця часто поєднують абстрактний живопис із традиціями іконопису, він також був одним із перших в Україні, хто сміливо працював з інсталяціями, інтегруючи в них світлові фігури з неонових трубок.
Ігор Поклад
Композитору, лауреату Шевченківської премії та Національній легенді України Ігорю Покладу було 84 роки .
Серед написаних ним пісень:
- "Два крила",
- "Чарівна скрипка",
- "Кохана",
- "Дикі гуси",
- "Тиха вода" та інші.
Він також автор мюзиклу "Конотопська відьма" та рок-опери "Ірод", музики до мультфільмів "Як козаки…" та "Енеїда", а також різних фільмів.
Денис Овчар
Медіахудожник Денис Овчар понад 20 років працював у сфері цифрового мистецтва.
Він очолював проєкт "Станіслав: віртуальний Івано-Франківськ" — художник відомий тим, що створював 3D-мапи міста, панорами та медіаінсталяції до урочистих подій у місті. А також розробив медіасценографію до вистави Івано-Франківського академічного драматичного театру "Оскар і Рожева Пані".
Крім того, Денис Овчар працював над короткометражкою про Галич і створив 3D-кліп, у якому відтворив фортецю XVIII століття.
Андрій Яценко (Diezel)
Андрій Яценко (Diezel) у 1993-му році він заснував гурт Green Grey і лишався єдиним постійним учасником за роки існування об'єднання.
Гурт першим в історії Незалежної України отримав нагороду MTV Europe Music Awards, до того ж двічі: 1996 року в Лондоні та у 2009-му в Берліні.
У 2023 році гурт Green Grey перезапустив творчість українською мовою.
Віктор Маринюк
Художник, живописець і графік Віктор Маринюк був одним із найяскравіших представників одеського нонконформістського мистецтва 1960-х років.
Маринюк був активним учасником групи молодих художників-нонконформістів і брав участь у так званих квартирних виставках в Одесі та Москві, коли офіційне мистецтво ігнорувало їхню творчість.
В'ячеслав Криштофович
В'ячеслав Криштофович — кінорежисер, сценарист та педагог. Його стрічка "Приятель небіжчика" стала першим фільмом, який Україна висувала на премію "Оскар".
Серед найвідоміших режисерських робіт майстра: "Самотня жінка бажає познайомитися", "Ребро Адама" та "Автопортрет невідомого".
Також Криштофович реалізував себе як актор, зігравши у стрічках "Совість", "Серце Бонівура" та "Перше правило королеви". Значну частину життя він присвятив викладацькій діяльності, виховуючи нові покоління кінематографістів.
Михайло Клименко (Adam)
Михайло Клименко — музикант, засновник і фронтмен гурту Adam. Артист перебував у комі внаслідок тяжкої хвороби.
Гурт Adam заснували у 2015 році Михайло Клименко та Саша Норова. Найбільшу популярність гурт здобув завдяки композиціям "Повільно" та "Ау Ау".
Степан Гіга
Степан Гіга — естрадний співак і композитор. Йому було 66 років.
Він став одним із найвідоміших представників української естради. Серед його хітів, які знає кілька поколінь українців — "Яворина", "Цей сон", "Золото Карпат", "Вулиця Наталі". У 2002 році йому надали звання народного артиста України.
Останніми роками Степан Гіга переживав нову хвилю популярності серед молоді, активно гастролював та збирав повні зали.
Василь Чебаник
Митцю був 91 рік.
Саме він був автором оформлення церемоніального примірника "Конституції України" у 2001 році зі шрифтом "Рутенія" на обкладинці. Шрифти Чебаника використовують:
- Національна академія мистецтв України;
- Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури;
- Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука;
- Національний університет "Києво-Могилянська академія".
Він працював у галузі книжкової графіки, мистецтва шрифту, інтролігації. Створював художнє оформлення та ілюстрації до книг. Також Чебаник є лауреатом Шевченківської премії за проєкт "Графіка української мови" 2019 року.
Марія Шнайдер-Сенюк
Гобелени херсонської майстрині та поетеси Марії Шнайдер-Сенбюк є частиною колекції художнього музею Херсона:
- "Поетам України",
- триптих "Тиша дніпровських заплавів",
- написані фарбами полотна "Червоними і чорними нитками" і "У нашім раї на землі".
Більшість робіт Марії Шнайдер-Сенюк викрали російські війська у 2022 році. Частину спадщини вдалося зберегти.
Аркадій Поважний
Письменнику з Сум було 52 роки.
Аркадій Поважний був учасником літературно-мистецької студії "Орфей". У його творчому доробку такі твори: збірка оповідань "Останній ветеран", романи "Печера", "Диверсант повстанської армії", "Кам'яний воїн" та "Генерал" і повість "Сповідь партизана".
Ігор Калинець
Поету, письменнику, дисиденту, багаторічному політв’язню радянських таборів було 85 років.
Ігор Калинець — один із чільних представників пізньошістдесятницької генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні.
З 1987 року разом із дружиною письменник почав відігравати провідну роль у пробудженні вільного культурного і громадського життя Львова: організовував масові акції пам'яті поета Богдана-Ігоря Антонича, композитора Василя Барвінського, брав участь у виданні журналу "Євшан-зілля".
Поет отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка за книжку вибраних поезій "Тринадцять аналогій" (1992). Окрім творів для дорослих, писав також вірші для дітей.
Ділявер Сеттаров
Сеттаров — один із найвідоміших кримськотатарських акторів, заслужений артист України, виконавець народних пісень. Йому був 71рік.
Він народився у 1953 році у вигнанні. Після повернення до Криму він став одним із перших акторів Кримськотатарського академічного музично-драматичного театру, в якому працював із моменту його заснування. Сеттарову вдавалися як драматичні, так і комедійні ролі.
Протягом життя він зіграв десятки образів у театрі, телесеріалах і художніх фільмах, серед яких і проєкти студії Qaradeñiz Production. Його сценічна мова, щирість та глибина завоювали любов глядачів як в Україні, так і в діаспорі.
Митці, які загинули на фронті
Раков був танцівником, переможцем шоу "Танцюють всі!", а також змагань World of Dance у Берліні у складі команди Wonder Crew. Окрім того, Володимир працював асистентом хореографа шоу "Танці з зірками" та танцівником українського фільму "Давай танцюй!".
Він долучився до лав ЗСУ після початку повномасштабної війни у 2022 році та служив у 2 стрілецькому батальйоні 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Поет був військовим 5 окремої штурмової бригади. Мав позивний "Небо". У 2023 році вийшла друком його збірка поезій "Всесвіт тисячі мрій".
Актор мобілізувався у перші дні повномасштабної війни. Самойленко знімався в серіалах "Доктор Віра", "Прогулянка у порожнечі". Також грав у театрі "Майстерня Олени Лазович", зокрема у виставі "Лавр".
Поет опублікував свою дебютну збірку віршів, "Скіф. Поезія, опалена війною", у видавництві "АДЕФ-Україна" у 2024 році. В цій автобіографічній книзі Воліков пише про кохання, пристрасть, віру та пережитий ним досвід війни. Деякі з віршів автора покладені на музику.
Був виконавчим продюсером серіалів "Джованні" (2019) та "Будиночок на щастя" (2018) від компанії Starlight Media. А у 2012 році разом із колегами отримав нагороду "Телетріумф" за проєкт "Зважені та щасливі".
ФокуспулерФокуспулер — асистент кінооператора, що відповідає за фокусування камери приєднався до війська у перші дні після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році до сил ТРО. У 2023 році отримав нагрудний знак головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест", а у 2024 році здобув звання сержанта ЗСУ.
У цивільному житті працював для фільмів "Мам", "План А", "Київська історія", "Пік страху", "Погані дороги" та інших.
Художниця і волонтерка. Наприкінці 2024 року приєдналася до ЗСУ у складі 2-го механізованого батальйону 3-ї окремої штурмової бригади на посаду парамедикині, а згодом — до підрозділу БПЛА.
До початку повномасштабного вторгнення працювала з темами постіндустріального суспільства, маргіналізованості та людської самотності. Після — всі теми робіт пов'язала з війною. Зокрема, зосередилася на веденні щоденника, а згодом почала використовувати для малювання власну кров, отриману під час селфгарму. Також почала тривалу серію "Янголи 502", в якій малювала по одному янголу за кожну вбиту росіянами дитину.
Актору та телеведучому було 48 років. Неліпа був ведучим багатьох проєктів на українському телебаченні: "Програй мільйон" (канал ICTV, 2004-2006), квартирна лотерея "Хто там?" (телеканали УТ-1 та "1+1", 2007-2009), проєкт "Народна зірка" (телеканал "Україна", 2010-2011). Також він брав участь у "Танцях із зірками" та "Дизель Шоу".
Максим Неліпа приєднався до Збройних Сил України в березні 2022 року. У січні 2025-го він потрапив у лікарню в Дніпрі після поранення й переніс три операції у відділенні щелепно-лицевої хірургії.
Малік був актором творчого обʼєднання "Ночі в Університеті", де зіграв десятки ролей, вмів добре налагоджувати контакт з людьми, підтримував першокурсників в університеті. Також він був один із школярів, які у 2014-му співали гімн України в тимчасово окупованому Криму на випускному.
Був художником монументально-декоративного мистецтва. У 1990-х роках працював художником у театрі імені Лесі Українки. Пізніше створював декоративні та тематичні вітражі, мозаїки для храмів і приватних будинків. Його роботи можна знайти у Києві, Харкові, на Сумщині та Черкащині.
Феліпенко грав у Київському академічному драматичному театрі на Подолі. Він відомий за ролями у драмах "Сірі бджоли" за книгою Андрія Куркова та "За двома зайцями" Івана Нечуя-Левицького та Михайла Старицького. Також він грав у серіалі "Обіцянка богу".
Актор долучився до лав Збройних сил України у квітні 2024 року. Він служив у 429 окремому полку безпілотних систем "Ахіллес".
Фотограф, колишній працівник Чорнобильського заповідника загинув внаслідок російського ракетного удару на Херсонщині.
З 2018 по 2021 рік Гуменюк працював у Чорнобильському заповіднику, пізніше — у ДСП "Екоцентр". Був учасником війни на Донбасі, а у 2024 році знову добровільно пішов на фронт.
Художник Давид Чичкан не мав вищої мистецької освіти, однак послідовно розвивав свою художню практику як соціальну та політичну критику. Серед його основних медіа — графіка, плакат, живопис, вуличне мистецтво, перформанс, текст.
Через свої політичні роботи та погляди виставки Чичкана зазнавали цензури й погромів. Зокрема, присвячену війні та ситуації після Майдану виставку "Втрачена можливість" у 2017 році розгромили. У 2022 році була пошкоджена виставка "Стрічки та трикутники", що проходила у Львівському муніципальному мистецькому центрі. А у 2024 році його виставка "Зі стрічками і прапорами" навіть не була відкрита, її скасували в Одеському національному художньому музеї.
Художник належав до мистецького об'єднання "P. Е. П." ("Революційний Експериментальний Простір").
Гриньов добровольцем приєднався до лав ЗСУ в лютому 2022 року, після початку російського повномасштабного вторгнення. Минулого року отримав поранення, виконуючи завдання у Покровському районі Донецької області. Весною 2025 року його брат, Анатолій Гриньов, зник безвісти на фронті.
У театрі імені Леся Курбаса він грав у виставах "Апокрифи" Лесі Українки та "Небезпечні зв’язки" за Крістофером Гемптоном. Також працював у театрі "І люди, і ляльки", де зіграв у "Різдвяній зірці", "Сніговій королеві", "Лелечені та опудалі" й інших постановках.
У квітні цього року театр "І люди, і ляльки" присвятив військовому виставу за поезією Сергія Жадана "Різдво. Тризна" — тоді його вважали зниклим без вісті. Також його можна побачити у фільмі "13 автобус" (2018), режисера Олександра Безручка.
Гузенко — документальний та художній фотограф із Києва, медіапродюсер, учасник команди Ukraїner. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну працював над документуванням наслідків війни та боротьбу з окупацією.
У травні 2025 року долучився до відеопроєкту "На лінії кадру" від Української асоціації професійних фотографів (UAPP) — серії документальних інтерв'ю з українськими фотографами, які вступили до лав ЗСУ, не відклавши камеру.
Він служив у 35-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського.
Копча — художниця-графікиня, дизайнерка та доброволиця підрозділу аеророзвідки "Баракуда". Їй було 25 років. Разом із Мирославою загинув її побратим Артур Вільчинський, відомий за позивним Промінь.
У цивільному житті він був скрипалем і працював звукорежисером у Київському академічному театрі Українського фольклору "Берегиня", а від початку повномасштабного вторгнення долучився до лав Збройних сил України — служив разом із музикантом та військовослужбовцем Олександром Ярмаком на посаді головного інженера у підрозділі FPV-дронів.
У творчому доробку актора були такі проєкти: "Пекельна Хоругва, або Козацьке Різдво" "Слуга народу"; "Кріпосна", "Перші ластівки", "Скажене весілля", "Київ вдень та вночі", "Реальна містика"; "Дозор", "Жовта Зірка", "Вересень", "Слідчі", "Карась".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
