Історія квір-літератури в Україні пройшла шлях від підпільних копій і таємного обміну західними тематичними книжками та першого гей-журналу 90-х "Один з нас" з оповіданнями до десятків перекладених українською світових квір-бестселерів і появи українських авторів, які спеціалізуються на квір-романах.
До Місяця прайду ARTBOOKS спільно із Суспільне Культура зібрали голоси тих, хто працює над розбудовою ринку квірної літератури в Україні та розібралися, якою вона стала, з якими викликами стикається і куди рухається далі.
Чим українська квір-література відрізняється від західної
На Заході література ЛГБТІК+ має давні традиції й веде рахунок на десятки тисяч різножанрових творів: від ромкомів до глибокої філософської прози. У США лише за першу половину 2024 року вийшло понад 600 квірних творів. Герої різноманітні: молоді та старшого віку, міські та сільські, різних етносів. Часто це люди, які ризикнули зробити камінгаут або вже живуть в оточенні, де різноманітність вітається. В Україні ж ми поки що не можемо похвалитися таким широким вибором.
"Українська квірна література відрізняється від західної передусім тим, що у нас її поки що дуже мало, — розповідає головна редакторка видавництва ARTBOOKS Марія Курочкіна. — В часи СРСР ця тема була майже повністю табуйована, і навіть після 33 років Незалежності українське суспільство лишається доволі консервативним. Яскравий приклад — у 2017 році на Львівському форумі видавців через погрози скасували презентацію книжки Лариси Денисенко «Майя та її мами». Минуло 7 років, і у 2024 році київська книгарня Readeat так само вимушена була скасувати презентацію двох квір-книжок «Майже хороші хлопці» й «Анна, яку я кохала», оскільки закладу погрожували.
Ще одна помітна відмінність — жанрове різноманіття. У західних країнах квірна література має тривалу традицію і стабільну присутність на ринку, тому з’явилося багато піджанрів: від романтики й фентезі до горору та сатири. В Україні ж цей спектр лише починає формуватися. Так само ми ще тільки створюємо власну квір-лексику. Через особливості української мови та тривалий період замовчування теми наш квірний словник досі перебуває на етапі становлення".
Хто і що видає сьогодні: огляд видавництв
Сьогодні в Україні немає видавництва, яке спеціалізується виключно на тематиці ЛГБТІК+. Втім, є видавництва, які намагаються зайняти цю нішу, і видавництва, в асортименті яких квірна література представлена як природна частина ширшого видавничого смаку, що враховує сучасні тенденції, запити читачів і якість тексту.
- Видавництво "Видавництво"
Серед них — видавництво "Видавництво", яке активно розвиває україномовну квір-літературу для підлітків. Одне з найновіших видань — дебютний роман Дар’ї Чайки "Майже хороші хлопці", перекладений американський підлітковий роман Сонори Реєс "Путівник по католицькій школі для лесбійок" та репортажна проза про участь квір-спільноти у захисті України "Хто любов та мужність поєднав. ЛҐБТІК+ ветерани в російсько-українській війні".
- ARTBOOKS
Видавництво ARTBOOKS торік випустило книжку української письменниці Наді Білої "Закоханий" про юнака, який одного дня раптом розуміє, що кохає хлопців. У видавництві також вийшли "Червоний, білий та королівський синій" і "Остання зупинка" авторівМакквістон — небінарні й використовують займенники вони/їх. квір-бестселерів Кейсі Макквістон.
З думкою про підлітків, розповідають в ARTBOOKS, вибрали для перекладу романи латиноамериканця Бенджаміна Аліре Саенса "Арістотель і Данте розкривають таємниці всесвіту" та "Арістотель і Данте пірнають у води світу" про переживання першого кохання між хлопцями, що змінює їхнє уявлення про себе. В Арі та Данте українські підлітки зможуть упізнати себе і почуватися менш самотньо. Ще одна потужна квірна історія, яка вийшла українською, — "Сім чоловіків Евелін Г’юґо" Тейлор Дженкінс Рід.
"Вона про те, що квір-люди завжди були частиною культури, навіть якщо змушені були ховатися за масками глянцевої гетеросексуальності", — пояснює Марія Курочкіна.
Невдовзі вийде янгедалт-фентезі з елементами романтики та детективу "Хлопці кладовища". Книжка порушує важливу тему прийняття й неприйняття квірної людини в суспільстві та вже встигла здобути визнання: у 2020-му роман номінували на премію Goodreads Choice Awards у категоріях "Найкращий дебютний роман" і "Найкраще янґедалт-фентезі".
"Як і будь-яку іншу книжку для перекладу, ЛГБТІК+романи ми вибираємо за якістю тексту та історії. Зважаємо на персоналію автора, робимо аналіз комерційного потенціалу книжки, дивимося на рейтинги та відгуки у буктоці. Нам важливо знайомити українського читача саме з класними квірними авторами. Так у нашому портфелі з’явились Кейсі Макквістон — одні з найпомітніших квір-авторів сучасності", — пояснює Марія Курочкіна.
- "#Книголав"
Видавництво "#Книголав" на початку року розпочало роботу над серією "Заборонені" — це твори, що свого часу зазнали цензури, осуду чи замовчування через незручні або табуйовані теми. Однією з книжок, що відкриє серію, стала "Кімната Джованні" Джеймса Болдвіна — один із перших відкритих романів про бісексуальність і гомосексуальність. Після виходу в 1956 році вона була заборонена в багатьох країнах Європи.
Крім того, у видавництва друком вийшла історія прихованого кохання між двома британськими школярами на тлі Першої світової "Пам’яті..." Еліс Вінн, нонфікшн про сексуальність, ідентичність і шлях до тілесного прийняття, "Великий О" Олоні та написаний трансжінкою підлітковий роман про індустрію моди, тілесну вразливість і спротив "Ринок м’яса" Джуно Доусон та інші книжки, що порушують тему інакшості й тілесності.
"Загалом ми не ставимо собі за мету знайти саме ЛГБТІК+літературу, це не є нашим основним напрямом. Обираємо книжки за різними параметрами, як-от жанр, тематика, автор, нагороди, керуємося літературним смаком засновниці видавництва або редакції, порадами та пропозиціями агентів. Проте, звісно, звертаємо увагу на тенденції сучасного світу та актуальні проблеми. Тож у наших книжках є не лише гетероперсонажі, стосунки та історії", — зауважує Дарина Важинська, головна редакторка "#Книголав".
- "Лабораторія"
Сильну квірну літературу перекладає і видавництво "Лабораторія".
Цьогоріч воно видало "За відсутності чоловіків" Філіппа Бессона — щемкий роман про кохання між 16-річним юнаком і солдатом на тлі Першої світової, спекотну історію "Засмага" Хлої Мішель Ґоваріт — про дорослішання та кохання між двома дівчатами під час літніх канікул та фентезійний роман "Річка золотих кісток" А. К. Малфорд, в якому серед пригод, магії та битв є місце романтиці між персонажками.
"Ми відбираємо літературу про ЛГБТКІ+стосунки так само уважно, як і будь-які інші книжки «Лабораторії». В цьому немає якоїсь окремої механіки, важлива актуальність тематики і якість тексту. Для усієї команди, яка працює над відбором книжок (а це редакція, маркетинг і продажі), важливе різноманіття героїв, сюжетів і досвідів — особистих, соціальних, життєвих. Нам хочеться пропонувати історії, що чесно та глибоко проговорюють питання ідентичності, прийняття, уразливості й любові.
Обираючи такі книжки, ми відкриваємо більше голосів — різних, часом табуйованих суспільством, відвертих. Ми віримо, що саме через такі тексти формується жива, чутлива культура і видимість. Бо література — це не лише тільки тексти, а й емпатія, уява і можливість нарешті побачити себе або почути іншого", — зазначає Ірина Юрченко, директорка з маркетингу видавництва "Лабораторія".
Нові тренди в літературі ЛГБТІК+
Сьогодні у світі помітний тренд на зміну змісту літератури на тему ЛГБТІК+.
Якщо раніше в центрі часто були драма, трагічні камінгаути або соціальна стигма, то нині все більше з’являється історій, де на першому плані — радість, побут і повсякденне життя.
Наприклад, тренд cozy queer ("затишна квірність") демонструє, що квір-персонажі можуть жити звичайне життя: варити каву, заводити друзів, закохуватись. Популярні також антидистопії, де квір-герої борються за майбутнє, і альтернативні історії, які "переписують" минуле, додаючи туди квір-представленість.
Обкладинки: як дизайн формує видимість
Обкладинка книжки теж є своєрідним маркером. Західні видання з тематикою ЛГБТІК+ зазвичай мають яскравий дизайн. Часто на обкладинках — веселка чи її кольори, графіка або фотопортрети головних героїв. Назви великим читабельним шрифтом, іноді — романтичні пари у ніжних променях світла або абстрактні малюнки на квір-тематику. Такі образи відразу дають зрозуміти, що книга про гордість і радість квір‑спільноти.
"Оформлення квірної книжки, як і будь-якої іншої, має насамперед запрошувати читачів до взаємодії з наративом, ну і звісно, бути візуально привабливим. Різниця переважно в тому, що квірний дизайн завжди виходить за рамки простої естетики, бо є інструментом соціального та політичного активізму, дає поштовх до розвитку більш інклюзивного та справедливого суспільства, створює простір для квір-голосів та історій.
Коли триває пошук рішень для обкладинки, важливо досліджувати різний досвід у квір-спільноті та, головне, забезпечити повагу до репрезентації, не маргіналізувати героїв і образи.
Раніше існувала тенденція використовувати у квір-дизайні неоднозначні образи, натяки, сенс яких відкритий для інтерпретації. Історично це пов'язано з потенційними ризиками публічного читання книжки, явно представленої як квір. Або ж навпаки — все в райдугах і блискітках. Зараз, на щастя, ми бачимо, що більш однозначні, відкриті образи стають нормою. Залишаються популярними нетрадиційні кольори, шрифти та композиція, що кидають виклик естетичним «нормам» та відображають складність квір-ідентичностей", — ділиться власними спостереженнями головна дизайнерка видавництва ARTBOOKS Олександра Бочкор.
Попит на українські історії
Попри помітне зростання інтересу до тем ЛГБТІК+ в українській літературі, чи не найгострішим залишається запит на власні, автентичні історії — про український досвід, простір, мову, побут.
У квір-наративах досі бракує знайомих реалій, локального середовища, контексту, що був би природним для українських читачів. Усе це про творення спільної культури та можливість проговорити власну ідентичність не через запозичені моделі, а через призму українського досвіду — щирого, складного, нашого.
"Українська ЛГБТІК+література щороку поповнюється новими сюжетами. Та мені б хотілося, щоб таких книжок ставало дедалі більше. Щоб молоді автори швидше втілювали свої ідеї й зверталися до видавців. Ми потребуємо нових голосів і різних жанрів.
Хочеться, щоб ми могли читати не тільки про кохання, а й про стосунки між друзями, про роботу й повсякденне життя героїв, їхні буденні проблеми — про їхню реальність. Про розрив між поколіннями, дорослішання чи професійне становлення. Щоб ми впізнавали рідні міста й вулиці, обличчя людей, які нас оточують. Найбільше хочеться, щоб наша квірна література була справді нашою, українською, і про нас, українців", — підтверджує Надя Біла, авторка роману "Закоханий".
Тієї самої думки й Сергій Скришевський, автор квір-романів "У Штормовому — штиль" та "Однією ногою під Києвом":
"Хай як дивно це звучить, але українській квір-літературі поки не вистачає саме українських історій. Автентичних, із сетингом, який відчуватиметься рідним для українських читачів, а для іноземців буде колоритним. Потенціал таких історій величезний, проте, на жаль, не всі це ще усвідомлюють. Люди так звикли читати перекладені квір-романи про інші культури, що десь на підсвідомому рівні їм може здаватись, ніби власні історії не здатні бути настільки ж цікавими. Проте це не так, і я дуже сподіваюся, що дедалі більше авторів звільнятимуться від меншовартісного мислення й розкриватимуть квір-айдентику саме через українську призму".
За останні кілька років в Україні вийшла низка різнопланових робіт:
- підлітковий роман "Закоханий" Наді Білої,
- янгедалт-проза "Майже хороші хлопці" Дар’ї Чайки,
- квірна наукова фантастика "Однією ногою під Києвом Сергія Скришевського,
- епічне фентезі "Зірки й кістки" Ірини Грабовської,
- гумористичне фентезі "Діва, матір і третя" Юлії Нагорнюк та інші.
Вони демонструють, що тренд на жанрове розширення у квірній літературі поступово приходить і до України. Твори орієнтуються на молодіжну аудиторію, пропонуючи актуальне і чуттєве прочитання власної ідентичності й кохання. При цьому старша аудиторія лишається практично без художнього відображення свого досвіду. Ми майже не маємо текстів про квір-людей середнього віку, про довготривалі стосунки, про батьківство, про старіння, втрати, війну й пам’ять у контексті ЛГБТІК+.
В української квірної літератури є й інші слабкі місця. До прикладу, бракує серйозніших жанрів: історичної прози з відкритою репрезентацією ЛГБТІК+, психологічних трилерів, соціальних романів, сучасної драми та реалізму без надмірного моралізаторства чи травматизації.
Українська квірна лексика ще формується. Не всі поняття мають сталий переклад, частина читацької аудиторії не звикла до термінології — це створює напругу між бажанням бути точними й потребою бути зрозумілими. Декому некомфортно читати, наприклад, слово "небінарний" у художньому тексті, бо воно ще не вкорінено в щоденній мові.
Для українського ринку ці нюанси — виклик і шанс одночасно. Щоб квір-література перестала бути "окремим жанром" й інтегрувалася в загальну читацьку культуру, потрібно більше оригінальних творів, більше розмов і більше сміливості — у виборі книжок, слів та образів.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
