Нещодавно Схожа випустила нову пісню "Гра в бісер" — інтелектуальну музичну сповідь про пошук гармонії між внутрішнім і зовнішнім світами. Цей трек — про зустріч двох людей, які розуміють одне одного без слів — через погляди, символи й тишу.
"«Гра в бісер» — це саундтрек до осені, до внутрішнього пошуку рівноваги й до зрілої любові", — каже виконавиця.
Як звучить любов без драми — коли почуття стають філософією, а не бурею? Про натхнення романом Германа Гессе, музику як терапію і стан, у якому більше спокою, ніж болю, розповідає Схожа в ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь.
Текстову версію для Суспільне Культура підготувала Олена Кірста.
"Гра в бісер" — назва і підтекстом. Як взагалі вона з'явилася в тебе?
Є така книга — "Гра в бісер", про неї розповів мій друг. Я дуже сильно надихнулася, мені відгукується такого типу філософія. Забігаючи наперед, не скажу, що я прочитала її одразу до кінця. Вона дуже складна, тому я читала потроху. Мене надихнула сама концепція того, що автор розповідає про різні життєві ситуації й людей, яких ми зустрічаємо, — це як гра в бісер. Тож це, безумовно, якась гра й такі "бісеринки" — маленькі краплинки, які з'являються в житті кожного.
У пісні "Гра в бісер" звучить любов без драми. Це твоя особиста позиція зараз — любов як спокій, а не буря?
Це питання для мене відкрите. Що таке любов? Це все-таки буря, спокій чи той причал, чи це та нестримна річка — якщо чесно, не знаю.
Я зараз не в стосунках, і тому що дуже багато думаю, відчуваю, читаю — я все-таки схиляюсь до того, що любов дуже різна, і ми просто обираємо або хочемо далі йти (і в бурю теж) у цих відчуттях, будувати щось навколо цього, або ж ми просто змінюємо вектор і виходимо з цього стану.
Тому не знаю, для мене любов — це все. Вона не може бути лише спокійною чи лише бурхливою. Вона різна, вона змінюється, у цьому, мабуть, і є вся суть.
А що для тебе означає бути зрілою в коханні?
Я думаю, що зрілість — це коли партнери розуміють, що стосунки — це робота, що можна любити, кохати, і це не означає, що вам потрібно разом сім'ю будувати. Мені здається, що це вибір, і до цього класно підходити з цієї позиції.
Як ти відрізняєш цю внутрішню зрілість від просто життєвого досвіду?
Насамперед для мене дуже важливо, аби людина, з якою інша людина хоче входити в стосунки, була сформована як особистість. Мені дуже подобається, коли людина знає, чого вона хоче, коли вона не впадає в якісь емоції, переживання, закоханість, а все-таки розуміє, що я є я, а ти є ти.
Нещодавно в тіктоці побачила, що зараз модно казати не "половинка", а "моя інша цілісна частинка". Тому що не може бути половинки. "Половинка" — це означає, що одна людина неповноцінна без іншої.
А що стало тим першим поштовхом? Як ти зрозуміла, що треба написати саме цю пісню з тим настроєм, який він є, от саме про таку любов?
Ця пісня, безумовно, написана про закоханість. Вона була написана в стані закоханості й створена в цьому стані. І зараз, навіть коли її переслуховую, я немов поринаю в ці "метелики", які кружляють по всьому тілу, і ти такий: "О, я можу все!". Тому я дуже хотіла передати цей стан цією піснею і дуже сподіваюся, що люди, які будуть слухати цей трек, відчуватимуть щось подібне.
"Гра в бісер" у тебе з'явилася дуже швидко. Це якась інтуїція чи довга робота?
Ця пісня була написана дуже швидко. Знову ж таки, на оцих таких дуже яскравих потоках пісні пишуться надзвичайно швидко. Тому я гадаю, що написала її за кілька годин.
А з ким ти створювала "Гру в бісер"? Хто стоїть за аранжуванням, звуком, атмосферою цього треку?
Ми написали її з Павлом Врочинським — саундпродюсером, з яким ми створили попередній трек "Друг".
Мені дуже подобається працювати з Пашею — він класно відчув ось цей трошки хіп-хоповий вайб, такий легкий, літаючий. Мені хотілося зробити трек дуже стильним і водночас залишити ось цю легкість.
Ти в пресрелізі називаєш пісню інтелектуальною й емоційно-крихкою. Який із цих двох полюсів тобі було складніше втримати під час створення цієї пісні?
Насправді ось це слово "інтелектуальна" — це, мабуть, ідеться про ось цю зав'язочку з філософською книгою Гессе, яка має назву "Гра в бісер". Бо насправді якщо йти в подробиці того, про що ця книжка, — там все дуже складно. І я хотіла переродити цю ідею в щось більш зрозуміле людям — а це, власне, відчуття та емоції.
Мені здається, що вся моя творчість насправді побудована на емоційній крихкості. Тому я дуже старалась балансувати і якимось чином навіть перетранслювати ідею "Гри в бісер" у чуттєвість — не в щось, що можна пояснити розумом, а в щось, що можна відчути.
У чому ти бачиш унікальність цієї пісні серед своїх попередніх релізів? Що вона каже вперше від твого імені?
Передусім вона для мене каже, що стан закоханості — це не той стан, якого варто боятися.
Насправді я зловила себе на відчутті, що трошки боюся таких станів, коли "метелики в животі", ти просто Supergirl, можеш зараз все і можеш звернути гори! Це класний стан, але я зловила себе на думці, що я його трошки боюсь: "А якщо я так високо злечу? А як я потім падати буду?".
Коли я зараз переслуховую цю пісню, вона мене заспокоює, показує, що цей стан — він не про біль. Він про кохання, любов, теплі, класні відчуття. І не потрібно боятись того, що вони тимчасові, тому що насправді все тимчасове.
А взагалі в тебе в житті була оця саме "гра в бісер" — такий зв'язок, де все будується не на словах, а на поглядах і навіть тиші?
Безумовно. І цього дуже багато. У мене ціле життя, мені здається, як гра в бісер. Тому що я дуже багато зустрічаю людей — це можуть бути якісь миттєві зустрічі, і ми ніколи більше не побачимось, але я отримую якусь відповідь для себе або ж буду відповіддю для цієї людини.
І насправді ця пісня написана через одного з таких людей, якого я досить випадково зустріла у своєму житті, і я йому дуже вдячна. З'являються якісь певні сенси, коли ти зустрічаєш людину і розумієш: "Боже, не може бути такого, що ми не були знайомі раніше, я тебе точно знаю!". І це можна по-різному трактувати: минулі життя, колись ви вже були знайомі.
Але я намагаюся не дуже багато про це думати, бо ми все-таки тут, на Землі живемо, ми не святі, а земні люди. Тому для мене це все — ось така гра, і я стараюсь не оцінювати, не аналізувати, а відчувати. Тому так, безумовно, таке стається.
Ти говориш про зрілу любов, розуміння і прийняття. Ось ця зріла любов — це ж часто не про перемогу, а про прийняття іншої людини поруч. Чого тобі особисто довелося навчитися, щоб прийти до такого бачення любові?
Мені довелось навчитися приймати іншу людину такою, якою вона є, і не боятися бути для іншої людини такою, як я є — бути собою. Бо це звучить дуже банально, всі про це говорять, але насправді це не так просто, тому що всі ми — зі своїм багажем якихось травм, свого досвіду. І коли ми приходимо в стосунки, ми можемо це все або вилити в них, або навчитися із цим працювати. Тому я не навчилась — я вчуся приймати іншу людину і себе такою, якою є.
Коли ти пишеш такі пісні, ти проживаєш почуття ще раз, чи це вже погляд здалеку на те, що було?
Насправді кожного разу по-різному. Ось ця пісня — вона тримає досі: коли я її переслуховую, мене повертає. Не так бурхливо — коли картинка далі, ти можеш у 3D "побачити", як це було, і якось по-іншому вона відкривається. А процес створення моїх попередніх пісень дуже довго тривав і мене тримав.
Поза ефіром ти говорила, що це 100 % осіння пісня. А що зараз осіннього в тобі?
Це моя найулюбленіша пора року — і не тому, що в мене день народження восени. Для мене осінь — як жінка: вона така різна, вона може бути тепла, може бути дуже холодна, дощова, брехлива, спокійна. Мені так подобається ця аналогія.
Для мене осінь — це про ось цей такий "комфортик". Багато хто каже, що весна — це період закоханості, а для мене період закоханості — це осінь, коли, як написано в моїй пісні, "хочеться грітись у чиїхось обіймах, бути в чиїхось долонях". Тому це для мене дуже романтично — і про це йдеться в пісні.
Зараз ти працюєш над створенням нового альбому?
Альбому поки що не буде — я вирішила рухатись далі синглами, окремими історіями. Дуже багато зараз маю матеріалу, який паралельно в роботі, і він весь дуже різний. Там є старі пісні, написані близько року тому, є пісня, написана три роки тому, є пісня, написана кілька місяців тому — у серпні. Тому мені це все не складається в одну історію. Я зараз працюю над синглами й дуже сподіваюся, що ви почуєте наступний сингл не через пів року, а раніше.
Наступна пісня — я, звичайно, не буду говорити назву, — про стосунки, які були для мене дуже важким досвідом, і я близько року лише приймала й намагалася "виписати в зошит", що я зрозуміла і чого навчилась, тому що таке трапляється.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
